Економічні науки/11.Логістика

Д. геогр. н. Смирнов І.Г.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ЄВРОЛОГІСТИКА: НАПРЯМКИ РОЗВІИТКУ В ХХІ СТ.

Із розширенням ЄС 1 травня 2004 р. фактично закінчилася геополітична дія рішень Пан'європейських транспортних конференцій, якими були визначені завдання з розвитку транспортних зв'язків ЄС із країнами-кандидатами на вступ кранами-сусідами. До 2020 р. очікується зростання обсягу внутрішньорегіонального вантажообороту більше ніж на 100%. Після розширення ЄС 2/3 існуючих пан'європейських транспортних коридорів стали частиною мережі TEN- Т. Виникла необхідність перегляду існуючої мережі МТК та визначення найбільш пріоритетних проектів із метою координації та концентрації фінансових ресурсів ЄС, а також розробки нової транспортної стратегії розширеного Євросоюзу. Важливими аргументами цього є зростання кількості “вузьких місць” (ділянок із недостатньою пропускною спроможністю, низькою якістю транспортно-логістичної інфраструктури), недостатнє забезпечення взаємодії різних видів транспорту та розширення ЄС. Нові пріоритетні маршрути будуть продовжувати основні транс'європейські осі TEN-Т до сусідніх країн. При цьому враховуються потреби міжнародної торгівлі та обсяги перевезень, що зросли, посиливши роль транспортних коридорів і зон як важливих транзитних і торговельних маршрутів для переміщення вантажів і пасажирів.

Для завершення і модернізації транс'європейської мережі в розширеному ЄС необхідні інвестиції в розмірі 600 млрд. євро. Враховуючи обсяг необхідних інвестицій, важливим є визначення найбільш пріоритетних проектів, які сприяють міжнародним обмінам в умовах єдиного ринку та розвитку інтермодальності. З метою запобігання визначенню великої кількості незначних проектів без істотного впливу на загальний стан транспортнологістичної інфраструктури, вартість кожного інфраструктурного проекту має перевищувати 0,15% від ВНП країни, але не повинна набути більшою від 500 млн. євро для кожного проекту.

Заплановано завершити до 2010 р. 5 із 14 проектів, визначених у 1994 р., та розпочати реалізацію 22 нових, які розраховані на період до 2020 р. Обсяг їх фінансування складає 225 млрд. євро до 2020 р., з яких 140 млрд. євро призначається на період 2007-2013 рр. Очікуваний внесок приватного сектору оцінюється в 20%, решта фінансування припадає на національні бюджети і бюджет ЄС.

Із метою визначення пріоритетних проектів подальшого розвитку пан'європейської ТЛС до 2020 р. та вдосконалення сполучення між ЄС і сусідніми країнами на підставі пропозицій країн-членів і країн-кандидатів на вступ, у 2004 р. було створено Групу високого рівня з питань транс'європейських транспортних мереж. Основною метою Групи стало визначення обмеженої кількості пріоритетних проектів, розміщених на основних коридорах, які візьмуть на себе великі обсяги перевезень між країнами розширеного ЄС і сприятимуть посиленню зв'язків ЄС із сусідніми країнами, розвитку міжнародної торгівлі, враховуватимуть екологічні потреби.

Пріоритетні проекти найбільшою мірою сприяють розвитку міжнародних перевезень на основних транс'європейських осях, що характеризуються найбільшими транспортними потоками. Реалізація проектів має узгоджуватися з принципами інтермодальності та дозволить досягти значної економії часу шляхом зменшення перевантаження автодоріг і покращення функціонування залізниць. За оцінками, реалізація цих проектів дозволить зменшити викиди вуглекислого газу, обумовлені транспортними потоками, на 17 млн. т на рік; збільшити ВВП на 0,23 % забезпечити до 1 млн. робочих місць; стимулюватиме міжнародну торгівлю.

