Біологічні науки

Секція 1. Систематика і географія вищих рослин

Грицай Наталія Богданівна

Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне

Хвойні рослини в зелених насадженнях Рівного

Попередні наші дослідження показали, що серед озеленених територій м. Рівного найбільшим багатством дендрофлори відзначається парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка [2]. Для його озеленення використовується біля 150 видів дерев та кущів, переважно представників відділу Покритонасінні, з яких значна кількість – екзотичні види [4].

Завдання цього дослідження – проаналізувати видовий склад хвойних рослин парку культури і відпочинку імені Т.Г. Шевченка м. Рівного; ознайомитись з їх екологічними особливостями; внести пропозиції щодо розширення асортименту хвойних у Рівному.

Хвойні рослини є важливим компонентом зелених насаджень парку. Загалом, у зеленому будівництві використано біля 20 видів видів, що належать до трьох родин: соснові (Pinaceae), тисові (Taxaceae) і кипарисові (Cuprеssaceae) [1]. Представлено дев’ять родів: Pinus, Picea, Abies, Larix, Taxus, Juniperus, Thuja, Biota, Pseudotsuga. На Рівненщині зростає лише три аборигенних види хвойних: Picea abies (L.) Karsten, Pinus silvestris L., Juniperus communis L. Для того, щоб компенсувати бідність місцевої дендрофлори хвойних, для озеленення широко використовуються інтродуковані види: Picea pungens Engelm., Pinus banksiana Lamb., Pinus strobus L., Juniperus Sabina L. та ін. Екзотичні види значно урізноманітнюють зелені насадження, створюють кращий естетичний ефект і в багатьох випадках є більш стійкими порівняно з аборигенними видами. Хвойні рослини мають не тільки декоративне значення, а й виділяють фітонциди, що знищують хвороботворних бактерій.

Едифікатором хвойних зелених насаджень міста є ялина європейська (Picea abies (L.) Karsten), яка може рости до 300 років. Вона характеризується кроною широко пірамідальної форми і червоно-бурою корою. Ця невибаглива рослина витримує низькі температури повітря і чудово почуває себе в затінку інших дерев. Проте ялина потребує родючого ґрунту, погано переносить спеку, сухість міського повітря та забруднення його димом, пилом і газами. Це – красива паркова порода, придатна для створення щільних живих огорож. Ялини ефективні у групових, кулісних та алейних насадженнях, а також як солітери на відкритих просторах і як центри паркових композицій.

До екзотичних видів належить ялина колюча (Picea pungens Engelm.). Високі декоративні якості в поєднанні з невибагливістю до ґрунту, димо- та газостійкістю зробили цей вид одним із найпопулярніших в озелененні. Особливо декоративні її форми "Argentea", "Coerula", "Glauca" [3].

Ялиця біла (Abies alba Mill.) – вічнозелене дерево висотою 30-45 м і діаметром до 2 м. Крона гостропірамідальна, в старшому віці туповершинна. Рослина має світло-сіру і гладеньку кору. Вона тіньовитривала, вітростійка, більш газо- і зимостійка, ніж ялина європейська. Доживає до 400-500 років. У парку висаджена в поєднанні з ялиною європейською та колючою.

У парку зустрічаються різні види сосен. Сосна звичайна (Pinus silvestris L.) – світлолюбний, не вибагливий до родючості ґрунту вид, який поодиноко трапляється в насадженнях парку. Це дерево є чутливим індикатором чистоти повітря. Пил та дим згубно впливають на її хвою, погіршуючи газообмін і процеси фотосинтезу. Сосна виділяє багато фітонцидів. Сосна Банкса (Pinus banksiana Lamb.) та сосна Веймутова (Pinus strobus L.) інтродуковані з Північної Америки. Сосна Банкса швидко росте, недовговічна, посухостійка, невибаглива до родючості ґрунту. Сосна Веймутова також швидко росте, більш тіньовитривала, ніж сосна звичайна, морозо- і вітростійка, але більш вибаглива до родючості ґрунту. Забруднення повітря димом і газами витримує краще. Сосни є особливо декоративними в садово-парковому будівництві.

Модрина європейська (Larix decidua Mill.) – листопадна хвойна рослина з декоративною світло-зеленою ажурною хвоєю. У 25 років може мати висоту 14 м, діаметр стовбура – 25 см. Швидко росте, світлолюбна, морозостійка, вимоглива до вологи. Зростає поодиноко, рідше групами з трьох-п’яти дерев.

