Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Кавецький В.В.

Вінницький національний технічний університет, Україна

Формування людського та інтелектуального капіталу – сучасні фактори конкурентноздатності підприємств

У різних галузях виробництва істотною конкурентною перевагою стає ступінь розвитку на підприємстві сучасних інформаційних технологій. Конкурентна перевага виступає як інтелектуальний капітал підприємства. Розглянемо більш детально, що таке інтелектуальний капітал, які його складові, як його можна вимірювати, а також як його можна використати в практиці діяльності підприємства для збільшення власних конкурентних переваг.

В останню чверть ХХ-го сторіччя і у перші роки ХХІ сторіччя в економічному розвитку багатьох країн виявилися нові тенденції. Інформація стала не тільки фактором виробництва, але й об’єктом праці. На межі ХІХ і ХХ сторіч постійно з’являлася нова інформація, призначена для впливу на технологію і працівників. В цей же час технологічний процес став принципово новим явищем, коли створюється нова технологія впливу на інформацію.

Інформація є невід’ємною частиною будь-якої людської діяльності. Тому проникнення нових інформаційних технологій в усі виробничі процеси народжує спільний вплив множинних ефектів на кінцевий результат.

Дані, наведені в таблиці 1, вказують, як змінюються конкурентні переваги при переході від доіндустріальної і індустріальної стадії розвитку суспільства до постіндустріальної стадії розвитку.

На зміну землі і природнім ресурсам в індустріальному суспільстві у вигляді домінуючих факторів виробництва приходять праця і капітал, а в сучасному суспільстві на перше місце поступово виходять знання і інтелектуальний капітал.

У сучасній конкурентній боротьбі вирішальну роль відіграє не стільки населення, як у доіндустріальному суспільстві, і не стільки доступ до ресурсів і ринків, як в індустріальному, скільки якість і інтенсивність безперервного навчання людей і підприємств. При цьому домінуючою сферою економічної активності стає не сільське господарство, як у доіндустріальному суспільстві, і не промисловість індустріального, а сфера послуг.

Таблиця 1 – Зміна джерел конкурентних переваг

Доіндустріальне суспільство	Індустріальне суспільство	Постіндустріальне суспільство
Земля	Праця	Знання
Природні ресурси	Капітал	Інтелектуальний капітал
Населення	Доступ до ринків	Безперервне навчання
Сільське господарство	Промисловість	Сфера послуг

Стратегія росту, заснована на формуванні і використанні інтелектуального капіталу, не обмежується інвестиціями лише в один людський капітал з метою підвищення рівня освіти. Вона також спрямована на забезпечення відкритості для інновацій і передбачає інвестиції в елементи постійного капіталу, які містять знання, а також інвестиції в людей і інститути, спрямовані на збільшення здатності суспільства і діючих в ньому економічних агентів акумулювати і використовувати знання.

Перехід до нового суспільства, у якому інтелектуальний капітал стає провідним фактором суспільного виробництва, знаменує одночасно перехід до нової структури вартості того, що ми споживаємо. Власне кажучи, зміни відбуваються не стільки на макрорівні, скільки на мікрорівні. Ці зміни визначають істотні зрушення в економічних характеристиках сучасного суспільства. Це частково виражається в тому, що змінюється структура собівартості всіх матеріальних продуктів.

Характерна риса сучасного виробництва – наявність компоненту знань у кожному продукті й послузі. Інтелектуальна робота, спеціальні знання і комунікації стають факторами не стільки створення доданої вартості, але й конкурентноздатності, економічного розвитку підприємства.

Останні дослідження показали, що інвестиції в людський капітал, інформаційні технології й інші складові інтелектуального капіталу багатьох підприємств стали головним і провідним фактором їхнього економічного успіху й конкурентноздатності.

Практика діяльності підприємств довела, що одним з ключових факторів конкурентноздатності стає людський фактор. Активна участь персоналу в організаційних і фінансових інноваціях, розвиток організаційної культури підприємств, націленої на постійні нововведення і на пошук ефективних шляхів вирішення щоденних проблем – все це стало не тільки засобом стабілізації колективу підприємств, але і його стійкою конкурентною перевагою.

Отже, можна зробити такі висновки.

Незважаючи на слабкий розвиток ринкових відносин у вітчизняній економіці й незважаючи на перевагу неринкових механізмів конкурентної боротьби, у результаті загострення конкуренції на вітчизняному ринку проявляються приблизно ті ж фактори конкурентноздатності, що й у країнах з розвиненою ринковою економікою. Усе в більшій мірі починають діяти такі фактори «тонкого настроювання», як організаційна культура, щільний потік управлінських і фінансових нововведень, формування людського та інтелектуального капіталу підприємства.

Література:

1. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал. – СПб: Питер, 2001.

2. Иноземцев В. Л. К теории постэкономической общественной формации - М., 1995.

3. Добрынин А. И., Дятлов С.А., Цыренова Е.Д. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность использования. - СПб.: Наука, 1999. - 309 с.