Групою високого рівня затверджено 60000 км транспортно-логістичної мережі як транснаціональних сполучень і в 2005 р. визначено маршрути міжнародних транспортних осей. Вони являють собою мультимодальні маршрути міждержавного значення, що є продовженням головних осей TEN до сусідніх країн чи регіонів і враховують напрямки існуючих МТК. Як особливо важлива, розглядається. концепція головної міжнаціональної осі. Основні транснаціональні осі, що відповідають напрямкам найбільш інтенсивних міжнародних перевезень (сучасним і прогнозованим на період до 2020 р.) і забезпечують зв'язки між ЄС і сусідніми країнами та регіонами, включають наступні:

1. “Морські магістралі” - сполучення регіонів Балтійського, Баренцового, Середземного, Чорного, Каспійського моря і Атлантичного океану, прибережних країн у межах морських районів, а також вихід через Суецький канал до Червоного моря. Він поєднує основні промислові райони Європи, охоплюючи Балтійське море, Західну Європу, Південно-Східну і ПівденноЗахідну Європу. "Морські магістралі" є частиною логістичних ланцюгів, забезпечують надання ефективних, регулярних, надійних послуг і можуть конкурувати з автомобільним транспортом стосовно часу перевезення та цін. Наприклад, морські сполучення між Іспанією, Францією та Італією можуть значно зменшити вантажні потоки через Альпи та Піренеї. Розвиток “морських” магістралеи дозволить концентрувати вантажні перевезення на декількох основних маршрутах з обмеженою кількістю портів.

2. Північна вісь - сполучення північного ЄС із Норвегією на півночі та Білоруссю і Росією на сході. Передбачається розвиток мультимодальних сполучень: Берлін - Варшава - Мінськ - Москва - Транссиб; від фінського-російського кордону через Санкт-Петербург до Москви; від Балтійських портів до Мінськa/Москви (Таллінн - Санкт-Петербург - Москва, Вентспілс – Рига – Москва, Клайпедa/Калінінград - Вільнюс - Мінськ - Москва); залізничного вантажного сполучення Санкт-Петербург - Вологда - Москва/Транссиб; мультимодальних сполучень “Скандинавський трикутник” і Санкт-Петербург - Вартіус - Торніо - Хапаранда - Нарвік.

3. Центральна вісь сполучає центр ЄС із Україною і Чорним морем і далі з Центральною Азією та Кавказом. Передбачене пряме сполучення з Транссибірською залізницею і внутрішній водний шлях між Каспійським і Чорним морями. Центральна вісь включає мультимодальні сполучення Дрезден - Катовіце - Львів - Київ; Будапешт - Львів; Москва - Київ - Одеса; МінськКиїв; Київ - Харків - Транссиб/Кавказ і внутрішні водні шляхи р. Дніпро та шляхи Дон/Волга зі сполученнями Каспійське море - Чорне море і Волги Балтійське море. Крім вказаних сполучень, Польща і Україна визначили важливість сполучення їх столиць' мультимодальною віссю, а Словаччина, Австрія і Чехія - необхідність включення відгалуження від українського кордону до промислового району Жиліна.

4. Південно-східна вісь - сполучення ЄС через Балкани і Туреччину з Кавказом і Каспійським морем, а також з Єгиптом і Червоним морем. Також передбачаються сполучення до Балканських країн і до Росії, Ірану, Іраку та Перської затоки, а також від Єгипту на південь до інших африканських країн.

Ця вісь включає мультимодальні сполучення Зальцбург - Любляна Загреб/Будапешт - Белград - Ніц; Софія - Стамбул - Анкара – Грузія/Вірменія - Азербайджан (коридор TRACECA), Скоп'є - Салоніки; Будапешт – Сараєво-Плоче; Барі/Бріндізі (Італія) - Дуррес/Вльора - Тірана - Скоп'є - Софія - Бургас/Варна; внутрішні водні шляхи Дунай і Сава. Крім того, Австрія, Хорватія, Боснія і Герцеговина запропонували коридор під назвою “Pyhrn” між Берліном і Загребом, що сполучається з МТК №10.