Псевдотсуга Мензіса (Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco) зрідка зустрічається в насадженнях міста, хоча має високі декоративні якості, невибаглива до умов зростання. За стійкістю до шкідників, хвороб, диму та газів перевищує ялину звичайну. Відносно світлолюбна, в молодому віці витримує бічне затінення крони.

Досить помітне місце у парку займають представники роду ялівець: ялівець звичайний, козацький, горизонтальний і віргінський. Ялівець звичайний (Juniperus communis L.) росте повільно, невибагливий, завдяки мінливій формі крони дуже декоративний в озелененні. У віці 20 років він може досягати висоти 3 м і діаметра крони 0,6 м. Ялівець козацький (Juniperus sabina L.) – один із найцінніших сланких кущів. Він морозостійкий, світлолюбний, не вибагливий до родючості ґрунту, посухо- і газостійкий. Використовується для озеленення крутих схилів, газонів, створення куртин, бордюр. Зрідка зустрічається його декоративна форма "Tamariscifolia" з голубуватою голчастою хвоєю. Ялівець віргінський (Juniperus virginiana L.) стійкий у міських умовах, не пошкоджується морозами. Завдяки своїм біоекологічним та декоративним особливостям широко використовується в зеленому будівництві.

Тую західну (Thuja occidentalis L.) ще називають „деревом життя”. Такий титул ця рослина отримала через те, що виділяє ефірну олію, яка знешкоджує бактерій – збудників захворювань. Почала туя свій історичний шлях ще 370 млн. років тому. Певний час ця рослина була поширена навіть на тих територіях, які нині вкриті вічним снігом. У третинному періоді деякі види туї росли на територіях Європи і Азії, але в зв’язку з наступом льодовиків ці представники дольодовикової флори тут зникли (за винятком Південно-Східної Азії). Сприятливі умови для збереження туї склалися в Північній Америці. Саме з цього регіону туя потрапила в Європу. Туя західна є найпопулярнішою в озелененні завдяки високим декоративним якостям та стійкості до міських умов зростання. Добре витримує забруднення повітря пилом, димом і газами. Туя відзначається хорошими показниками росту та розвитку як у паркових фітоценозах, так і у вуличних насадженнях. Представлена різними декоративними формами: колоноподібною, пірамідальною, плакучою. Висаджена чистими і змішаними групами, в алеях, біогрупами на газонах.

Біота східна (Biota orientalis Endl.) родом з Північно-Західного Китаю. Росте повільно, характеризується посухостійкістю, теплолюбністю і тіньовитривалістю. Існує багато форм.

Тис ягідний (Taxus baccata L.) – реліктова рослина, цінний і витривалий в умовах міста вид із гарною темною хвоєю, густою яйцевидною кроною, червонуватою корою. Тис – вітростійкий, зимовитривалий, дуже декоративний і заслуговує ширшого використання в озелененні.

Результати проведених досліджень дозволяють зробити висновок, що в зелених насадженнях парку переважаючими є ялина звичайна, туя західна, ялина колюча, ялівець козацький. Асортимент хвойних можна поповнити за рахунок нових видів. Найбільш перспективними для впровадження в озеленення міста можуть бути Picea glauca Voss., Abies concolor Lindl. Et Gord., Chamaecyparis lawsoniana Parl., Chamaecyparis pisifera Sieb. et Zucc., Juniperus chinensis L., Juniperus horizontalis Moench., Juniperus sargenti, Pinus ponderosa DougL, Pinus pumila (Pall.) Regеl, Metasequoia glyptostroboides Н.Н. Hu. [3] та ін.

Література:

1. Бродович Т.М., Бродович М.М. Деревья и кустарники запада УССР: Атлас. – Львов: Вища школа, 1979. – 250 с.

2. Грицай Н.Б. Зелені насадження міста Рівного і проведення на їх базі ботанічних екскурсій. // Пошук. Перші кроки на ниві наукових досліджень. – Рівне: РДГУ, 2000. – С. 57-59.

3. Коцун Л. Хвойні рослини в насадженнях Луцька. // Науковий вісник ВДУ. – 1998. – №4. – С. 77-78.

4. Харченко Б.І., Грицай Н.Б. Екзотичні рослини міста Рівне. // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі. Збірник наукових праць. Випуск №3. – Рівне: Волинські обереги, 2002. – С. 142-144.