Секція «Філологічні науки». 3

О.М. Акмалдінова,

О.О.Письменна,

Національний авіаційний університет, м.Київ

Загальнолітературні слова у контексті науково-технічної літератури

Терміни як компоненти словникового складу мови підлягають процесу змінювання на основі метафоричного й метонімічного переносу, звуження й розширення при переході слів з однієї функціональної сфери в іншу (наприклад з повсякденної в наукову). Одним зі спірних питань при вивченні термінології історично вважалося питання про наявність конотації, емоційності в семантиці слова-терміна. В історії класичного мовознавства категоричне визнання чистої номінативної функції терміна, відсутність у його значенні емоційності й експресивності стверджувалося в роботах Вінокура, Реформатського, Калонадзе та ін. Іншої точки зору дотримуються Піoтровський, Котелова, Моісєєв та ін., стверджуючи, що крім сигніфікативного компонента значення у термінах всіх терміносистем може бути присутнім також конотація - певні семантичні нашарування. Сучасна лінгвістика однозначно визнає цю точку зору. У поняття конотації в лексичному значенні терміна включається емоційність, експресивність й образність. Емоційно-експресивна забарвленість багатьох термінологічних одиниць очевидна. Але ж всі елементи конотації в терміні, як би активно вони не виступали, підпорядковані сигніфікату.

Багато слів загальнолітературної лексики, які характеризують світ людини, його емоційні стани тощо, в мові науково-технічної літератури є засобом характеристики стану пристроїв, систем та процесів, що використовуються в науково-технічній діяльності людини. Проілюструємо цей факт таким прикладом : загальнолітературне слово distress, яке має головні значення: «горе», «біда», «злигодні», «нещастя», які співвідносяться зі станом людини, в науково-технічній літературі прирощують загальнонаукове і вузькоспеціальне (термінологічне) значення – «аварійний стан» (про літак, судно).

Значний вплив на розвиток семантики загальнолітературних слів у контексті мови науково-технічної літератури чинять лінгвістичні фактори, пов’язані зі зміною функціонально-стилістичної сфери використання таких слів. У науково-технічному контексті відмічається вживання загальнолітературних слів у певних строго заданих структурах, де і має місце розвиток їх смислової структури і набуття ними загальнонаукової або вузькоспеціальної специфіки, яка проявляється передусім в особливостях сполучуваності граматичних елементів, а також у зміні їх синтаксичного функціонування.

Для мови науково-технічної літератури є характерним використання іменників. У таких випадках, наприклад, в словосполученнях вищезгадане слово distress перекладається українською мовою різними еквівалентами, найбільш сталими з яких є: “біда, небезпека, катастрофа” (distress call – “сигнал небезпеки / катастрофи”); “аварійний, вимушений” (distress landing – “аварійна / вимушена посадка”); “той, що потерпає від лиха” (distress message – “повідомлення про літаки, що зазнали катастрофи / аварії”).

Таким чином, функціонування загальнолітературних слів у контексті науково-технічної літератури й придбання ними загальнонаукових і вузькоспеціальних характеристик наочно проявляється в підборі перекладних еквівалентів, який варто здійснювати з урахуванням обмежень, що накладаються контекстом монотематичних науково-технічних текстів.

Парадигматичні властивості значення слова обумовлені системою лексики, конкретно-лексичними мікросистемами, до яких входить слово у своєму значенні. Під лексичною парадигмою розуміють різні угруповання слів: а) лексико-семантичну групу слів, б) синонімічний ряд, в) антонімічне протиставлення.

В усіх роботах, що містять аналіз термінології, справедливо підкреслюється первинність номінативної функції терміна. Функцію терміна виконують іменники й словосполучення, основним компонентом яких є іменник (складні терміни). Терміноелементи – слова обмеженої сполучуваності – реалізують своє значення у зв'язках з іншими елементами складного терміна, в його границях і межах.

У складних словах певного морфологічного оформлення “іменник + іменник”, що мають низку функцій, номінація може розглядатися як головна функція, завдяки вираженості компонентів значення. Але «просте» розташування двох іменників один за одним приховує різні види зв’язку між ними, які есплікуються при трансформації складного слова у вільне словосполучення. Наприклад, семантичний зв’язок елементів може характеризуватися ознаками кваліфікативності (airspace), агентивності (airflow), локативності (airspeed) тощо. Різноплановість таких семантичних відношень не заважає процесам семантичної компресії.

Процеси номіналізації, аналогії, компресії (aircraft, airdrome, airway; seacraft, seadrome, sealane) реалізуються багато в чому завдяки текстовим чинникам. Ті ж текстові чинники породжують можливість існування в мові синонімічних пар лексем, одним з компонентів яких є складне слово (напр. airshed – hangar, sawbones - surgeon).

Питання терсиноніміки в термінології вирішується не однозначно. З одного боку, для позначення одного спеціального поняття існує кілька термінів; з іншого боку, наявність паралельних позначень суперечить аксіоматичному твердженню про парадигматичну незалежність терміна. У термінології є специфічний вид синонімів – синоніми з різною внутрішньою формою: терміни, що позначають одне й теж явище за різними ознаками. Проте, терміни-синоніми не можуть бути ідеографічними, тобто розрізнятися відтінками значення, тому що це не узгоджується з визначенням функції терміна бути назвою певного поняття відповідної сфери знань, уживаного людьми однієї професії.

Таким чином, недостатня розробленість багатьох науково-методичних питань у цій галузі спричиняє необхідність більш конкретних та сучасних розробок.