Медицина, №7
І.Д.Спіріна,
А.М.Дячук
Дніпропетровська
державна медична академія
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСІБ З РОЗЛАДАМИ
ОСОБИСТОСТІ, ЯКІ СКОЇЛИ АГРЕСИВНІ ДЕЛІКТИ
Незважаючи на те, що психопатичні особистості
складають від 0,3 до 13,5% від загальної популяції, на їх долю припадає значна
частина тяжких насильницьких злочинів, що породжують соціальну нестабільність в
будь-якому суспільстві (Смулевич А.Б., 1999; Александровский Ю.А., 2000). Багатьма
клінічними та соціально-психологічними дослідженнями неодноразово доводилося,
що розлади особистості (РО) являють собою сукупність психопатологічних
феноменів та грубої соціальної дезадаптації, що виражається, перш за все, в
алкоголізмі, наркоманії, агресивній поведінці, суїцидах, кримінальних діяннях (Горшков
И.В., Горинов В.В., 1998; Monahan J. et al., 2000). Уявлення
про механізми, що лежать в основі тих чи інших форм реагування при РО, дуже
важливі для психіатрії, і зокрема для судової психіатрії в плані розуміння
феномену психопатичної агресії.
Метою роботи було вивчення клініко-психопатологічних
особливостей осіб з розладами особистості та кримінальною агресивною поведінкою.
Матеріали і методи дослідження. До дослідження було залучено 97 чоловіків, які у зв’язку з реалізованим злочином проти особистості притягувались до кримінальної відповідальності, проходили судово-психіатричну експертизу та мали встановлений діагноз РО (F-60 - F-61 за МКХ-10). Дослідження проведене на базі Державного департаменту України з виконання покарань у Дніпропетровській області. Під час проведення експертизи усі досліджувані були визнані осудними та відбували покарання за статтями 115, 116, 121, 122, 123 Кримінального Кодексу України.
Основним методом дослідження був
клініко-психопатологічний. Оцінювались анамнестичні дані, вивчались динаміка
розладів особистості, типи та форми патохарактерологічних реакцій,
психопатологічні симптоми.
Результати та
їх обговорення. Вік досліджуваних на момент скоєння
злочину коливався від 18 до 42 років і у середньому становив 29,9±1,6 років. Згідно
з критеріями МКХ-10 у досліджуваних визначені наступні форми РО: дисоціальний (F 60.2) – 35
(36,1%) осіб, емоційно-нестійкий (F 60.3) – 58 (59,8%), в тому числі імпульсивний
підтип (F 60.30) – 34 (35,1%) і пограничний підтип (F 60.31) –
24 (24,7%); змішаний РО (F 61,0) – 4 (4,1%).
В клінічній картині хворих на РО переважали
дисгармонія емоційно-вольових якостей особистості, нестійкість настрою, підвищена
збудливість та знижений поріг фрустраційної резистентності. Переважна
більшість досліджуваних мали афективні
розлади, насамперед дисфорічні – 56 (57,7%) осіб. Саме у таких станах досить часто
скоювались агресивні делікти. В 44,3% випадків відмічались депресивні стани, що
переходили в апатію, яка тривала в деяких випадках до декількох днів. Це, в свою чергу,
призводило до прогулів, звільнення з місця роботи, усамітнення, ініціації суіцидальних намірів. Суїцидальні
спроби носили, як правило, демонстративний характер та супроводжувались
нанесенням поверхневих самоушкоджень.
В клінічній картині кожного четвертого досліджуваного
(26 осіб - 26,8%) переважали гіпоманіакальні стани; в 6,2% випадків –
ейфорічні. Здебільшого такі стани були пов'язані з вживанням алкоголю (нерідко
з метою полегшення відчуття тривоги або дратівливості) і в 15 (57,7%) випадках
супроводжувались посиленням дисфорії, а в 4 (15,4%) – гіпоманіакальний епізод
розвивався до короткочасного переживання ейфорії, екзальтації. В ряді випадків психопати
скоювали насильницькі дії через відчуття власної значущості,
"правильності" власних дій, неприйняття критики. У деяких
досліджуваних коливання настрою носили окреслений фазовий характер.
Майже у половини досліджуваних виявлялись диссомнії та
персистуюча тривога (50,5% та 47,4% відповідно). Ці стани практично завжди (97,8%)
провокували вживання цим контингентом психоактивних речовин (переважно
алкоголю) з метою згладжування відчуття тривоги або щоб "добре
спати". Вивчення системності вживання психоактивних речовин серед цієї
категорії досліджуваних показало, що епізодичне вживання мало місце у 62,9%
випадків, а систематичне – у 36,1%. В двох випадках відмічені амнестичні
розлади, пов'язані із вживанням психоактивних речовин.
Серед розладів мислення найчастіше відмічались негрубі
порушення у вигляді фобій (32%), нав'язливих потягів (27,8%) та ідей (22,7%),
надцінних ідей іпохондричного (13,4%) та іншого характеру (8,2%). Мислення
більшості досліджуваних вирізнялось вираженим суб'єктивізмом, ознаками
психічного інфантилізму.
В цілому, дослідження поведінкових розладів у психопатів, що скоїли агресивні делікти, дозволило визначити у половині випадків (58,8%) афективно-експлозивну форму патохарактерологічних реакцій, що виражались екстрапунітивним реагуванням у вигляді опозиційно-зухвалої поведінки, афектного вибуху, агресивності, імпульсивності, конфліктності, слабкого емоційного контролю, мінливості настрою. Агресивна поведінка таких особистостей вирізняється брутальністю, непередбачуваністю, тяжкістю наслідків.
В кожному п’ятому випадку патохарактерологічні реакції
мали істероїдну (21,6%) та нестійку форму
(19,6%). Для перших особистостей, поряд
з імпульсивністю, збудливістю, конфліктністю, здебільшого характерні егоцентризм,
тенденція протиставити себе, суїцидальний шантаж; для других – безвідповідальність,
незрілість і наївність, погана адаптація.
Таким чином, проведене дослідження показало, що в
клінічній картині психопатичних
особистостей, як скоїли агресивні злочини, переважає афективна симптоматика,
передусім дисфорічна, з експлозивним варіантом патохарактерологічних реакцій.