УДК 371.31

 

Визначення психологічних характеристик учнів 5-6-х класів у процесі проведення фізичних вправ

 

Павленко Т.К., Колесніченко О.Л.

 

Метою дослідження є експериментальне визначення місця та ролі фізичної вправи в процесі виховання школярів. Наші дослідницькі задачі полягали в тому, щоб:

·        виявити місце та роль індивідуальних моральних якостей дитини при проведенні фізичних вправ у процесі тренування і навчання за участю учнів 5-6-х класів;

·        виявити рівень розвитку моральних та вольових якостей дітей середнього шкільного віку на етапі модельного констатуючого експерименту.

·        виявити   більш   ефективні   умови щодо розвитку активності дітей під час проведення гри, комплексу фізичних вправ.

·        виявити рівень розвитку приятельських взаємовідносин між дітьми при проведенні фізичних рухливих вправ з елементами змагання на етапі контрольного експерименту.

Для вирішення поставлених задач: по-перше, проводився аналіз програми навчально-виховного процесу у  загальноосвітній школі, вивчення документації педагогів; по-друге, була розроблена методика проведення спеціальних завдань, які допомагають виявити рівень психологічного та фізичного розвитку учнів, означеного віку.

Спостереження проводилися на протязі 2006-2007 н.р за учнями 5-6-х класів загальноосвітньої школи №90 Приморського району м. Одеси

З метою вивчення проблеми, яка нас цікавить, в роботі були використанні методи анкетування дітей і батьків, бесіди, спостереження за ігровою діяльністю дітей на протязі певного часу, аналіз документації.

Основна мета анкетування педагогів полягала в тому, щоб відзначити як часто використовуються рухливі ігри в роботі з дітьми, виявити рівень теоретичних знань вихователів з питань дослідження.

В результаті анкетування вчителів фізичної культури ми виявили, що не головні (тобто такі, що можна ідентифікувати, як гра-розвага) рухливі ігри проводяться з дітьми не досить часто: з 9 вихователів лише 4 використовують їх у роботі. Деякі педагоги вважають, що ці ігри повинні використовуватись, як компонента для проведення розваг і їх підготовкою повинні безпосередньо займатися лише батьки, або навіть самі діти. Мотивується така точка зору тим, що у процесі проведення тренувань з командою (групою) немає певних умов для проведення таких ігор.

На питання про знання методики підготовки проведення дитячої фізичної гри, більшість педагогів відзначила, що в педагогічній літературі дуже мало висвітлюється це питання, немає конкретної методики підготовки і проведення цих ігор, тому у багатьох з них немає достатніх знань та досвіду роботи у цьому напрямку.

Розглядаючи роль фізичної гри в навчально-виховному процесі педагоги вважають, що ці ігри у більшій мірі впливають лише на фізичне виховання та розвиток дітей.

В процесі проведення дослідницької роботи нами були вибрані 2 групи учнів 5-6-х класів, які брали участь в експерименті. Одна група (перша) була експериментальною (18 дітей), а друга – контрольною. З дітьми цих груп була проведена бесіда, метою якої було з’ясування інтересів дітей, що стосуються різних типів ігор. Узагальнені результати опитування показали, що хлопчики полюбляють гімнастичні вправи. Серед дівчаток, навпаки, не в одній з груп, в числі улюблених не називали гімнастику.

Після проведення бесід з дітьми двох груп ми вирішили запропонувати дітям експериментальної групи подивитись декілька тренувань у виконанні дорослих та учнів означеного вище віку. Після перегляду кожного тренування-гри учням давали можливість дати оцінку тому, що вони бачили, спробувати зробити ті чи інші вправи, показували дітям технічні прийоми у парі, трійці, тощо. Через декілька днів з дітьми була проведена повторна бесіда, питання якої було направлено на те, щоб з’ясувати як змінився погляд дітей після перегляду тренувань дорослих.

В результаті проведення бесід ми зробили висновок, що після перегляду гри за участю дорослих, інтереси школярів суттєво змінилися (в контрольній групі бажання приймати участь у фізичних вправах виявили 8 дітей з 20, в експериментальній 17).

