Фатенок-Ткачук А.О.,
Деякі теоретичні аспекти експортно-імпортної діяльності підприємства
Україна знаходиться на шляху інтеграції у світовий економічний простір. Ряд провідних економістів визнають, що не розв’язавши завдань оптимізації усієї системи міжнародної економічної діяльності держави, не можна сподіватись на успішне реформування економіки в цілому, оскільки така діяльність є значним компонентом господарювання та його потужним каталізатором.
Для того, щоб ефективно розвивались міжнародні стосунки України, необхідно,
щоб інтенсивно діяли всі суб’єкти міжнародної економічної діяльності. Діяльність
підприємства на зовнішніх ринках є першоначалом розвитку міжнародної економіки,
не дивлячись на те, що воно розміщується на мікрорівні. Тому на розкритті та
трактуванні понятійного апарату експортно-імпортної діяльності підприємства
необхідно зосередити увагу.
У Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність” [1.] зазначено, що
під зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) розуміють діяльність суб’єктів
господарської діяльності України ( частіше підприємств) та іноземних суб’єктів
господарювання, яка заснована на взаємовідносинах ї здійснюється або на
території України, або за її межами. Але це означення є дуже широке і на нашу
думку неоднозначне, оскільки така діяльність здійснюється через
зовнішньоекономічні зв’язки, які мають багато напрямків. Одним з них є
міжнародна торгівля. Відповідно її елементами є експорт та імпорт, які у свою
чергу можна розглядати як зовнішньоекономічні операції, на яких і базується
експортно-імпортна діяльність підприємства – частина ЗЕД. Отже, можна
стверджувати, що це - діяльність, яка пов’язана з купівлею - продажем товарів,
що мають матеріальну речовинну форму, за умови, що такі товари у разі зміни
власника перетинають кордони національних митних територій. Але таке означення
ототожнює зовнішньоекономічну діяльність підприємств із здійсненням
експортно-імпортних операцій, які можуть мати різні прояви і тенденції, і не
вказує мету такої діяльності.
Інше трактування експортно-імпортної діяльності полягає в тому, що за
основу беруться економічні відносини, які виникають між суб’єктами різних країн
у результаті обміну товарами і є, по суті, міжнародними відносинами.
Проаналізувавши роботи провідних економістів, таких як Румянцев І.П., Савельєв
Є.В., Фамінський І.П., Школа І.П. та спробувати поєднати дві категорії
„зовнішньоекономічна діяльність” і „міжнародні економічні відносини”, то
отримаємо таке визначення:
ЗЕД – це система міжнародних економічних відносин, які виникають між
суб’єктами господарювання країн світу, внаслідок виробництва, обміну і
споживання товарів, послуг та ідей в умовах безмежності потреб, обмеженості
ресурсів і на основі МПП, внаслідок виходу за межі національних господарств.
Таке трактування лише опосередковано може пояснити сутність ЗЕД, і в тому
числі екпортно - імпортної діяльності підприємства, як його складової частини.
Оскільки воно стосується більше держави – ніж суб’єкта господарювання.
Логічніше було б розглядати експортно-імпортну діяльність, як
функціональний елемент міжнародної торгівлі, який полягає в обміні товарами між
іноземними суб’єктами господарювання. Взявши на озброєння саме таке трактування
деякі автори у своїх роботах наводять класичні теорії міжнародної торгівлі, як
безперечне пояснення мети такої діяльності. Розглянемо деякі з них і
проаналізуємо, чи дійсно ті ідеї, які викладені в теоріях можна застосовувати
безпосередньо для експортно-імпортної діяльності підприємства.
Початком зародження міжнародної економічної теорії можна вважати виникнення
меркантилізму. Суб’єктом розгляду в даній теорії є нація або держава.
Прихильники даної теорії стверджували, що у міжнародній торгівлі обов’зково
один з партнерів програє, тобто так звана гра за „нульовою ставкою”. Якщо взяти
підприємство, як учасника такої гри, то при його імпорті відбувається вивезення оборотних коштів (
валюти ), при чому користь виникає лише
у експортера. Меркантилісти першими описали платіжний баланс і зазначили
необхідність досягнення позитивного сальдо
торговельного балансу. Але знову ж, з точки зору підприємства позитивом
може бути, як перевищення експорту над імпортом, внаслідок чого збільшуються
обороти реалізації, так і перевищення імпорту над експортом, у випадку високої
питомої ваги імпортних складових.
