К.е.н. Куликов Ю.С., Грігель А.В.

Дніпропетровський національний університет

Рефінансування у вимірі різних стратегій

Перекредитування дуже популярне у західних країнах. Приміром, банками Великобританії торік  через рефінансування іпотек було видано $148 млрд. — майже стільки ж, як і при первинному кредитуванні житла. У Великобританії і США вже сформувався цілий стан, що складається з родин, що раз у раз переходять з банку в банк, щоб мінімізувати витрати по кредиту.

Основне завдання рефінансування – зробити запозичені кошти дешевше після проведення угоди. Право власності на придбані активи дозволяє застосувати різні стратегії рефінансування, перераховані нижче:

1. Перегляд умов кредиту. У зв'язку зі зменшенням ризиків, зв'язаних із правом власності на придбані активи, власник може попрацювати з кредиторами убік зниження процентної ставки і терміну погашення.

2. Зміна кредиторів або залучення додаткових кредиторів, у тому числі пула кредиторів

3. Продаж або реструктуризація активів з метою одержання коштів (наприклад, продаж зі зворотним викупом)

4. Випуск кредитних інструментів рефінансування

5. Викуп боргових зобов'язань раніш терміну, але зі знижкою, обмін боргових зобов'язань на зобов'язання з більш тривалим терміном погашення.

6. Обмін зобов'язань на акції

7. Випуск акцій (перетворення в публічну компанію або корпоратизація)

8. Використання зазначених стратегій у різних варіантах.

Популярність цього виду кредиту росте, особливо в останні місяці. Причини рефінансування можуть бути різними — економія на платежах, збільшення терміну кредиту, зміна форми і валюти погашення, бажання одержати додатковий кредит понад суму рефінансування, консолідація боргів. Але в основному — це бажання удешевшити кредит, знизити щомісячний платіж за рахунок більш вигідних кредитних ставок

Перешкодою для позичальників, що бажають удешевшити кредит за допомогою зміни банку, може стати введення обмежень на дострокове погашення. Для зниження ставок необхідне залучення дешевих західних ресурсів. Західні інвестори готові рефінансувати іпотечні активи тільки за умови їхньої стабільності і належного забезпечення. Якщо кредити погашаються достроково, забезпечення губиться. Тобто ми можемо одержати дешеві ресурси лише за умови введення штрафних санкцій або заборони на дострокове погашення. І те й інше є загальноприйнятою практикою на Заході.

При ставках у 5–6% європейці й американці також із задоволенням трансформують ріст цін на нерухомість у додаткові кредити. Ще одна розповсюджена на Заході практика — консолідація боргів (зведення всіх кредитів в один) через рефінансування іпотек.

Поки що ставки великих банків України практично однакові і різкі коливання також не передбачається. Але динамічно така послуга, як рефінансування, буде розвиватися тільки при великому діапазоні процентних ставок. Сприяє цьому, а також популяризації рефінансування, що відбуває нині процес входження на український ринок іноземних гравців. Істотно знизяться (нижче 10%) ставки не раніш весни 2007 року, з виходом на український ринок великих іноземних гравців. Тоді, можливо, банки почнуть виступати з пропозиціями про зниження ставок і для існуючих позичальників.