Крім анкетування тренерів (вихователів) та опитування дітей, нами були проведені спостереження на протязі певного часу (6-ти місяців) за дітьми та педагогами. Метою було з’ясування питання, про зміну індивідуальних особливостей дітей у процесі проведення фізичних вправ з елементами змагань, а також наскільки часто використовувалися різні види ігрової діяльності.

Спостереження  за педагогами дозволяє зробити висновок про те, що після грунтовної бесіди, перевага в навчально-виховному процесі віддається гімнастичним рухливим іграм з елементами змагань 56%, та класичним вправам, що розвивають фізичні кондиції дітей — 34%. Досить нечасто використовуються і те і друге – 10%.

Таким чином, можна зробити висновок, що в загальноосвітній школі рухливій грі, що формує фізичні кондиції учнів 5-6-х класів надається значення як ефективного засобу виховання особистості маленької людини. Недостатнє використання цього підходу відбилося на інтересах та перевагах дітей.

Наступною задачею нашої роботи було проведення констатуючого експерименту з метою виявлення рівня формування моральних уявлень та якостей у учнів експериментальної та контрольної групи.

Нами було виявлено декілька основних моральних якостей рівень формування, яких ми спостерігали на різних етапах експерименту: доброзичливість, співчуття, взаємодопомога, скромність. Виявити  психологічні  особливості  виконання моральних норм учнями 5-6-х класів в плані відношень у педагогічній ситуації і в плані реальних відношень в реальному житті. Констатуючий експеримент включає в себе 2 етапи. Мета першого етапу прослідити за поведінкою учнів в певній ситуації: наприклад, у процесі проведення тренувального заняття з певної гри (наприклад, футболу). Для того, щоб відповіді дітей після гри були не однотипними, і щоб діти не змогли скористатися відповідями своїх товаришів, ми вирішили запрошувати учнів по черзі в окрему кімнату, де їм пропонувалося прослухати розповідь і відповісти на декілька запитань:

1. Погано, чи добре вчинив воротар, який покинув ворота після того, як йому зробили зауваження товариші по команді після пропущеного голу?

2. Чому воротар вчинив погано?

3. Погано чи добре вчинили товариші, що “вичитували “ воротаря?

4. Чому воротар вчинив добре чи погано?

6. Щоб ти зробив на його місці?

7. Хто тобі більш сподобався в цьому епізоді?

Таким чином, ми змогли зробити висновок, як в у такій ситуації у дітей проявляються певні моральні якості. Аналіз відповідей дозволяє нам зробити висновки, що значна більшість учнів 5-6-х класів в ситуації розповіді вірно кваліфікує вчинки героїв, як добрі чи погані. Орієнтуючись в своїх відповідях на результати дій вони стверджують, що в типовій ситуації вчинили б точно так як і позитивний герой.

Мета наступного етапу констатуючого експерименту (в процесі спостереження за поведінкою тих учнів, які приймали участь в експерименті в реальних життєвих ситуаціях) визначити як проявляються у взаємних відношеннях, потрібні моральні якості. Зміст роботи цього етапу полягала у наступному. В повсякденному житті ми намагались поставити дітей в такі ситуації, де вони могли проявити, або не проявити потрібні нам якості. Крім ситуаційних завдань нами   на   протязі   довгого   часу   проводилися спостереження за учнями в процесі ігор-розваг, ігор-змагань, тренувань. Завдяки проведеній роботі нам вдалося виявити рівень формування моральних якостей, які проявляються в реальних життєвих ситуаціях.

Основні результати констатуючого експерименту відносно рівня формування моральних якостей, які були отримані в експериментальній групі. Результати спостережень зафіксовані в таблиці 3.3 за трьома рівнями: низький (Н), середній (С), високий (В). Співчуття Н — 45%, С — 40%,  В — 20%, взаємодопомога Н — 45%, С — 45%, В — 10%, ввічливість Н —12%, С — 10%, В — 50-60%%, скромні сть Н— 55%,  С — 45%, В— 10%.

Спостерігаючи на протязі 2006-2007 н.р за учнями 5-6-х класів школи №90 м.Одеси було відзначено, що вони проявляли співчуття до своїх друзів і залишались абсолютно байдужими до біди інших дітей в аналогічних ситуаціях. Зустрічались і такі діти, які залишались байдужими до біди будь-якої дитини — в експериментальній групі (ЕГ) — 35%, та 25% — в контрольній (КГ). Але були й такі діти, що завжди готові були пожаліти та заспокоїти — 15% (ЕГ) і 30% (КГ) відповідно.

