Біологічні науки/ 9. Біохімія та біофізика

Іванушко Я.Г.

Чернівецький державний університет ім.. Ю. Федьковича

ВПЛИВ РІЗНИХ ДОЗ РЕНТГЕНІВСЬКОГО ВИПРОМІНЕННЯ НА

СТАН ФІБРИНОЛІЗУ ТА ПРОТЕОЛІЗУ ПЕЧІНКИ ЩУРІВ

У регуляції фібринолізу, який розглядають як процес, що відіграє важливу роль у фізіології й патології організму, значна роль належить печінці. Фібриноліз є життєво необхідним механізмом, що перешкоджає патологічному відкладанню фібрину та підтримує кров у рідкому стані. Фібриноліз здійснюється багатокомпонентною ферментною системою, до складу якої входить чотири основних компоненти: профермент плазміноген, фермент плазмін, активатори і інгібітори [1]. В умовах норми активаторна й інгібуюча функції фібринолітичної системи знаходяться в динамічній рівновазі. В учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є ознаки функціональної дезорганізації у системі гомеостазу: активізація гемокоагуляції й агрегації тромбоцитів на тлі зменшення активності фібринолізу і антитромбогенних властивостей судинної стінки [2]. Ферментативна фібринолітична система в організмі поєднана із розчиненням згустків фібрину комплексними сполуками гепарину з білками, амінами та іншими речовинами. Цей процес за Б. А. Кудряшовим і Л. А. Ляпіною називають неферментативним фібринолізом [3].

Протеоліз – ферментативний розрив пептидних зв´язків у білках. За деяких патологічних станів відбувається надмірна його активізація, що є важливим патогенетичним ланцюгом у розвитку деструктивних, запальних, алергічних реакцій, порушенні процесів гемостазу [4]. У свою чергу, радіація в малих дозах веде до структурних порушень мембран клітин та їх компонентів [5], функціональної дезорганізації в системі гемостазу [6].

Метою роботи є з´ясування дії фракціонованого рентгенівського випромінювання в малих дозах на стан фібринолітичної системи та протеолізу в печінці щурів.

Дослідження проводили на 48 білих нелінійних щурах-самцях масою 120 - 150 г, яких утримували на звичайному харчовому раціоні віварію. Фракціоноване тотальне опромінення тварин R-променями в сумарних дозах 0,3; 0,6; 0,9 та 1,2 Гр (групи 1, 2, 3 і 4 відповідно) здійснювали впродовж 30 діб з інтервалом 24 год на рентгенівській діагностичній установці 12 П6: потужність експозиційної дози 0,258 мКл/с, напруга 90 кВ, сила струму 40 мА, алюмінієвий фільтр, шкірно-фокусна відстань 48 см.

Тканинну фібринолітичну активнсть визначали у 10% гомогенаті печінки щурів, приготовленому на 0,9% NaCl за лізисом азофібрину (“Simko Ltd”, Львів), тобто фібрину, зв’язаного з барвником оранжевого кольору, який дає в лужному середовищі яскраво-червоне забарвлення. За аналогічною методикою, але без додавання ε-амінокапронової кислоти, визначали тканинну протеолітичну активність за лізисом азоальбуміну, азоказеїну та азоколагену [7].

Через добу по закінченні курсу рентгенівського опромінення впродовж
30-ти діб спостерігались зміни фібринолітичної активності печінки щурів. Виявлено незначне зменшення сумарної фібринолітичної активності (СФА) в усіх дослідних групах. Найнижчий рівень активності відмічався за дії рентгенівського випромінення в сумарній дозі 0,3 Гр, за рахунок зниження неферментативної фібринолітичної активності (НФА) на 22 %. В 3-й і 4-й дослідних групах сумарна фібринолітична активність знижувалась в більшому ступені за рахунок ферментативного фібринолізу На 30-ту добу фібринолітична активність нормалізувалась тільки в 1-й і 2-й групах. В 3-й і 4-й групах зниженою залишалась сумарна, неферментативна і ферментативна фібринолітичні активності.

Встановлені суттєві зміни показників протеолітичної активності печінки щурів за умов впливу рентгенівського випромінення. На 1-шу добу після опромінення збільшується кількість продуктів деградації азоальбуміну, азоказеїну та азоколагену в усіх дослідних групах, що свідчить про підвищену деградацію високо- і низькомолекулярних білків та колагену. Більшої деградації зазнали низькомолекулярні білки, на що вказує збільшення кількості продуктів деградації азоальбуміну та колагену. Слід зазначити, що альбумін є важливим позаклітинним антиоксидантом, бо в більшому ступені піддається модифікації за оксидативного стресу, а, відповідно, і протеолізу. На 30-ту добу по закінченні курсу опромінення спостерігали нормалізацію протеолітичної активності, яка в 3-й і 4-й групах залишалась високою (123 та 110 % відповідно).

Таким чином, показаний вплив фракціонованого рентгенівського випромінення у застосованих дозах на фібринолітичну і протеолітичну системи печінки щурів, більш виражені за сумарних доз опромінення 0,9 та 1,2 Гр.

Література.

1. Андреенко Г.В. Фибринолиз. - М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1979. - 352 с.

2. Чекалина С.И., Леско Л.И., Сушкевич Г.Н. и др. Гемостатический гомеостаз у участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Мед. радиология и радиационная безопасность – 1995. Т. 40, № 1- С. 4 - 6.

3. Кудряшев Б.А., Ляпина Л.А. Неферментативный фибринолиз // Биохимия животных и человека: Респ. межвед. сб.- Киев: Наук. думка, 1982. - Вип. 6. - С. 64 – 73.

4. Веремеенко К.Н., Голобородько О.П., Кизим А.И. Протеолиз в норме и при патологии.-К.: Здоров¢я. - 1998. - 198 с.

5. Серкіз Я.І., Індик В.М., Савцова З.Д. та ін. Біологічні ефекти у експериментальних тварин, які постійно знаходилися в зоні відчуження ЧАЕС // Отдаленные медицинские последствия Чернобыльской катастрофы: Материалы 2-й Междунар. конф. – Киев: Чернобыльинтеринформ, 1988. - С. 364.

6. Чекалина С.И., Ляско Л.И., Сушкевич Г.Н. и др. Гемостатический гомеостаз у участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Мед. радиология и радиационная безопасность. - 1995. - Т. 40, № 1. - С. 4 - 6.

7. Сучасні методики експериментальних та клінічних досліджень Центральної науково-дослідної лабораторії Буковинської державної медичної академії: Навч. – метод. посіб. / Під ред. В.М. Магаляса. - Чернівці: Буковинська державна мед. академія, 2001. - 42 с.