За теорією Адама Сміта необхідно розвивати виробництво на основі розподілу
праці та її кооперації , умовою для цього мусить стати абсолютна економічна
свобода, яка отримала назву лессе фер (laissez faire фр. „дозволити
робити”). Тобто держава повинна здійснювати політику невтручання в економіку, а
„розподіл багатства” мусить залежати тільки від ринкових сил та старань
індивідів. В умовах сьогодення, врахувавши високий рівень тіньової економіки,
держава не може обійтись без так званих тарифних ї нетарифних бар’єрів, які
використовуються саме для регулювання експортно-імпортної діяльності
підприємств. В основу laissez faire Адам Сміт поклав ідею на якій базується теорія абсолютних переваг. Вона
полягає в тому, що країна повинна експортувати такі товари, які вона виробляє з
меншими витратами ( абсолютні переваги полягають в тому, що на одиницю продукту
витрачається менше праці порівняно з іншою країною – потенційним торговельним
партнером ) та імпортувати ті товари, які виробляють інші країни з меншими
витратами. Але з цієї точки зору продукція вітчизняних підприємств має
„абсолютні переваги” по всіх видах продукції, за рахунок розміру заробітної
плати. Що стосується імпорту, то автор погоджується з тезою Сміта, що „головне
правило кожного розсудливого глави сім’ї – не намагатись виготовляти такі предмети, виробництво яких, обходиться
вдома дорожче, ніж купівля збоку. Те, що є розумним у способі дій будь-якої
окремої сім’ї, навряд чи може
бути нерозумним для всього королівства.” Якщо імпортні матеріали чи складові
дешевші від вітчизняного аналога, то підприємству вигідніше обмінювати такі
товари на продукцію власного виробництва, щодо якої воно має певну перевагу.
У працях Давіда Рікардо дещо спростовано теорію „абсолютних переваг” А.Сміта.
Його теорія порівняльних переваг (на відомому
прикладі з виробництвом двох товарів: вина в Португалії та тканини в
Англії) доводить , що двостороння зовнішня торгівля може бути вигідна кожному з двох контрагентів навіть тоді, коли жоден з них немає абсолютних переваг у
виробництві конкретних товарів. Для цього необхідно товар, виробництво якого
вигідніше за існуючим співвідношенням витрат (до уваги береться і час
виготовлення). Цей товар має порівняльну
перевагу і саме він буде об’єктом зовнішньоторговельних операцій.
Послідовник теорії „порівняльних переваг” Джон Стюард Мілль стверджував, що
в умовах вільної торгівлі товари обмінюються між країнами при такому
співвідношенні цін, яке співпадає з співвідношенням цін на товари всередині
кожної країни. Виходячи з даної теорії можна виділити перевагу зовнішньої
торгівлі для підприємства. А саме, рівень цін у нашій державі на більшість товарів нижчий ніж,
наприклад , у країнах Євросоюзу, звідси ціна реалізації за межами нашої держави
буде вища ніж на території країни, відповідно прибуток зросте за умови, що наші
товари будуть відповідати їхнім стандартам.
Крім того, як зазначає Савельєв [2.ст.53] „закон порівняльних переваг актуальних у наші дні з
точки зору правильної інтерпретації ролі міжнародних економічних відносин”.
П.Г.Кругман і М.Обетфельд виділяють три міфи, які поширені в Україні,
неправильність яких доводить проста модель порівняльних переваг. Перерахуємо
їх: вільна торгівля вигідна лише тоді, коли ваша країна має достатню
продуктивність, щоб витримати міжнародну конкуренцію; зарубіжна конкуренція є
нечесною і завдає шкоди іншим країнам, якщо вона базується на низькій оплаті
праці; торгівля призводить до збитків і експлуатації тієї країни, котра на свої
товари витрачає більше праці, ніж її вкладено в імпортні товари, які вона
отримує під час обміну на міжнародному ринку.
Тому керівники експортно-імпортних відділів повинні теж позбутись цих міфів
і приймати позитивні рішення що до виходу підприємств на зовнішні ринки.
Найбільш суттєві пояснення напрямків і структури міжнародних торгівельних
потоків бачимо у теоремі Гекшера-Оліна-Самуельсена (ГОС), яка пояснює
походження порівняльної переваги на рівні забезпеченості факторами виробництва.
Вчені стверджують, що у випадку
однорідності факторів виробництва, ідентичності техніки, досконалої
конкуренції та повної мобільності товарів, міжнародний обмін вирівнює ціну
факторів виробництва між країнами. За Гекшером міжнародний обмін витікає з
відносного наддостатку або з відносної рідкості фактів виробництва, які
знаходяться у розпорядженні різних країн. З точки зору даної теорії,
підприємство починає реалізовувати свою продукцію на території інших країн, у
випадку надлишку її на Батьківщині і при наявності попиту за кордоном. Але є
винятки. Це експортно – орієнтовані підприємства, продукція яких не
користується попитом на Батьківщині, але конкурентно-спроможна за її межами.
