Судакова
О.І., Кулінич С.В.
Придніпровська
державна академія будівництва та архітектури
ДІАГНОСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ
КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ
За роки незалежності України
швидкими темпами розвивалася банківська система. Для стабільності і подальшого
розвитку банківської системи та економіки країни в цілому необхідною
передумовою є мінімізація ризиків як для банку, так і для його клієнтів, котрі
виникають через незначний розмір власного капіталу банків України, а саме
статутного капіталу.
Банки - це кровоносна система
економіки України, яка віддзеркалює її стан, сприяє її розвитку і процвітанню і, яка наслідок, - підвищенню рівня
добробуту українського народу шляхом кредитної
підтримки.
Економічний і соціальний розвиток областей
України характеризується значними диспропорціями.
Нерівномірність у розвитку регіонів відбивається як у виробничій сфері, так і у сфері розподілу фінансових ресурсів, і
вимагає від банків виваженої кредитної політики.
Аналогічна ситуація спостерігається
у спрямуванні кредитних ресурсів українських
комерційних банків: 60,3% кредитів, наданих суб'єктам господарювання станом на 01.01.2006 р., сконцентровано у трьох областях (м.
Київ, Донецька та Дніпропетровська області).
Найбільші темпи приросту кредитного портфеля
з початку 2005 р. були характерні для Київської (на 132%), Херсонської (на 88%), Хмельницької (на 88%), Полтавської
(на 86%) областей. Найбільше довгострокових
кредитів надано позичальникам Івано-Франківській (81%), Закарпатській (76%), Чернівецькій (75%), Київській (72%) області. Найменше - позичальникам Луганській (54%) і Донецькій
(57%) області. Покриття наданих кредитів власними ресурсами спостерігалося у 9 областях:
Львівській (143%), Хмельницькій (124%),
Тернопільській (121%), Донецькій (119%), АР Крим (114%), Київській (113%),
Черкаській (111%), Луганській (105%),
Кіровоградській (102%) [1,5].
На 01.01.2006 р. найбільші обсяги
ресурсів сконцентровані у промисловості (зокрема, в обробній), оптовій і роздрібній торгівлі, транспорті,
фінансовій діяльності. У тому числі найбільша
частка строкових коштів знаходиться на рахунках підприємств фінансової діяльності, обробної промисловості,
будівництва. Найвищі темпи приросту ресурсів -
у готельному та ресторанному виді діяльності, транспорті, оптовій і роздрібній торгівлі. Найбільші
за обсягами кредитні вкладення здійснені у оптову і роздрібну торгівлю, обробну промисловість, сільське
господарство, операції з нерухомістю, будівництво.
Найвищу питому вагу довгострокових кредитів мали підприємства готельного та ресторанного виду діяльності, операцій з нерухомістю, будівництва, обробної промисловості.
Кредитні вкладення найшвидше зростали у
будівництві, готельному та ресторанному виді діяльності операціях з нерухомістю [1].
Модернізація виробництва та
впровадження енергозберігаючих технологій стимулюватиме попит на значні
кредитні вкладення з боку комерційних банків. Прихід іноземних банків на український ринок пов'язаний насамперед з
високою прибутковістю українського
банківського сектору, тому іноземні банки певний час будуть дотримуватись політики «зняття вершків», не вдаючись до інструментів цінової конкуренції. Отже відсоткові ставки
будуть утримуватись на стабільному рівні, не
зважаючи на посилення конкуренції з боку іноземних банків.
Одним із головних векторів,
задекларованих у Стратегії розвитку України на 2006 - 2007 роки є підвищення ролі України у світі та інтеграція в співтовариство розвинутих країн [2]. Практичними
завданнями, рішення яких буде сприяти досягненню намічених цілей розвитку, є
відкриття національної банківської системи для
міжнародного фінансового капіталу. Тому питання, пов'язані з лібералізацією
доступу на фінансовий ринок України іноземного банківського капіталу, на
теперішній час набувають особливої актуальності, оскільки прихід іноземних банків матиме неоднозначний вплив на кредитний ринок України й банківську систему в цілому.
За даними НБУ, станом на 1 січня
2006 року в Державному реєстрі банків України
налічується 165 діючих банків; з них 23 - з іноземним капіталом, у тому числі 9
банків з 100% іноземним капіталом [2]. На думку фахівців, присутність в українській банківській системі іноземного капіталу в
даний момент становить близько 23% [3]. Для
порівняння, у Росії цей показник станом на 01.01.2006. дорівнює 11,15% [4].
Фактично дотепер не існує
законодавчо прописаного механізму відкриття філій
іноземних банків. Вирішенню цієї проблеми, на нашу думку, суттєво сприятиме
розробка проекту Стратегії розвитку банківської системи України на 2006 - 2010 роки, ключовими тезами якого стало підвищення вимог до капіталізації банків і вимог до їхньої відкритості для
іноземних інвесторів [5].
