Економічні  науки / 2. Зовнішньоекономічна діяльність      

 

Магістр Фінаєва Л. Б.

 

Одеський Національний Політехнічний Університет, Україна

 

Нові стратегічні методи управління в умовах виходу вітчизняних підприємств на міжнародний ринок

 

  Безперервне освоєння нових технологій і видів продукції є зараз одним із пріоритетних напрямків розвитку. Особливо актуальним це є для українських компаній, які, маючи значний науково-технічний і інтелектуальний потенціал, займають мінімальні частки на міжнародних ринках.

 Багато наукових статей провідних українських економістів присвячені питанням впровадження нових стратегій. Але більшість не розглідають умов, у які маєть потрапити вітчизняні підприємства, виходячи на зовнішній ринок, і методів боротьби серед інноваційно активних зарубіжних конкурентів. Тому ця публікація присвячена аналізу основних тенденцій розвитку світового ринку  й новим принципам ведення бізнесу.

  Виходячи на світовий ринок з новими продуктами, вітчизняні підприємства попадають у принципово нове конкурентне середовище, для якого характерні багатоаспектность інтересів конкуруючих сторін, динамізм і агресивність.

Багатоаспектность полягає в тому, що конкуренція в сучасних умовах перебуває на різних рівнях - на товарних, ресурсних ринках; у складі об'єднання підприємств. А також одночасно охоплює кілька областей: витрати, якість, строки, ноу-хау, створення ринкових бар'єрів, зміцнення фінансового становища.

Динамізм розвитку ринку нових технологій і продуктів виражається в зміні позиції конкурентів і розміщення сил з наростаючою швидкістю. Відзначається поява нових конкурентів, що пропонуєть товар-замінник, що відрізняється дискретною інноваційністю, що витісняє раніше інноваційний, але нині традиційний товар.

Нарешті, залишається фактом зростаюча агресивність учасників ринкового суперництва. Ведуться прямі атаки для ослаблення конкурентів, причому з порушенням правових норм. Ціль подібної агресії складається в порушенні рівноваги в розкладці сил конкурентів.

Такі умови роботи припускають особливі стратегії ведення бізнесу. Їх можна розділити по наступних параметрах: цілеполагання, ресурси й тактика реалізації. Особливу роль у постановці цілей відіграють знання майбутнього або здатність створювати майбутнє, формування специфічних компетенцій по підриву ринку. Слідом за становленням нового бачення й ідентифікацією нових можливостей, компанія повинна продемонструвати здатність маніпулювання ринком через швидкість і несподіванку дій.

 Нові  методи атаки стимулюють посилену розробку конкурентами засобів раннього виявлення й попередження про кроки, що готуються. Тому компаніям потрібно розвивати свої маркетингові служби, щоб уникнути протидії супротивника на ранніх, найбільш чутливих фазах виведення принципово нового продукту на міжнародний ринок.

Такі заходи припускають значні капітальні вкладення. І під силу вони в основному корпораціям. Саме вони останні роки виводять на ринок принципово нові продукти й послуги, здійснюють найбільші злиття й поглинання. Але їхні дії можуть бути нейтралізовані більше дрібними учасниками конкуренції, які використовують такі рішення, як альянси, франчайзинг, виділення ніш, масований прорив позиції.

Тактичні рішення становлять головну комерційну таємницю організацій. З найбільш істотних виділяються: однобічна зміна правил, оголошення стратегічних намірів і стратегічний тиск.

Однобічна зміна правил можуть здійснювати великі корпорації, які мають істотні фінансові ресурси. Вітчизняні підприємства із-за браку коштів, виходячи на зовнішній ринок, повинні пам'ятати про вище наведені способи об'єднань.

Оголошення стратегічних намірів  часто передує більш серйозним діям. Вброс нової інформації, по-перше, руйнує сформоване інформаційне поле, по-друге, провокує суперників на припинення дій і уточнення обстановки, по-третє, закладає нові структури очікування, які згодом можуть виявитися помилковими.

Стратегічний тиск, послідовний або одночасний, припускає проведення серії акцій, спрямованих на те, щоб блокувати, збентежити суперника, змусити його ужити необдуманих заходів.

Таким чином, маючи відомості про основні тенденції поведінки конкурентів, перспективаи розміщення сил у певній галузі й ринку в цілому, виходячи на зовнішній ринок з новим продуктом необхідно проводити:

1)Безперервне відновлення оцінок ринку;

2)Правильну оцінка тимчасового параметра конкуренції;

3)Створення стратегічних союзів для могутнішої атаки дерегульованих ринків;

4) Розробку й впровадження особливих стратегій;

5) Мати здатність розвиватися серед безлічі протиріч;

Усі вище згадані фактори успіху вже на практиці використовуються багатьма вітчизняними компаніями. Ефективність їх залежить від своєчасності й комплексного підходу  в реалізації. І тільки рішуче й комплексне впровадження зазначених засобів принесе вітчизняним компаніям відчутні результати у боротьбі за міжнародні ринки високотехнологічної продукції і виведе країну на більш високий рівень.

 

Література:

 

1. Панков І. Инновационная деятельность и стратегия повышения конкурентоспособности продукции.// Економіст. – 2005 р. – 6. – С. 40-45.

2.     Агеев О. Гіперконкуренція.//Економічні стратегії. – 2002 р. № 4. – С. 38-41.