Ніконенко І.С.

Київський національний університет внутрішніх справ

ЩОДО ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Сучасне суспільство характеризується швидким реформуванням усіх сфер життя: економічної, політичної, технологічної, культурної та ін.; та суспільними інтеграційними процесами, в результаті яких розширюється світ життєдіяльності людини. Людство починає усвідомлювати належність усіх людей до єдиної земної цивілізації та постає необхідність створення нового єдиного європейського порядку. Все це впливає на розвиток освітянського простору і вимагає перегляду змісту сучасної освіти, нових ідей та концепцій.

За сучасних умов модернізації та глобалізації дуже важливою категорією стає вміння функціонувати в соціально гетерогенних групах, що передбачає здатність жити та взаємодіяти з іншими, яка займає одне з перших місць; здатність співпрацювати та здатність розв’язувати конфлікти. Здатність успішно взаємодіяти з іншими дозволяє індивідуумові проявляти ініціативу, підтримувати й керувати власними взаєминами з іншими. Здатність співпрацювати дозволяє людині разом домагатися спільних цілей. Здатність розв’язувати конфлікти дає змогу людині сприймати конфлікти як один з аспектів людських взаємин і наближати себе до їх конструктивного долання.

Це особливо важливо для взаємодії з суспільством, де інші культура, цінності та соціально-економічне підґрунтя, а також для підготовки спеціалістів різних галузей до міжнародного співробітництва у вирішенні спільних завдань.

Не зважаючи на багатообіцяючі перспективи, які відкриваються нам в результаті трансформації сучасного суспільства, існує і зворотна сторона.

Швидкими суспільними інтеграційними процесами скористалися і представники кримінального світу: почала швидко зростати та поширюватися злочинність. Відкритість суспільства не тільки дозволила налагоджувати економічні, торгівельні відносини та розширити сферу надання послуг, але й дозволила цим скористатися терористичним угрупуванням, ділкам з незаконного наркобізнесу, торгівлі людьми, відмивати брудні гроші.

Розуміючи нагальність вирішення проблеми стосовно наростання злочинності як явища, світове співтовариство приділяє цьому велику увагу і визнає проблему наростання злочинності як глобальну, яка несе небезпеку для людства. Боротьба з поширенням тероризму, відмиванням „брудних грошей”, торгівлею людьми, наркобізнесом та ін. вимагає скоординованих зусиль європейських держав. З цієї причини одним із головних завдань підготовки сучасних співробітників правоохоронних органів стає завдання формування компетенцій, необхідних у міжнародному співробітництві в умовах сучасних проектів і операцій в галузі боротьби зі злочинністю.

Таким чином, педагогічний процес у вищій школі повинен бути орієнтований не лише на розвиток професійної компетентності, а також на формування компетенцій співробітництва.

Київський національний університет внутрішніх справ цілеспрямовано працює над підготовкою курсантів та студентів до співпраці з правоохоронцями з інших країн в сфері боротьби з міжнародною злочинністю та тероризмом. Зміст освіти, що пропонує університет, дає змогу слухачам отримати уявлення про особливості зарубіжних правових систем; укладання договірно-правових відносин між державами, включаючи і конвенційні (універсальні) угоди; створення та діяльність у межах статутних організацій як таких, що є самостійними суб’єктами міжнародного права; злочинність як явище, визнане у всьому світі як таке, що руйнує людство; поділ видів злочинів залежно від їх розповсюдження та наслідків; законодавчі основи боротьби з транснаціональною злочинністю або такою, яка виходить за межі однієї держави; розшук осіб, які вчинили злочини і реалізація відповідальності; надання правової допомоги в питаннях кримінального судочинства; налагодження механізмів координації між правоохоронними структурами, у тому числі і підготовки кадрів, надання експертних послуг, поставка спеціальних науково-технічних засобів, обмін інформацією; напрями співробітництва держав по боротьбі зі злочинністю; діяльність міжнародних організацій по боротьбі зі злочинністю, в тому числі і Інтерполу; співробітництво з питань боротьби зі злочинністю на території України („Міжнародне співробітництво держав по боротьбі зі злочинністю”, „Історія вчень про державу та право”, „Державне право зарубіжних країн”, „Міжнародне право”, „Сучасні національні правові системи” та ін.).

В університеті було проведене анкетування, яке показало, що студенти в цілому розуміють що таке міжнародне співробітництво. На це питання майже 90 % опитаних відповіли, що це – співпраця між різними країнами або представниками цих країн у вирішенні певних спільних глобальних проблем, обмін досвідом у різних сферах діяльності, взаємодопомога. Решта студентів розуміють під цим поняттям бізнес на міжнародному рівні.

На питання «Чи є необхідним міжнародне співробітництво?» всі дали позитивну відповідь, пояснивши це тим, що без співробітництва стає неможливим вирішення спільних завдань. Однак описати складові частини співробітництва опитані не змогли. Деякі з них включили до компетентності співробітництва мотивацію, емоції та знання. Але можна зробити висновок, що повного уявлення про складові співробітництва студенти не мають.

Студентам було запропоновано також дати відповідь на запитання про необхідність спеціальної підготовки до співробітництва. Приблизно 70 % погодились, що оволодіння компетенцією співробітництва вимагає спеціальної підготовки, а саме: вивчення мови, як засобу кращого пізнання нового середовища; отримання знань про менталітет, історію, культуру, цінності та іншу інформацію про країну, з якою буде співпрацювати у майбутньому спеціаліст.

На питання «Навіщо потрібно співробітництво?» 55% опитаних відповіли, що співпраця з представниками інших країн, а саме правоохоронцями, необхідна для координації боротьби зі злочинністю, для обміну досвідом у різних сферах професійної діяльності. 30 % з них схиляються до думки, що міжнародне співробітництво сприяє розширенню та поглибленню їхніх знань з предметів професійного контексту; розвитку таких вмінь та навичок, що дозволяють їм ефективно виконувати свою професійну діяльність; та сприятиме їхньому самовдосконаленню. Решта вважає, що міжнародне співробітництво сприяє задоволенню особистісних і соціальних потреб.

Із проведеного анкетування можна зробити висновки, що студенти цілком усвідомлюють необхідність формування компетенцій співробітництва. Вони розуміють, що сучасні умови інтеграції та глобалізації висувають нові вимоги щодо підготовки майбутнього спеціаліста, такого спеціаліста, який зміг би вільно орієнтуватись в досягненнях інших країн, що стосуються його професійної діяльності, а також спеціаліста, готового змінюватися і пристосовуватися до нових потреб ринку праці, активно діяти, навчатись протягом життя. Студенти виявили повну готовність до самосвідомого оволодіння компетенцією співробітництва, оскільки воно відкриває для них більше можливостей у сучасному цивілізованому світі.