Економічні науки/10 Економіка підприємства

Набок І. І.

Аспірантка кафедри міжнародних економічних  відносин

 Інституту міжнародних відносин

 Національного авіаційного університету

 

Методологія визначення ціни на інноваційний продукт

у машинобудівній галузі

 

Однією з головних проблем господарюючих суб’єктів є вибір правильної політики встановлення цін на товари і послуги, які вони виробляють чи надають. Адже необґрунтована ціна може призвести навіть до банкрутства виробника.

Проблема визначення ціни на інноваційну продукцію ускладнюється тим, що ціна повинна бути визначена уже на стадії  розробки продукту, яка передує стадії проектування. Це обумовлено тим, що не знаючи ціну, неможливо оцінити економічну ефективність як споживання, так і виробництва інноваційного продукту. Для товарів виробничого призначення показники економічної ефективності є ключовими. Крім того, до прийняття рішення про виготовлення інноваційного продукту, виробник повинен встановити, чи перевищує попит на інноваційний продукт поріг беззбитковості у запланованих умовах виробництва, а поріг беззбитковості виробництва, у свою чергу, не може розраховуватися за відсутності ціни товару.

Для використання зазначених положень в практичній площині слід застосовувати методичний підхід, який включає наступні етапи.

1. Визначення мінімальної ціни інноваційного продукту.

2. Визначення максимальної ціни інноваційного.

3. Визначення діапазонів цін для цінових стратегій інноваційного продукту.

4. Визначення діапазонів обсягів продажів для цінових стратегій інноваційного продукту.

5. Проведення пробних продажів при максимальній ціні інноваційного продукту.

6. Перевірка адекватності сприйняття ринком обраної цінової стратегії підприємства на основі результатів пробних продажів і уточнення діапазонів цін і обсягів продажів для цінових стратегій підприємства.

Мінімально можлива ціна визначається собівартістю продукції, максимальна - наявністю якихось унікальних достоїнств у інноваційній продукції, в даному разі машині підприємства [3].

Мінімальна ціна являє собою середню собівартість виготовлення однієї машини і розраховується таким способом.

                                             ,                                                 (1)

де  – собівартість однієї машини, грн.;

VC - змінні витрати, що приходяться на одну машину, грн.;

FC - умовно-постійні витрати на весь обсяг випуску за визначений період часу, грн.;

R- експертна оцінка обсягу продажів нового товару, зроблена фахівцями відділу збуту, за визначений період часу.

Основна ідея визначення верхньої межі цін (максимальної ціни) полягає в тому, що ціна товару розглядається як ціна споживання і «дорівнює сумі усіх витрат споживача по придбанню й експлуатації машин»[1]. Слід зазначити, що її визначення засноване на порівнянні цін споживання нового товару й аналога, прийнятого за базу, за умови порівняння основних експлуатаційних характеристик:

                          ( 2)

де t – термін служби машини, років;

Цпр.б.м.– ціна придбання базової машини, грн.;

Вбt, Він.t- витрати на експлуатацію, ремонт і зміст (без амортизації) нової і базової машини в році t, грн.;

 - коефіцієнт приведення різночасних витрат до моменту придбання машин;

Прt- зміна прибутку від реалізації продукції (за рахунок різниці в обсягах і якості), зробленої новою машиною в році t у порівнянні з конкуруючою, грн.;

Пt- податок на зміну прибутку від використання машини (з урахуванням економії (перевитрати) витрат) у році t.

Даний підхід може бути використаний тільки для товарів, у яких існують аналоги. У тому випадку якщо аналогів немає, то для визначення максимальної ціни інноваційного продукту доцільно використовувати наступну формулу:

                                           ,                                               (3)

де  - обсяг чистого прибутку, що планує одержати товаровиробник від продажу нового товару за визначений період часу.

При цьому будь-яка ціна нового товару  установлена підприємством, повинна задовольняти умові:

                                             .                                                 (4)

 

Відомо, що цінова стратегія є інструментом підприємства для досягнення стратегічних цілей більш високого порядку, таких як збільшення частки ринку, створення бар'єрів для конкурентів і ін. Припущення про те, що використання тієї або іншої цінової стратегії дозволить підприємству одержувати більший дохід є помилковим. Відповідно до закону попиту зміна ціни приводить до зміни обсягів продажу.

Аналіз особливостей ринку машин та обладнання виробничого призначення показав, що ринкові ціни на нові машини в переважній більшості випадків будуть знаходитися в межах між витратами на їх виробництво (нижня межа ціни) та їх споживчою вартістю (верхня межа ціни). Причому ці граничні ціни на інноваційну продукцію можна і необхідно розраховувати з достатньою точністю.

 

Література:

1.                Гиковатая Н.К. Метод определения диапазона цен для ценовых стратегий предприятия // Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених «Тиждень економіки ДНУ». – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – вип. 2. – С.18-20.

2.                      Садовников А.В., Манухина М.Ю. Экономический анализ резервов снижения себестоимости промышленной продукции// Машиностроитель.2004. №2. С. 24-26

3.                      Слепов В.А., Попов Б.В. Вопросы комплексного подхода к ценообразованию в новых экономических условиях. М.: Система, 1994

4.                      Фасхиев Х.А., Валеев  С.М., Крахмалева А.В. Определение конкурентной цены изделий производственного назначения с учетом их потребительских свойств//Машиностроитель.2004. №8. С. 2-12