Філологічні науки/ 6. Актуальні проблеми перекладу

Бурдейна О.Р.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Етнокультурні дескриптори в художньому дискурсі

Міжкультурна комунікація є процесом обміну інформацією між двома етнокультурними континуумами. На етнокультурному рівні при перцепції конституентів певної національної мовної картини світу (далі – НМКС) виникає бар’єр, що зміщує рівновагу національних континуумів і визначає точки контакту культур. Ці точки є маркерами цих культур та є їх найбільш специфічним виявом. Перцепція та трансформація етнокультурного компонента потребує найбільших зусиль для досягнення максимального віддзеркалення елементів культури. Кроскультурна комунікація таким чином маркує точки контакту між культурами і вимагає адекватної передачі інформації через етнокультурні дескриптори.

НМКС складається історично у свідомості певного мовного колективу і відображається в мові як знання про світ, певний спосіб концептуалізації дійсності. Кожна мова відображає власний спосіб сприйняття й організації, тобто концептуалізації світу. [1;42]. Компоненти, репрезентовані в одній НМКС, є лінгвоспецифічними при компарації з іншою культурою та визначають архітектоніку моделі НМКС.

Особливо багатоманітною є національно-культурна специфіка лексики художнього дискурсу. Однією з умов інтерпретації художнього дискурсу є глибоке розуміння твору в етнокультурній площині, невід’ємною складовою якої є реалія. Семантика реалії міцно пов’язана з інформацією культурологічного характеру, тому реалія є специфічним виявом культури та її дескриптором.

У лінгвістичній літературі поняття національної особливості лексико-семантичної системи знаходить відображення в лінгвокраїнознавчій теорії слова В.П. Костомарова та Є.М. Верещагіна, перекладознавчих працях визначних лінгвістів: Р.П. Зорівчак (1989), А.А. Леонтьев (1997), Н.К. Гарбовський (2004), В.І. Карасик (1996) та ін. На думку А.А. Леонтьєва, вивчення національно-культурної специфіки реального функціонування мови пов’язане з вивченням її культурних цінностей, мовної свідомості, мовної/ лінгвокультурної компетенції і т.д. [3;32].

Проблематика етнічної специфіки мови актуальна в дослідженнях багатьох лінгвістів, проте термін “реалія”, як етнокультурний дескриптор, не набув чіткого визначення. Експлікація терміна включає широкий діапазон інтерпретації етнокультурного дескриптора. Зорівчак Р.П. пропонує таке визначення цього поняття: “Реалії – це моно- і полілексемні одиниці, основне лексичне значення яких вміщає (в плані бінарного зіставлення) традиційно закріплений за ним комплекс етнокультурної інформації, чужої для об’єктивної дійсності мови-сприймача” [2;58].

Важливим етапом при перекладі етнокультурних дескрипторів є трансформація реалій з одного культурного поля в інше, адже системи смислів двох культур майже ніколи не бувають абсолютно симетричними. Необхідно виокремити алгоритм перекладу етнокультурних дескрипторів для часткового віддзеркалення смислу реалій при перекладі національно-маркованої лексики.

Зорівчак Р.П. виокремлює шляхи передачі реалій (транскрипція та транслітерація, гіперонімічне перейменування, дескриптивна перифраза, комбінована реномінація тощо), які є шляхами збереження етнічної інформації при перекладі [2;53].

Метою дослідження стали шляхи збереження національно-культурної інформації в перекладі повісті І. Франка “Захар Беркут” Марією Скрипник. В основі дослідження лежить алгоритм перекладу реалій, який виявляє основні шляхи трансформації етнокультурних дескрипторів.

Трансформація реалій при транскрипції та транслітерації часто завуальовує семантично значущі імена, що дисбалансує етнокультурні площини та зумовлює втрати семантичного характеру. Наведемо приклад:

Се був Митько Вояк, як звала його громада [4;59].

This was Mitko Voyak, as the people called him [5;83].

Тут семантика реалії ‘Voyak’ містить сему твердості характеру та кмітливості, що нейтралізується при транслітерації.

Реалія “копа” трансформується у відповідник “assembly” шляхом гіперонімічного перейменування. Гіперонім “assembly” генералізує реалію, розширюючи значення, проте нейтралізує колоритність поняття:

... завтра на копу! [4;27].

Tomorrow to the assembly! [5;36].

Реалія ‘assembly’ втрачає семантику давньоукраїнських народних зборів, висвітлюючи денотативне значення та втрачаючи конотацію лексеми ‘копа’.

За допомогою дескриптивної перифрази відтворено більшість реалій-діалектизмів, які є знаками-мікротекстами мови культури. Вони завжди містять референцію до галузі культури. Відтворення реалій-діалектизмів відбувається шляхом дескриптивної перифрази, що свідчить про відсутність еквівалента-відповідника:

Передновинок тяжкий [4;60].

This period before the harvest is very hard [5;86].

В етнокультурному маркері ‘передновинок’ відбулась компресія фразового вислову, що декомпресується у відповіднику та експлікується дескриптивною перифразою.

Комбінована реномінація як шлях збереження національної інформації характеризується значними втратами на конотативному рівні:

…що нерадо бачили смерда... [4;10].

...were not really pleased to have a smerd in their midst (* a derogatory term implying a stinking peasant) [5;12].

Реалії ‘смерд’ притаманне істотне конототивне навантаження, в ній глибинний історичний зміст, який для носія іншої культури повністю нейтралізується.

Калькування, як шлях збереження етнічної інформації, відтворює реалію, дзеркально відображає її в континуумі іншої культури, призводячи до семантичних втрат:

...нині їх дорічне свято Сторожа... [4;99].

...it was the day of their annual festival of the Guardian …[5;142].

Лексема “guardian” тлумачиться як “someone who guards or protects something, especially an institution or moral principle”, що є відбитком лексеми “сторож”. В контексті повісті лексема набуває етнічного колориту, оскільки включає сему традицій та звичаїв.

Міжмовна транспозиція на конотативному рівні є складовою алгоритму перекладу етномаркованої лексики. Вона трансформує реалію у відповідник із певним конотативним навантаженням.

Дисбаланс культурних полів при перекладі згладжують етнокультурні компоненти-відповідники, які, однак, втрачають колорит реалії:

…і складаючи в невеличкі дорожні бесаги печене м’ясо... [4;10].

… and filling their knapsacks with roasted meat… [5;11].

Міжкультурний діалог у художньому дискурсі вказує на точки контакту культур – етнокультурні дескриптори, репрезентантами яких є реалії певної НМКС. Реалія як компонент етнокультурного контексту включає семи локальної та темпоральної характеристики, які потребують адекватної адаптації. Алгоритм перекладу етнокультурних маркерів ілюструє можливі шляхи адаптації етнокультурного компонента при його перекладі, що уможливлює вибір найбільш адекватного варіанта трансформації реалії.

Список літератури:

1.Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. – 1995.– № 1. – С. 37-67.

2. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад.-Львів: Вид-во при Львів. держ. ун-ті,

1989. — 215 с.

3.Леонтьев А.А. Основы психолингвистики: Учебник. – М.:Смысл, 1997.–287с.

4.Франко І.Я. Захар Беркут. – К.: Держлітвидав., 1974. – 169 с.

5. Franko I. Zakhar Berkut. Translated by M. Skrypnyk. – Kiev: Dnipro Publishers, 1987. – 227 p.