Обухова В.М., Ковальова І.Б.

Євпаторійський педагогічний факультет

Кримського гуманітарного університету

ОСОБЛИВОСТІ МОЛОДІЖНОГО СТУДЕНТСЬКОГО ЖАРГОНУ

ЯК ЗАСОБУ КОМУНІКАЦІЇ

Молодіжний жаргон є одним з шарів розмовного стилю сучасної української мови, який динамічно змінюється і поповнюється. Як зазначає О. Пономарів, "дуже багато жаргонізмів виникає в молодіжних колективах, зокрема студентських…" [1, с. 100]

Авторами статті в процесі проведення Олімпіади з української мови перед студентами-філологами було поставлене завдання скласти тлумачний словник молодіжного жаргону і оцінити це мовне явище. Аналіз складених студентами словників дозволив зробити певні висновки щодо лексико-семантичних груп, які представлені серед дослідженого матеріалу. Це, насамперед, найменування людей (за віком, статтю, зовнішніми ознаками, моральними якостями). Друга велика група − назви частин людського тіла. Суміжна з цією групою − наступна, яка означає назви одягу, взуття. Якщо попередні групи представлені здебільшого іменниками, то лексико-семантична група, яка призначена для номінації відносин між людьми, складається з дієслів.

Слід зазначити, що у молодіжному жаргоні діють ті ж закономірності, що і у нормативній мові, зокрема, лексеми вступають у синонімічні, антонімічні, омонімічні відносини. Так, літературне слово "хлопець" має такі жаргонні відповідники: "покемон", "кадр", "гвіздок", "пультик", "пацик" (від "пацан"), "шльоцик", "хіляк" (слабкий фізично), "мачо" (сексуальний), "ларик" (відмінник), "васьок" (незнайомий) і навіть "лошарик" (хлопець в окулярах).

Крім того, якщо хлопець має якусь виражену позитивну чи негативну якість, він може бути названий "молоток" (добрий, розумний); "балкон", "тормоз" або "плуг" (тугодум); "дятел" (дурний); "Леопольд" (доброзичливий); "му-му" (мовчун).

Як бачимо, у молодіжному жаргоні добре працює мовний закон економії лексичних засобів: одне слово вміщує у себе зміст цілого речення, що характеризує людину.

Аналізуючи функцію жаргонів, Л. Ставицька підкреслює, що вони "структурують відповідні мовні картини світу й унаочнюють механізми пізнання цього світу певним соціумом". [2, с. 11] − цитується за [3, с. 64]

Оскільки життя молоді традиційно пов'язано з технікою, цікавим є таке спостереження: серед дієслів, які у жаргоні називають відносини між людьми чи характеризують поведінку людей, дуже багато "технічних" у традиційному вжитку. Наприклад, "зарулити" (прийти кудись), "наїхати" (накричати на когось), "грузитися" (бути не в настрої), "морозитися" (бути байдужим), "зависати" (бути десь довго). Останній приклад явно пов'язаний з професійним жаргоном комп'ютерщиків. Цікавим також є жаргонізм "шифруватися" − ховатися від когось.

Якщо в попередньому випадку мовець підсвідомо "механізує" свої дії, то в наступній групі слів, що називають частини людського тіла, ми спостерігаємо схоже, але дещо інше явище. Молодь навмисно "огрублює", "знижує" ці назви, беручи їх чи зі світу техніки, чи з тваринного світу: висока дівчина − "драбина", "шпала"; обличчя − "табло", "шайба", "дупло", "торець", пачка"; руки − "клешні", "обрубки", "граблі"; ноги − "ласти", "копита", "поршні"; очі − "фари"; шлунок − "яма"; ніс − "шнобель", "рубильник", "хобот".

Цей підхід частково проявляється й у інших лексико-семантичних групах жаргонізмів. Відчуваючи потребу у мовному коді, який був би незрозумілим для сторонніх, молоді люди беруть поняття з вражень дитинства, з мультфільмів ("Леопольд" − добра людина, "Чеба" − скорочене "Чебурашка" − людина з великими вухами, "покемон" − молода людина, "бурьонка" − відмінниця).

Досить специфічною групою жаргонізмів є такі, що мають англійське походження. Їх можна поділити на кілька підгруп. Перша підгрупа складається зі слів, що і за звучанням, і за семантикою збігаються з англійськими, але графічно передаються українськими літерами: "денс" − танець, "смайл" − посмішка, "френд" − друг, "парті" − вечірка, "кеш" − гроші, "дарлінг" − близька людина.

Другу підгрупу складають англійські слова, які в українському молодіжному жаргоні мають трохи інше значення, ніж в англійській мові: "сешн" − світо, гулянка (в англ. "засідання", "сесія"); "саунд" − гучна музика (в англ. "звук"); "цент" − гривня (в англ. 1/100 долара).

Нарешті, до третьої підгрупи входять англійські слова, які отримали в жаргоні афікси, властиві слов'янським мовам: "піпли" − люди, "гьорли" − дівчата, "суперовий" − визначний, "бестовий" − найкращий, "аська" − програма для спілкування через Інтернет, "сидюк" − CD-Rom і навіть "моня" − монітор.

Англійський прикметник "bad" ("поганий") дав початок жаргонізму "набедити" − зробити щось погане (зауважимо, що цей новотвір "підтримується" наявністю російського "бєда" і українського "біда").

Специфіка молодіжного жаргону − в тім, що до нього весь час надходять нові, "свіжі" слова, які відбивають зміни у нашому житті. Це своєрідний "полігон" для випробування новотворів. Парадокс, однак, у тому, що, як тільки слово-жаргонізм стає загальновідомим (як це, наприклад, сталося зі словом "тусовка"), молодь швидко втрачає інтерес до нього і замінює його іншим. Таким чином, молодіжний жаргон виконує функцію своєрідного "фільтра" для новотворів.

Література:

1. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. − Тернопіль, "Навчальна книга", 2000. − 248 с.

2. Ставицька Л. Арго, жаргон, сленг. − К., "Критика", 2005.

3. Явір В. Жаргонізований дискурс: духовний занепад чи норма? // Література. Фольклор. Проблеми поетики. Збірник наукових праць. Вип. 1. − К., "Акцент", 2005. − с. 62-68.