5. Південно-західна вісь сполучає південно-західний ЄС із Швейцарією та Марокко і далі, включаючи Трансмагрибську гілку, що з' єднує Марокко, Алжир, Туніс, Єгипет. Крім того, Іспанія визначила важливість Середземноморського коридору в Іспанії для вантажних потоків між Південно-Західним Середземномор'ям і центром ЄС.

Пріоритетні проекти транспортних осей включають лише найважливішу

інфраструктуру з точки зору міжнародного переміщення вантажів і пасажирів. Основою вибору напрямків транспортних осей стали такі критерії, як обсяги експортних, імпортних, транзитних вантажопотоків, вантажо- і пасажирооборот, кількість транспортних засобів, що перетинають кордон. Маршрути транспортних осей мають бути коротші та економічно більш доцільні, ніж установлені раніше. Визначення пріоритетних проектів на напрямках транспортних осей відбувається на основі аналізу особливостей і

перспектив (до 2015 р.) соціально-економічного розвитку держав, стану і прогнозу міжнародної торгівлі та ї-і структури, обсягів міжнародних і внутрішніх вантажних пасажирських перевезень, рівня розвитку інфраструктури різних видів транспорту.

Транспортні осі включають наземні та морські сполучення, важливі для торгівлі між країнами-членами ЄС та з сусідніми країнами; враховують потреби доступності периферійних країн і включають маршрути з великими обсягами перевезень. Загальна вартість цих проектів оцінена в 45 млрд. євро. Реалізація проектів сприятиме регіональній взаємодії та інтеграції, усуненню "вузьких місць", які перешкоджають міжнародному товарообміну.

Сполучення з країнами-сусідами Євросоюзу відіграють важливу роль у формуванні інтегрованої пан'європейської ТЛС. У цьому контексті важливим є укладення Угоди між Швейцарією та ЄС про нові альпійські залізничні сполучення у Швейцарії (2002 р.), територія якої характеризується дуже високою інтенсивністю перевезень. У Західних Балканах основні проекти стосуються Дунаю, магістралей Любляна - Загреб - Белград - Ніш - Скоп'є - Салоніки і Будапешт - Сараєво - Плоче, що забезпечують доступу до Адріатичного моря.

Групою високого рівня визначено ряд проектів для посилення зв'язків із країнами Східної Європи (Україною, Росією, Білоруссю, Молдовою): залізнична лінія Гельсінкі - Санкт-Петербург; залізничні та автомобільні сполучення між Балтійськими країнами і Росією/Білоруссю (Клайпеда - Вільнюс – кордон з Білоруссю і Вентспілс/Лієпая/Рига – кордон з Росією/Білоруссю; Таллінн - Нарва/Тарту - кордон з Росією); автомобільні та залізничні сполучення Берлін - Варшава - Мінськ - Москва - Нижній Новгород (коридор №2); автомобільні і залізничні сполучення Берлін/Дрезден - Вроцлав- Львів - Київ (коридор №3); автомобільне і залізничне сполучення між Будапештом і українським кордоном (коридор №5); сполучення з країнами Чорноморського регіону.

У структурі пан'європейської ТЛС важливу роль відіграє мережа внутрішніх водних шляхів міжнародного значення. Із завершенням каналу Рейн - Майн - Дунай виникла артерія Роттердам - Сулін довжиною 3400 км, яка створила можливість наскрізних транс'європейських внутрішніх водних перевезень між Північним і Чорним морями. Сполучення Дунаю з Одером і Ельбою відкрило придунайським країнам найкоротший вихід до Північного і Балтійського морів і завершило утворення так званого “кільця” європейських внутрішніх водних шляхів (Одер - Рейн - Дунай). Трансконтинентальний водний шлях Рейн-Майн-Дунай (канал відкрито в 1992 р.) сполучає Північне і Чорне моря, забезпечуючи господарські зв'язки країн, і є важливою “широтною” віссю внутрішніх водних шляхів Європи. ця водна артерія протяжністю 3500 км сполучає між собою ряд європейських держав, забезпечуючи їм зручні виходи до морів, що є особливо важливим для внутрішньоконтинентальних країн Австрії, Чехії, Словаччини, Угорщини.

