Медицина, №7

І.Д.Спіріна, А.М.Дячук

Дніпропетровська державна медична академія

КЛІНІЧНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  ОСІБ  З  РОЗЛАДАМИ ОСОБИСТОСТІ, ЯКІ СКОЇЛИ АГРЕСИВНІ ДЕЛІКТИ

 

Незважаючи на те, що психопатичні особистості складають від 0,3 до 13,5% від загальної популяції, на їх долю припадає значна частина тяжких насильницьких злочинів, що породжують соціальну нестабільність в будь-якому суспільстві (Смулевич А.Б., 1999; Александровский Ю.А., 2000). Багатьма клінічними та соціально-психологічними дослідженнями неодноразово доводилося, що розлади особистості (РО) являють собою сукупність психопатологічних феноменів та грубої соціальної дезадаптації, що виражається, перш за все, в алкоголізмі, наркоманії, агресивній поведінці, суїцидах, кримінальних діяннях (Горшков И.В., Горинов В.В., 1998; Monahan J. et al., 2000). Уявлення про механізми, що лежать в основі тих чи інших форм реагування при РО, дуже важливі для психіатрії, і зокрема для судової психіатрії в плані розуміння феномену психопатичної агресії.

Метою роботи було вивчення клініко-психопатологічних особливостей осіб з розладами особистості та кримінальною агресивною поведінкою.

Матеріали і методи дослідження. До дослідження було залучено  97 чоловіків, які у зв’язку з реалізованим злочином проти особистості притягувались до кримінальної відповідальності, проходили судово-психіатричну експертизу та мали встановлений діагноз РО (F-60 - F-61 за МКХ-10).  Дослідження проведене на базі Державного департаменту України з виконання покарань у Дніпропетровській області.  Під час проведення експертизи усі досліджувані були визнані осудними та відбували покарання за статтями 115, 116, 121, 122, 123 Кримінального Кодексу України.

Основним методом дослідження був клініко-психопатологічний. Оцінювались анамнестичні дані, вивчались динаміка розладів особистості, типи та форми патохарактерологічних реакцій, психопатологічні симптоми.

Результати та їх обговорення. Вік досліджуваних на момент скоєння злочину коливався від 18 до 42 років і у середньому становив 29,9±1,6 років. Згідно з критеріями МКХ-10 у досліджуваних визначені наступні форми РО: дисоціальний (F 60.2) – 35 (36,1%) осіб, емоційно-нестійкий (F 60.3) – 58 (59,8%), в тому числі імпульсивний підтип (F 60.30) – 34 (35,1%) і пограничний підтип (F 60.31) – 24 (24,7%); змішаний РО (F 61,0) – 4 (4,1%).

В клінічній картині хворих на РО переважали дисгармонія емоційно-вольових якостей особистості, нестійкість настрою, підвищена збудливість та знижений поріг фрустраційної резистентності. Переважна більшість  досліджуваних мали афективні розлади, насамперед дисфорічні – 56 (57,7%) осіб. Саме у таких станах досить часто скоювались агресивні делікти. В 44,3% випадків відмічались депресивні стани, що переходили в апатію, яка тривала в   деяких випадках до декількох днів. Це, в свою чергу, призводило до прогулів, звільнення з місця роботи,  усамітнення, ініціації суіцидальних намірів. Суїцидальні спроби носили, як правило, демонстративний характер та супроводжувались нанесенням поверхневих самоушкоджень.

В клінічній картині кожного четвертого досліджуваного (26 осіб - 26,8%) переважали гіпоманіакальні стани; в 6,2% випадків – ейфорічні. Здебільшого такі стани були пов'язані з вживанням алкоголю (нерідко з метою полегшення відчуття тривоги або дратівливості) і в 15 (57,7%) випадках супроводжувались посиленням дисфорії, а в 4 (15,4%) – гіпоманіакальний епізод розвивався до короткочасного переживання ейфорії, екзальтації. В ряді випадків психопати скоювали насильницькі дії через відчуття власної значущості, "правильності" власних дій, неприйняття критики. У деяких досліджуваних коливання настрою носили окреслений фазовий характер.

Майже у половини досліджуваних виявлялись диссомнії та персистуюча тривога (50,5% та 47,4% відповідно). Ці стани практично завжди (97,8%) провокували вживання цим контингентом психоактивних речовин (переважно алкоголю) з метою згладжування відчуття тривоги або щоб "добре спати". Вивчення системності вживання психоактивних речовин серед цієї категорії досліджуваних показало, що епізодичне вживання мало місце у 62,9% випадків, а систематичне – у 36,1%. В двох випадках відмічені амнестичні розлади, пов'язані із вживанням психоактивних речовин.

Серед розладів мислення найчастіше відмічались негрубі порушення у вигляді фобій (32%), нав'язливих потягів (27,8%) та ідей (22,7%), надцінних ідей іпохондричного (13,4%) та іншого характеру (8,2%). Мислення більшості досліджуваних вирізнялось вираженим суб'єктивізмом, ознаками психічного інфантилізму.

В цілому, дослідження поведінкових розладів у психопатів, що скоїли агресивні делікти, дозволило визначити у половині випадків (58,8%) афективно-експлозивну форму патохарактерологічних реакцій, що виражались екстрапунітивним реагуванням у вигляді опозиційно-зухвалої поведінки, афектного вибуху, агресивності, імпульсивності, конфліктності, слабкого емоційного контролю, мінливості настрою. Агресивна поведінка таких особистостей вирізняється брутальністю, непередбачуваністю, тяжкістю наслідків.

В кожному п’ятому випадку патохарактерологічні реакції мали істероїдну  (21,6%) та нестійку форму (19,6%). Для перших особистостей,  поряд з імпульсивністю, збудливістю, конфліктністю, здебільшого характерні егоцентризм, тенденція протиставити себе, суїцидальний шантаж; для других – безвідповідальність, незрілість і наївність, погана адаптація.

Таким чином, проведене дослідження показало, що в клінічній картині  психопатичних особистостей, як скоїли агресивні злочини, переважає афективна симптоматика, передусім дисфорічна, з експлозивним варіантом патохарактерологічних реакцій.