Бертин Олін уточнив дану теорію думкою, що міжнародний обмін є обміном
надлишкових факторів на рідкісні фактори, тобто мобільність товарів змінює
більш упереджену мобільність факторів виробництва. Самьюельсон увівши жорсткі
передумови, з математичною точністю довів основні положення теорії розміщення
факторів. Аналіз факторів виробництва Гекшера-Оліна показав, що вони не
враховують росту масштабів виробництва на його ефективність. Але зростання обсягів
виробництва переробної промисловості є важливим фактором зниження витрат
виробництва.
За теорією Раймонда Вернона - життєвий цикл продукту, деяких видів
продукції складається з чотирьох етапів: впровадження, зростання, зрілість,
занепад. Виробництво цієї продукції переміщується з країни в країну в
залежності від стану життєвого циклу товару. На сьогодні, продукція навіть
експортно-орієнтованих галузей не досягла ще тої стадії , коли виробництво
переміщається в інші країни.
Найпопулярніша на сьогодні є теорія конкурентних переваг націй Майкла
Портера, яка стверджує , що конкурентна спроможність країни на міжнародному
ринку залежить від поєднання чотирьох детермінант, згідно „ромба Портера”:
факторних умов, умов попиту, споріднених
та допоміжних галузей, стратегії фірм, їхньої структури і конкуренції. Згідно
цієї теорії конкурентна перевага країни тим вища, чим вищий рівень конкуренції
в середині країни. На жаль, ми спостерігаємо монополізацію деяких галузей, що
не сприяє ринкові конкуренції. З точки зору підприємства, цю теорію можна
розуміти наступним чином - продукція підприємства, яка діє в умовах розвинутої
конкуренції стає більш конкурентноспроможна не лише на території країни, але і
за її межами. Ціна продукції на зовнішніх ринках залежить від стратегії виходу
підприємства на міжнародну арену.
В праці Маркса „Капітал” висловлена теза,
що зовнішня торгівля розширює масштаби виробництва, збільшуючи прибутки
підприємства. Хафбауер рахував, що великий внутрішній ринок сприяє експорту
товарів, собівартість одиниці яких падає
при збільшенні масштабів виробництва, відповідно менший ,сприяє експорту
товарів, які мають однакову собівартість при будь-яких масштабах виробництва.[5
ст. 147]
На жаль, ми бачимо, що майже всі теорії є застосовними лише на рівні держави,
а рішення про вихід підприємств на зовнішні ринки приймаються безпосередньо
підприємствами – суб’єктами експортно - імпортної діяльності. Тому приймати до
уваги класичні теорії міжнародної торгівлі можна лише опосередковано.
Проаналізувавши їх, можна зробити наступні висновки:
-
вихід
на зовнішні ринки підприємств збільшує обсяги збуту продукції, розширює
масштаби виробництва тим самим збільшуючи прибутки фірми (за Марксом);
-
залучення
до імпорту необхідне у випадку коли придбання матеріалів та комплектуючих у
себе в країні дорожче ніж за її межами (за Смітом);
-
експортувати
ті товари, витрати виробництва та час виготовлення яких, менші ніж у країни
партнера (за Рікардо);
-
ціни
реалізації продукції вітчизняних підприємств за межами держави будуть вищими ніж
на її території у випадку менших витрат (за Міллем);
-
підприємство
починає виходити на зовнішні ринки у випадку надлишку продукції власного
виробництва у своїй країні, тим самим збільшуючи ринки збуту (за теоремою
Гекшера Оліна);
-
необхідно
забезпечити рівень конкурентних переваг вітчизняних товарів на рівні держави,
що можливо лише в умовах розвинутої конкуренції (за Портером).
1.Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” // Див. сервер ВР України. www.rada.kiev.ua.
2.Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і
фінансів: Підручник для магістрантів з міжнародної економіки і державної
служби. – Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 504 с.
3.Кругман П.Р., Обстфельд
М. Международная экономика. Теория и политика: Учебник для вузов / пер. с англ. Под ред. В.П.Колесова, М.В.Кулекова.
– М.: Экон.фак.МГУ, ЮНИТИ,
1997. – 799.
4.Международные экономические отношения:
Учебник / Под ред. И.П.Фаминского. – М.: Юристь, 2001. – 847 с.
5.The Technologi Factor in International Trade ,N.-Y.;L.,1970,p.147-165.