Секція: Державне управління

Підсекція: Сучасні технології управління

Е.В. Мамонтова

Одеський регіональний інститут державного управління

НАДУ при Президентові України

ГУМАНІТАРИЗАЦІЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ТЕХНОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ У ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ “СУСПІЛЬСТВА ЗНАННЯ”

Серед функцій, які становлять основний зміст процесу державного управління належне місце посідають ті, що спрямовані на розвиток освіти, науки та культури. Гуманітарні функції державного управління сьогодні полягають не лише у забезпеченні реалізації конституційного права кожного громадянина на одержання певного рівня освіти та залучення до скарбів світової та національної культурної спадщини. Перед державою постає невідкладне завдання виховання людини нової формації. В умовах формування в Україні головних засад інформаційного суспільства, наслідком чого виступають процеси гуманізації суспільного життя, все більш актуальною стає необхідність модернізації системи гуманітарної освіти у вищій школі.

У той час, коли настання інформаційної епохи з новими правилами та законами, з новою парадигмою мислення вже відбулося, затримка на станції “індустріальне суспільство” та продовження гри за старими схемами – це свідомо програшний вибір.

Модель індустріального суспільства базується на авторитарній владі, увесь управлінський потенціал якої побудовано на жорсткому контролі та ієрархії. У такому суспільстві - конвеєрі, де індивідуальність часто сприймається як обтяжливий надлишок, не має місця повному розкриттю людського потенціалу. Нова епоха відмовляється від старих командних методів управління. “Ера висококваліфікованого фахівця” передбачає повну заміну управлінської формули “батога і пряника” підходами, спрямованими на довіру та розкриття креативних й лідерських якостей кожної окремо взятої людини.

З огляду на те, що у ХХІ столітті значно зростає роль людини як найважливішого фактору формування якісно нового суспільства – “суспільства знання”, а динамізм соціально-політичного та культурного розвитку спостерігається сьогодні і на глобальному, і на локальному рівнях, перед суспільством та державою постало завдання докорінно переглянути підходи, притаманні традиційній системі освіти. Бо у той час, коли зміна ідей та технологій відбувається скоріше за зміну одного покоління, залишатися вірним системі, що зорієнтована переважно на отримання та засвоєння певної суми знань, - означає робити власну країну неконкурентноздатною у змаганнях за гідне місце у стрімко формуючомуся глобальному світопорядку.

Вирішення даного завдання ускладнює специфіка сучасної української ситуації, яка полягає у базовому протиріччі між процесами глобалізації та курсом на розбудову повноцінної національної держави. Як зазначив радник Президента України В. Ткачук: “Ми прийнялись за розбудову держави у той час, коли у всьому світі домінує тенденція демонтажу держави як інституту” [1, c. 45]. Саме конфлікт між загальносвітовою тенденцією деідеологізації та прагматизації відносин на всіх рівнях людського буття і необхідністю забезпечення життєздатності державотворчого проекту “Україна”, що передбачає збереження територіальної цілісності й створення української політичної нації, - визначає левову частку наших проблем.

У повному обсязі зазначені протиріччя увібрала у себе духовна підсистема сучасного українського суспільства. Серед наслідків глобальних трансформацій, якими позначено початок нового тисячоліття, одним з визначальних є послаблення традиційних устоїв державного регулювання соціально-політичних процесів. Контекст глобалізації досить чітко простежується у змінах місця та ролі державного управління у гуманітарній, зокрема освітянській сфері.

Реалізація найактуальніших завдань сьогодення, у ряду яких подолання дисонансних явищ, що залишилися нам у спадок від тоталітарного минулого, збереження ідентичності та територіальної цілісності як залогу розбудови самодостатньої національної держави та достойна відповідь на глобальні та регіональні виклики займають чільне місце, неможлива без свідомої та цілеспрямованої діяльності по солідаризації суспільства. Це передбачає, перед усім, постійний діалог між владою і суспільством, бачення усіма і кожним довготривалих перспектив розвитку країни, сумісне вироблення стратегій подолання ціннісної кризи, що охопила українське суспільство. Одним з ефективних інструментів механізму гармонізації соціальних відносин може стати гуманітарна освіта.

