Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

Ас. Коваль Н.О.

Вінницький національний технічний університет

Основні направлення концепції операційного менеджменту

Операційний менеджмент як особлива галузь управлінських дисциплін виник для вирішення проблемних індустріальних управлінських завдань. Попри своє індустріальне походження операційний менеджмент сьогодні перетворився на більш широкий і глибокий управлінський підхід, ніж просте керування виробничими операціями. Унаслідок швидкого технологічного розвитку виникають принципово нові види операцій або відбуваються істотні якісні зміни в колишніх видах і типах операцій. Нерідко буває так, що нове поле операційного менеджменту стає джерелом не тільки специфічних для даного виду діяльності прийомів, але і для деяких загальних або навіть універсальних підходів.

Загальні методи раціонального керування операціями сьогодні дуже часто народжуються поза індустріальним виробництвом, тому в сучасному операційному менеджменті велика увага приділяється побудові операцій у сфері послуг (інформаційних, фінансових, торгово-посередницьких, освітніх тощо). Можна відзначити, принаймні, дві точки зростання операційних методів, що формально не належать до операційних систем індустріального типу. По-перше, це розвиток інформаційних технологій у всіх сферах діяльності як важливих складових їхніх базисних методів переробки, де принципи і методи інформатизації переміщуються з галузі функцій, що забезпечують їх ефективність, у сферу основних. Одночасно інформаційні методи і критерії розширюють і збагачують сферу загальних раціональних принципів керування операціями. По-друге, спостерігається швидкий розвиток фінансових економіко-математичних моделей, що із окремих і прикладних технологій і методів фінансового керування потроху переростають у більш загальний підхід. Як приклад можна навести відому модель ціни опціону Блейка-Скоулза, що використовується не тільки за прямим призначенням в плануванні термінових угод на фінансових ринках, але і для вирішення такої далекої від фінансових ринків проблеми як оцінювання ринкової вартості земельних ділянок [1]. Є підстави вважати, що метод оцінювання ринкової вартості права вибору, представлений у цій моделі, надалі буде використовуватися для розв'язання усе більш широкого кола управлінських завдань, включаючи й операційні.

Підкреслюючи зрослу роль технологій невиробничої сфери не можна забувати, що саме у виробничій сфері створюються передумови і можливості того прискореного розвитку, що спостерігається сьогодні у світовій економіці [2]. Це означає, що цілісна система операційних прийомів і методів може бути сформована лише на основі чітких уявлень про загальні риси й особливості керування операціями у виробничій сфері.

Менеджмент виробничої діяльності є найбільш структурованою і чітко детермінованою галуззю операційного менеджменту. У виробничому менеджменті операції підлягають досить жорсткому і більш-менш однозначному плануванню, розрахунку і контролю. Істотну організуючу роль у керуванні відіграє поточний контроль. Слід мати на увазі надзвичайно важливу обставину: у виробничому менеджменті оптимальний варіант організації технологій і функцій, як правило, є одним з деяких можливих або навіть єдиним.

Керування операціями у виробничій сфері починається з ідентифікації типу технологій. Глибина поділу праці, тип спеціалізації і кооперації виробництва визначають побудову управлінської структури операційної системи.

Якщо спеціалізація усередині підприємства носить характер послідовних стадій обробки того самого виробу, то щонайкраще така операційна система керується за допомогою дво- або трирівневої системи керування операціями. Такого роду система керування операціями припускає наявність декількох управлінських вертикалей. Головна небезпека — у відсутності прямого зв'язку між нижніми рівнями керування. У цьому випадку існує ризик того, що зв'язок і взаємозалежність робіт не будуть підкріплюватися прямим зв'язком повноважень і відповідальності. Отже, у такій системі часто виникають "мертві зони", не охоплені відповідальністю за рівнями керування, або навпаки, зони, що підпадають під відповідальність декількох рівнів. Це обов'язково спричиняє збої і конфлікти. Однією з форм профілактики цих конфліктів і проблем є формування свого роду додаткового рівня повноважень і відповідальності, що забезпечував би стики і контроль груп підрозділів.

Однак таке рішення не ідеальне. Витрати такого організаційного рішення зв'язані з усуненням вищого рівня керівництва від безпосередньої організації робіт. Результат — низька керованість процесом у цілому. Тому дуже часто вище керівництво воліє вирішувати проблеми стиків без включення додаткового рівня керування. За це доводиться сплачувати істотним функціональним перевантаженням вищих ланок керування.

Другий тип системи спеціалізації — це вертикальна, або висока, система організації процедур, що, найчастіше, припускає фінішні операції у вигляді складального виробництва. Така система відрізняється значним числом ієрархічних рівнів керування, припускаючи істотний рівень делегування повноважень і відповідальності.

Стандартна проблема багаторівневої ієрархічної моделі — свого роду "зрушення" управлінських повноважень на один рівень вгору. Кожна ланка керування має ті повноваження, що потрібні наступній нижчій ланці керування (наприклад, повноваження начальника цеха знаходяться на рівні керівника виробництвом; повноваження майстра належать начальникові цеха). Тут відразу виявляється простий зв'язок: брак повноважень спричинює недостатність відповідальності. Отже, той, хто усе вирішує, той відповідає за усіх.

Симптом цієї помилки — так звана безвідповідальність середнього рівня керування, обов'язково супроводжувана перевантаженням каналів інформації, оскільки для будь-якого рівня керування виникає додатковий інформаційний потік, зв'язаний з узурпацією частини чужих повноважень.

Як ми вже неодноразово відзначали, виробничий менеджмент є історичною "батьківщиною" інших галузевих форм менеджменту. Виходить, частина підходів і процедур обов'язково зберігається в явному або прихованому вигляді й в інших додатках операційного менеджменту.

Література:

1. Гэлловэй Лес. Операционный менеджмент. – СПб: Питер, 2001. – 320 с.

2. Курс економічної теорії // Навчальний посібник під ред. Сидоровича А.В. – К.: ВШ, 2002 – 130 с.

3. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічний менеджмент: Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 416 с.

Відомості про авторів:

Коваль Наталія Олегівна

Вул. Хмельницьке шосе, 95, ВНТУ

м. Вінниця, 21021

+38 097 3500543

Вінницький національний технічний університет

Ас. каф. “Фінанси та кредит”