Посиленню автотранспортних зв'язків у Європі сприяє завершення будівництва та модернізація швидкісної автостради Захід - Схід (Берлін - Варшава - Мінськ - Москва), а також транс' європейської автостради ПівнічПівдень, яка проходить від порту Гданськ, сполучає Скандинавські країни, Польщу, Словаччину, Угорщину, Сербію, має відгалуження на Софію Стамбул і Скоп'є - Салоніки - Афіни та до берегів Адріатичного і Чорного морів. У 1996 р. розпочалося створення Трансбалтійської автомагістралі “Vіа Baltica” за участю Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви і Польщі. Сполучення її на території Польщі зі швидкісними автомагістралями Північ - Південь і Захід - Схід дає змогу країні стати важливим транзитним макрорайоном у системі наземних зв' язків Сходу і Заходу Європи.

У контексті активізації євроазіатських транспортних зв'язків актуальним є питання розвитку Євразійського транспортного мосту, що являє собою залізничні шляхи, які проходять від китайського морського порту Ляньюнган через центральний і північно-західний Китай у Казахстан і далі через Росію і Україну в Європу. Значення цього комунікаційного напрямку зростає із посиленням ролі Китаю у світовому господарстві і торгівлі.

Пан'європейські транспортні зони представлені морськими басейнами і включають Чорноморську (басейну Чорного моря), Баренцову Євроарктичну, Середземноморську та Адріатично - Іонічну мультимодальні територіально - транспортні зони, які мають певний. характер геопросторової організації та комплексно-пропорційного розвитку транспортно-логістичної діяльності.

Транспортну зону з суспільно-географічної точки зору слід розглядати як територіальну систему з міжкомпонентними зв'язками та взаємодією з навколишнім середовищем, територіально-виробничими комплексами тощо, яка забезпечує переміщення потоків вантажів і пасажирів головним чином на макро та мегарівнях. Транспортні зони є основними європейськими транспортними ареалами і характеризуються територіальною спеціалізацією на виконанні транспортно- логістичних функцій. Територіальна структура

пан'європейських транспортних зон обумовлена локалізацією об'єктів транспортно-логістичного призначення. Транспортні зони мають певний характер геопросторової організації транспортних комунікацій ілогістичних терміналів у їх межах.

Баренцова Євроарктична мультимодальна транспортна зона охоплює північні області Швеції, Фінляндії і Норвегії, а також північно-західну частину Російської Федерації (Мурманську, Архангельську області, Республіку Карелію і Ямало-Ненецький автономний округ). Метою є розвиток міждержавного співробітцицтва у сфері митної діяльності, забезпечення вільного переміщення транспортних потоків і розвиток логістики, створення мультимодальної транспортно-логістичної інфраструктури, розвиток регіональної ТЛС в умовах ускладненої доступності та нестачі автомобільної і залізничної інфраструктури, що поєднується з великими відстанями між господарськими центрами та специфікою клімату. На території транспортної зони розміщено 27 аеропортів, 22 морських і річкових порти та 12 транскордонних переходів. Довжина залізниць складає 6575 км, автомобільних шляхів - 11279 км. Для транспортної зони, характерні територіальні відмінності у перевезеннях вантажів. Російський кордон перетинають головним чином лісоматеріали, частота перевезень є вищою, ніж через інші кордони. Інтенсивність перевезень між Швецією і Норвегією недостатньо висока. Більшість транскордонних перевезень є внутрішньорегіональними. Обсяги внутрішніх перевезень є вищими на напрямку схід-захід, ніж північ-південь.