Про значення освітянської галузі у сфері соціального виробництва красномовно свідчать такі цифри. Згідно даним МОН України на 2006 рік в Україні працюють більш 960 вищих навчальних закладів. Зокрема українська система вищої освіти налічує 106 університетів, 59 академій, біля 300 інститутів та коледжів, більш 500 технікумів та училищ. В них навчаються 1, 2 млн. студентів, всього 392 студентів на 10 тис. населення В цьому році у в ВНЗ поступило 440 тисяч випускників шкіл [2, c.1].

Отже сьогодні вища освіта володіє колосальним потенціалом формування суспільства нової якості. Більш того, досягнення балансу між локальним та глобальним, забезпечення високої функціональності людини, формування на загальному та індивідуальному рівнях розуміння людини як найвищої істоти, неможливо без використання потужного потенціалу суспільствознавчої галузі знання. І, можливо, не такою й безпідставною здається теза: “Наше століття є століттям гуманітарної освіти та соціально-гуманітарних знань, на відміну від ХХ століття, яке було віком фізики та технократії” [3, c. 97].

Все це дозволяє говорити про необхідність поглиблення тенденції гуманітаризації вищої освіти. Під принципом гуманітаризації ми розуміємо зближення технічних, природничонаукових і гуманітарних знань; зміни орієнтирів у визначенні освітніх ідеалів; відмову від технократичних підходів; соціокультурне спрямування змісту освіти [4, c. 7].

Гуманітаризація освіти, заснована, перед усім, на розширенні інформаційного змісту гуманітарних дисциплін в професійній підготовці, забезпечує засвоєння студентами гуманістичних цінностей, формування основ гуманістичного світогляду, розвиток гармонічно розвинутої особистості. Розглядаючи гуманітаризацію освіти як засіб залучення молоді до духовних цінностей цивілізаційного рівня, керівництво країни та суспільство в цілому повинні освідомити, що виховання людини нової формації стане можливим тільки за умов визнання нової ролі гуманітарної освіти у сучасних умовах, формування нової стратегії розвитку гуманітарної освіти в ситуації постіндустріального суспільства та впровадження інноваційних технологій у навчальний процес.

Незаперечно, що питання модернізації гуманітарної освіти на сьогоднішній день стає визначальним. Адже в умовах розбудови в Україні правової демократичної соціальної держави, коли структурується нова система цінностей та соціальних пріоритетів, завдання реформування системи гуманітарної освіти, яка повинна закладати життєві настанови особистості, набуває особливої актуальності. Сьогодні саме від інтелектуального рівня розвитку людини, від її знань, а також від моральної позиції залежатимете сучасний соціальний прогрес.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Волошин О. Игра в изолированном пространстве. Интервью с советником Президента Украины В. Ткачуком // Эксперт. – №27. –10-16 июля. – 2006. – с. 44 – 48;

2. День. - №110. – 7 июля. - 2006 г.;

3. Лупанов В.Н. Социальные технологии в модернизации системы гуманитарного образования // РR – технологии в информационном обществе: Материалы 3 Всероссийской науч.–практ. конференции. Санкт-Петербург – 26 февраля 2006 г. – СПб., из-во Политехнического ун-та, 2006. – с. 97 – 100;

4. Овчарук О. Сучасні тенденції розвитку змісту освіти в зарубіжних країнах //Шлях освіти. - 2003. - №2.- с.3 – 12.

Відомості про автора:

Мамонтова Елла Вікторівна

Докторант Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України

Кандидат політичних наук

Адреса:

Мамонтова Е.В.,

Вул. Сегедська, 1 / 2, кв. 105,

м. Одеса, 65063.

Телефон: 8-048-2-31-25-54;

8 - 050-336-25-54.