Така якість, як вміння прийти на допомогу в скрутну хвилину спостерігалася лише у невеликої кількості учнів 20% (ЕГ) і 25% (КГ). Ті діти, які готові прийти на допомогу, але не завжди, і не на шкоду собі, складають переважну більшість 40% (ЕГ) і 50% (КГ). Зустрічаються й такі діти, які майже не допомагають одне одному — 40% (ЕГ) і 50% (КГ). Часто такі учні мотивують свою поведінку словами: “Він сам повинен робити, чому я повинен йому допомагати”. Такі відповіді   дітей   були доволі   частими.  

Така  риса,   як доброзичливість зустрічається відносно не часто, а дітей постійно доброзичливих дуже мало 30% (ЕГ) і 20% (КГ). Частіше у дітей спостерігався середній рівень цієї риси. Учні часто змінюють своє ставлення одне до одного, вони не постійні в своїх дружніх проявах — 40% (ЕГ) і 50% (КГ).

Спостереження показали, що досить високий процент складають і агресивні учні, з якими важко знайти спільну мову — 25% (ЕГ) і 30% (КГ).

Крім цього, було виявлено, що діти добре розрізняючи такі поняття як ввічливість і скромність, в багатьох ситуаціях з одного боку дають однозначну позитивну оцінку поведінці героїв в реальному житті, а з іншого — забувають про елементарні правила скромності та ввічливості.

Таким чином, отримані нами дані свідчать про те, що не завжди знання дітей про ту чи іншу норму поведінки не відповідають вмінню учня виділяти моральну сторону своїх взаємостосунків з іншими дітьми.

Для наочності були побудовані діаграми. Одна з таких діаграм наведена на рис. 1. Тут умовні позначення такі: а) вертикальна вісь (Y) означає моральну якість за кількістю, отриманих учнями 5-6-х класів, оцінок (моральні якості, позначені під відповідним номером — горизонтальна вісь — X); шкала Y означає кількість у відсотках. Означення моральних якостей: співчуття (1); взаємодопомога (2); доброзичливість (3); ввічливість (4); скромність (5).

Порівняння даних отриманих в модельній ситуації (наприклад, у процесі бесіди після перегляду гри) та в реальних життєвих ситуаціях демонструють розбіжність за кількісними характеристиками від 75% до 90%. Однозначну оцінку реальності відповідних якостей дають лише у 15-35 %% дітей. Якщо порівняти ступень поведінки дітей в обох ситуаціях знаходяться, що в реальній життєвій ситуації лише 11,2% дітей виконують ту чи іншу моральну норму без коливань і в той же час в модельній ситуації — 89.6%   дітей   з певною   впевненістю висловлюють бажання виконання тієї чи іншої моральної норми.

Таким чином, порівняння цих тверджень з мотивацією своєї поведінки в реальних життєвих ситуаціях дає можливість виявити рівень моральних якостей конкретної групи учнів 5-6-х класів звичайної загальноосвітньої середньої школи.

 

Рис.1.

Діаграма, яка ілюструє психологічні характеристики учнів

Умовні позначення у тексті

 

Підводячи підсумок, систематизуємо результати статті наступним чином: 1) проведена оцінка рівня фізичної підготовленості учнів загальноосвітньої школи №90 м.Одеси (11-13 років); 2) Визначено динаміку основних моральних якостей учнів 5-6-х класів. Тенденція цієї динаміки у різних колективах є тотожною. Це свідчить про аналогічність впливу ігрового фактору щодо корегування цих якостей у процесі навчання та тренування. 3) На віковому етапі 11-13 років вплив мотиваційного фактору на виховання дитини є істотним. Мотивація - є однією з важливих компонент навчання  тим чи іншим спортивним прийомам та навичкам, як у загальноосвітній школі. 4) Дія мотивованої колективної гри на формування моральних якостей дитини є ефективною за умовами, коли вчитель використовує добірку спеціальних педагогічних засобів у вигляді спортивних відеокасет, діафільмів, організовує перегляд та аналіз реальних спортивних змагань за участю майстрів. 5)Керування колективною спортивною грою повинно базуватися на принципах диференціації та індивідуальному підході до дітей.