Чорноморська транспортна зона забезпечує просторово-територіальні зв'язки причорноморських держав через пан' європейські транспортні коридори і Середземноморську транспортну зону на заході з західноєвропейськими країнами та через Кавказький перешийок коридором TRACECA з Центральною Азією. Меморандум про взаєморозуміння з розвитку Чорноморської транспортної зони підписаний у 1998 р. міністрами транспорту України, Болгарії, Грузії, Греції, Молдови, Румунії, Росії, Туреччини та Європейською Комісією з метою розвитку міжнародних перевезень вантажів і пасажирів у регіональній інтегрованій мультимодальній транспортно-логістичній мережі. Чорноморська транспортна зона охоплює країни узбережжя Чорного моря Україну, Туреччину, Грузію, Росію, Румунію, Болгарію, а також частину Греції та Молдову (статус спостерігачів мають Вірменія і Азербайджан).

Концепція Адріатично- Іонічної морської транспортної зони була розроблена з метою розвитку транспортно-логістичної інфраструктури краІН узбережжя Адріатичного та Іонічного морів (Албанії, Боснії і Герцеговини, Xopвaтiї, Греції, Італії, Словенії, Сербії і Чорногорії). На території зони розташовується 57 морських і річкових портів. Пріоритет надається інтермодальним сполученням. Меморандум про взаєморозуміння стосовно розвитку регіональної транспортної мережі Південно-Східної Європи був підписаний у 2004 р. Розглядається концепція створення АдріатичноІонічної магістралі (так званого Далматського коридору чи Іонічно-Далматської магістралі) як доповнення до існуючих пан'європейських коридорів у регіоні східного узережжя Адріатичного та Іонічного морів. Планується створення коридору Трієст- Копер- Рієка-Задар-Спліт-Плоче-Дубровнік-Бар-Дуррес-Патри-Каламата, який перетне всі 7 країн.

Середземноморська транспортна зона за площею є найбільшою і включає країни узбережжя Середземного моря. Нестача відповідної транспортно - логістичної та телекомунікаційної інфраструктури є основною перешкодою для розвитку зовнішньої і внутрішньорегіональної торгівлі та співробітництва між країнами басейну Середземного. моря. Перша зустріч ЄвроСередземноморського транспортного форуму відбулася в 1999 р. на Мальті. Середземноморська транспортна зона була визначена з метою розвитку мережі транспортно-логістичної інфраструктури регіону, забезпечення конкуренції між портами, лібералізації судноплавства і надання логістичних послуг, розвитку зовнішньої і внутрішньорегіональної торгівлі та співробітництва. Співробітництво у транспортно - логістичній сфері передбачає розвиток ефективної транссередземноморської мультимодальної ТЛС, що базується на морському та повітряному транспорті. Велика увага приділяється розвитку залізнично-морських сполучень, які поєднують порти з їх хінтерландами.

У територіальній структурі інтегрованої пан'європейської ТЛС провідну роль відіграють мультимодальні транспортно-логістичні вузли, ЛЦ, логістичні платформи. Сучасна мережа вузлових пунктів надмірно децентралізована (наприклад, зараз у Європі функціонує майже 500 контейнерних терміналів. Одним із основних завдань європейської транспортно-логістичної стратегії є формування Європейського Союзу вузлових пунктів інтермодальних вантажних перевезень. В умовах вільного переміщення товаропотоків у межах, інтегрованого ринку ЄС відбувається зменшення кількості національних складів і їх заміна єдиними європейськими ЛЦ, що означає зменшення кількості елементів інфраструктури. Поряд із формуванням регіональних розподільчих центрів, великими компаніями, виробниками товарів масового попиту створюються міжнародні ЛЦ (наприклад, у Франкфурті-на-Одері в Німеччині), які здійснюють накопичення, переробку, сервісне обслуговування, розподіл і поставку своїх товарів у ряд країн світу. Спостерігається тенденція до консолідації європейських ЛЦ, об' єднання їх в європлатформи. з метою забезпечення розвитку й підвищення стратегічної ролі) ЛЦ, “вантажних сіл”, інтермодальних терміналів була сформована асоціація Європейських “вантажних сіл” (ЛЦ) "Європлатформи" (Europlatforms), яка об'єднує представників десяти країн Європи.