Абсалямова Я.В., к.пед.н.

доцент Національного авіаційного університету, м. Київ

Протиріччя професійного становлення молодих викладачів іноземної мови ВТНЗ у період профадаптації

Успіх професійного становлення молодого викладача іноземної мови вищого технічного навчального закладу (ВТНЗ) протягом періоду фахової адаптації залежить, перш за все, від глибини професійних знань, умінь, навичок, закладених і сформованих під час навчання педагога у базовому вищому навчальному закладі, а по-друге, від ефективності функціонування системи освіти як фактору впливу на профадаптацію фахівця.

Потреби і запити, які виникають з початком професійної діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу ВТНЗ, мають задовольнятися в ході післядипломної освіти та самоосвіти, забезпечуючи постійний загальний і фаховий розвиток особистості викладача. Доведемо це. Розвиток особистості відбувається через виникнення в її житті протиріч, які зумовлюються ставленням до навколишнього середовища, успіхів і невдач, порушенням рівноваги між індивідом і суспільством. Основними внутрішніми протиріччями, які виникають у молодих викладачів з початком професійної діяльності є розходження між потребами, що з’являються, та досягнутим рівнем володіння засобами, необхідними для їхнього задоволення. При цьому задоволенням потреб педагогів є оволодіння ними знаннями, вміннями, навичками, необхідними для професійної діяльності в умовах ВТНЗ, як підвищення рівня володіння засобами задоволення потреб, що призводить до розв’язання наявних протиріч і виникнення протиріч вищого рівня. Впевненість педагога в задоволенні потреб у процесі післядипломної освіти та самоосвіти періоду професійної адаптації призводить до виникнення емоцій, які виступають аналогом каталізатора трансформації потреб: низька ймовірність задоволення останніх викликає негативні емоції, гальмуючи розв’язання протиріч і, відповідно, процес розвитку особистості і становлення її як фахівця, висока ймовірність – позитивні емоції, що прискорюють цей процес.

Отже, саме вивчення потреб молодих викладачів іноземної мови ВТНЗ з метою конкретизації змісту їхньої освіти на кожному адаптаційному етапі і створення високої ймовірності задоволення потреб є необхідною умовою для забезпечення розвитку особистості викладача взагалі та його професіоналізму зокрема. Слід зауважити, що у психології розвиток особистості розглядається не тільки як інтелектуальний, але й як розвиток вищих психічних функцій особистості, соціальних форм поведінки тощо, і є тісно пов’язаним з навчанням.

Для забезпечення неперервності професійного зростання молодих викладачів під впливом такого фактору, як система освіти, вивчення їхніх потреб на різних адаптаційних етапах виступає засобом виявлення рівня актуального розвитку та можливості його перспективного зростання через систему зон найближчого розвитку, визначаючи зміст післядипломної освіти та самоосвіти педагогів на кожному етапі та вимагаючи відповідної його реалізації організаційною структурою освітньої системи.

Зміст системи освіти педагогів, які розпочинають професійну діяльність з викладання іноземної мови студентам ВТНЗ, має цілеспрямовано озброїти їх необхідними знаннями і сприяти трансформації раніше набутих знань у певну систему, реалізуючи змістове насичення за філологічним, педагогічним, методичним, психологічним, технологічним, загальнокультурним напрямами. При цьому повинні мати місце поповнення базових професійних знань (ознайомлення з системою роботи колег, науково-педагогічною, методичною літературою, періодичними виданнями, вивчення актуальних проблем педагогіки, психології, методики викладання предмета та новітніх галузевих досягнень, передового педагогічного досвіду); розвиток професійних умінь, навичок, здібностей (розробка (моделювання) занять, проведення й аналіз відкритих занять (власних і колег), збагачення власного педагогічного досвіду, апробація власної системи роботи, презентація творчих доробків тощо).

Вивчення професійних потреб молодих викладачів іноземної мови ВТНЗ на кожному етапі професійної адаптації показує, що з розвитком особистості педагога та його професіоналізму відбувається перехід до наступного адаптаційного етапу з виходом на творчість. Тут мають місце закони діалектики:

1)           закон єдності і боротьби протилежностей виражається зв’язком і взаємообумовленістю „протилежних” потреб молодих викладачів на різних етапах профадаптації та єдністю потреб на певному адаптаційному етапі;

2)           закон переходу кількісних змін у якісні: з задоволенням потреб педагогів на певному адаптаційному етапі відбувається їхній розвиток, що проявляється у переході на наступний етап професійної адаптації та появі потреб вищого рівня;

3)           закон заперечення заперечень: процес пізнання періодично повертається від однієї професійної потреби до іншої, але на вищому рівні, що відповідає наступному етапу профадаптації.

Наприклад, якщо на початковому адаптаційному етапі для молодих викладачів іноземної мови ВТНЗ актуальною є потреба у засвоєнні певних базових професійних знань (філологічних, методичних, психологічних, педагогічних, технологічних, загальнокультурних), то на етапі моделювання її місце займає інша – потреба у поповненні цих знань, яка, у свою чергу, породжується задоволенням першої і є її вираженням на вищому рівні.

З цього можна зробити висновок, що, оскільки розвиток особистості та процес фахової адаптації педагога відбуваються, відповідно до законів діалектики, у вигляді руху по спіралі, то реалізація змісту освіти молодих викладачів з метою їхнього розвитку на кожному адаптаційному етапі вимагає структурування змістового насичення у вигляді дидактичної спіралі. Цим буде забезпечуватися задоволення професійних потреб педагогів, що призведе до розв’язання наявних протиріч і виникнення протиріч вищого рівня, сприяючи їхньому поступовому розвитку протягом періоду профадаптації.