Відповідно до даного проекту
приплив іноземного капіталу є важливим чинником розвитку банківського сектора України, оскільки веде до збільшення можливостей для одержання українськими підприємствами
кредитних коштів. У зв'язку з цим режим допуску
іноземного капіталу на фінансовий ринок України повинен орієнтуватися на розвиток ринкових відносин і конкуренції в банківському секторі.
Також, одним з актуальних питань
становлення ринкової моделі господарювання
залишається належне фінансове обслуговування банками малого і середнього підприємництва.
Позитивні сторони малого і
середнього бізнесу обумовлюються швидкою окупністю
витрат, свободою ринкового вибору, орієнтацією на виготовлення товарів і послуг повсякденного попиту, реалізацією інновацій,
високою мобільністю і раціональністю форм управління
тощо.
Світовий досвід показує, що малий і
середній бізнес переважним чином фінансується
невеликими банківськими установами: земельними банками, банками взаємного кредитування та кооперативні банки, які спеціалізуються
на кредитуванні дрібних і середніх підприємств, а також на фінансуванні їхніх
капіталовкладень [3]. Рівень функціонування цих установ достатньо високий, вони задовольняють потреби клієнтів у найрізноманітніших фінансових послугах, пропонуючи не
тільки кредити і інвестиції, а і фінансовий консалтинг
(консультації щодо фінансового менеджменту,
маркетингу, бухгалтерського обліку) та методичне забезпечення малого і середнього бізнесу. Перевага цих банків в
обслуговуванні клієнтів з малого і середнього
бізнесу - індивідуальний підхід, а відповідно індивідуальний сервіс для кожного клієнта.
Отже, високий рівень розвитку
малого і середнього підприємництва в зарубіжних
країнах забезпечено досконалою структурою кредитних систем цих країн. У взаємодії бізнес - кредитно-банківський сектор успішно
співіснують різні за розмірами банківські та
кредитні установи, дрібніші з яких працюють з невеликими підприємствами, крупні банки орієнтуються на великий бізнес. І чим більш розгалуженою є структура банківських та кредитних
інститутів, тим краще це для бізнесу.
В Україні
спостерігається протилежна ситуація. Найбільші і великі банки країни, які представлені найменшою
кількістю установ, концентрують
у своїх портфелях найбільшу питому вагу активів, у т.ч. наданих кредитів, інвестицій, а також
вони залучають найбільшу питому вагу коштів клієнтів, зокрема із сфери малого і середнього бізнесу [3]. Великі банки залучають до себе
клієнтів з малого та середнього бізнесу і працюють із дрібними вкладниками через розгалужену мережу
філій.
Наприклад,
в організаційній структурі найбільших і великих банків України та їх філій обов'язково існують
відділи мікрокредитування. Так, «Укрсоцбанк» (5 позиція за розміром активів)
надає мікрокредити дрібним підприємцям - позики до 50 тис. доларів США на розвиток приватного
бізнесу. Відповідні
позички надаються прискореним методом - шляхом заповнення певної анкети і підрахунку балів, що
дає можливість приймати рішення по кредитуванню майже миттєво [4]. Це так звані скорингові системи основою яких є набір більш оптимальних соціально-демографічних
характеристик позичальника, при яких ймовірність
неповернення кредиту є незначною.
Також всі
банки, які кредитують малий і середній бізнес в Україні працюють у рамках програм міжнародних
фінансових організацій, але
прикладів визнання міжнародними фінансовими компаніями-інвесторами вітчизняних банків з локальною
операційною діяльністю ще немає.
Висновки. Підприємства малого і середнього бізнесу в
Україні обслуговуються переважним
чином найбільшими і великими банками країни. В структурі кредитної системи України, в тому
числі у регіональних масштабах,
відсутні спеціалізовані установи, які обслуговують підприємства малого і середнього бізнесу. У вітчизняній банківській практиці відсутнє пільгове
оподаткування і кредитування банків, які
обслуговують підприємства малого і середнього бізнесу. Для кредитування малого бізнесу в Україні широко
використовуються кошти міжнародних
фінансових організацій та фондів. У
системі мікрокредитуваня, яке застосовують найбільші і великі банки країни, широко використовуються скорингові
системи оцінки кредитоспроможності клієнтів
- підприємств малого і середнього бізнесу.
Отже основну увагу необхідно
зосередити на виявлені тих тенденцій, що нині переважають у кредитних
взаємовідносинах банків з клієнтами, на пошуку шляхів удосконалення сучасних форм кредитування, оскільки останніми роками у
розвитку кредитної діяльності банківських
установ України відбуваються кількісні та якісні зміни, котрі відображають позитивні й негативні сторони кредитного процесу.
Література:
1.
Сайт Держкомстату www.ukrstat.gov.ua
2. Довгострокова стратегія розвитку України та пріоритети діяльності
Уряду на 2006 - 2007 роки//
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/
3.Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2006 року// Вісник НБУ.-2006.-№2.-с.49
4. Доля
иностранного капитала в банковской системе Украины возрастет // Зеркало недели.
- 2006. - №6 (585). - с.8.