Економічні науки

К.е.н., доцент  Солоха Д.В.

Донецький університет економіки та права. Україна

Концептуальні засади формування інноваційної моделі розвитку економічної системи України

         Розвиток суверенних країн на прикінці ХХ, початку ХХI століття – колишніх республік СРСР, викрив певну низку протиріч й суперечок щодо перспектив господарювання. Певні протиріччя у взаємодії новітніх та традиційних форм власності, співвідношення обігових та основних активів, використання власного та запозиченого капіталу, та інші, спонукали провідних фахівців, дослідників та практиків до наукового пошуку механізмів, моделей та методів, щодо організації виробництва у принципово нових умовах, як зовнішнього, так й внутрішнього середовища, яке формується за об’єктивних умов ринку.

         Розв’язанням проблем подолання наслідків  системної кризи (1993 – 1995 р.р.) , виведенням економічної системи України на нові обрії,  займається чи мала кількість наукових шкіл, зокрема  професорів Берсуцького Я., Гончарова В., Заруби В., Лисенка В., Славьюка Р., та ін..

         Формуванням моделей економічного розвитку суспільства у довгостроковій, пролонгованій перспективі, займаються численні зарубіжні фахівці.

         Така увага до формування концептуальних засад розвиту підкреслює значущість та актуальність означеного питання.

         За 1990 - 2000 р.р. обсяг ВВП скоротився на 59,2 %, обсяги виробництва промислової продукції – на 48,9 %, сільського господарства – на 51,5 %. Реальна заробітна плата зменшилася в 3,82 рази, а виплати пенсій – у 4 рази. На цьому негативному тлі промисловий сектор продовжував відігравати вирішальну роль і при загальному значному скороченні всього сектора матеріального виробництва  (з 76,7 % до 65,5 %), його частка за цей період знизилася незначною мірою (з 50,7 % до 47,2 %), тобто, саме за промисловістю, можемо визначити провідну, базову складову формування моделі інноваційного розвитку.

Необхідно відзначити, що значним досягненням 2000-2005 рр. є зниження заборгованості по зарплаті, хоча на вуглевидобувних підприємствах цей показник залишається досить високим. При цьому, розмір пенсій в Україні не перевищує однієї третини від середньої зарплатні, тоді як у розвинутих країнах цей показник вище 70 %.

На даний час в Україні сформувалася якісно нова економічна ситуація,  що створила можливості для реалізації системних реформ, спрямованих на рішення фундаментальних задач економічного і соціального розвитку на найближчу й стратегічну перспективу. Усе це, безумовно, торкнулося конкретних промислових підприємств і сприяло їхньому виходу із затяжної кризи попередніх років. За останні п'ять років (2000 - 2005 рр.) ними накопичений як позитивний, так і негативний досвід розвитку в нових економічних умовах.

У наукових дослідженнях з питань економічного росту для аналізу стану економіки і тенденцій її розвитку найбільше часто використовуються неокласичні підходи, відповідно до яких учені-економісти свою увагу приділяють як проблемам довгострокового характеру, так і короткостроковим економічним задачам.

У науковій літературі з питань вивчення проблем ефективного економічного розвитку виділяють наступні основні напрямки аналізу, до яких відносять :

- модель лінійних стадій росту;

- теорії структурних перетворень;

- теорію зовнішньої залежності;

- неокласичну теорію (приватизація і вільні ринки);

- концепцію ендогенного росту, так звану нову теорію економічного росту.

Аналіз кожного з названих напрямків вимагає більш докладного розгляду цих альтернативних підходів для обґрунтування напрямків управління ефективним розвитком і вибору науково обґрунтованих механізмів їхньої реалізації на рівні підприємства.

Найбільш відомим представником теорії стадій економічного росту вважається американський економіст і історик Уолт У. Ростоу.

Відповідно до його теорії вихід із стану слабкої розвиненості може бути описаний серією кроків або стадій, через які повинна пройти будь-яка країна. Цей висновок був отриманий як результат вивчення економічної історії розвинутих країн, що пройшли через стадію ривка до самостійно підтримуваного росту.

Економічний механізм, за допомогою якого  залучені грошові інвестиції можуть прискорити поступовий  економічний ріст, описується моделлю розробленою та обґрунтованою Харродом-Домаром, яку наведено в роботі Р.Сандрума.

Таким чином, одним із головних "секретів" економічного росту є просте збільшення заощадженої частини національного доходу, і якщо завдяки росту податків, іноземної допомоги і/чи скороченню споживання норма заощаджень зросте, то ріст ВНП прискориться. Країни, здатні зберігати від 15 до 20 % ВНП, можуть рости (розвиватися) набагато швидше тих, у кого норма заощаджень нижче і формувати умови для ривка. Крім того, як стверджують представники цієї теорії, такий ріст буде самопідтримуваним.

Тобто, для України, пошук моделі принципово нового типу – моделі інноваційного розвитку триває.

Завданням науковців є всебічне обґрунтування та математичне обґрунтування певної модель розвитку вітчизняної економічної системи в довгостроковій пролонгованій перспективі.