Хамініч С.Ю.

к.е.н., доцент

Дніпропетровський національний університет

Якісна освіта як передумова входження в європейський простір

Набуття Україною незалежності і відповідно започаткування процесу інтеграції, інтернаціоналізації та розвиток демократизації створюють потенційно позитивні передумови для демократичного розвитку суспільства, гуманного ставлення до людей, покращення умов їх трудової діяльності.

Після підписання Україною Болонської декларації розпочався новаторський за своїм характером процес інтеграції вітчизняних вищих навчальних закладах у європейський і світовий простір. Практична площина реалізації болонських домовленостей охоплює широке коло питань, пов'язаних із стратегічними орієнтирами розвитку освіти у XXI ст., і включає формування єдиної нормативно-правової бази з метою універсалізації соціально-педагогічного і культурологічного змісту освіти; впровадження педагогічних технологій інноваційного типу; розвиток сучасних економічних відносин в освітній сфері; підвищення якості та доступності освіти; академічну мобільність кадрів середньої ланки; забезпечення національних освітніх пріоритетів при входженні вітчизняних навчальних закладів до міжнародних структур.

У цьому контексті актуальними для наукового пошуку є порівняльний аналіз фінансування національних систем освіти різних держав і адаптація зарубіжного досвіду до реальних умов функціонування українських освітніх закладів. Крім того, принципово важливими є інституціональне регулювання діяльності вищих навчальних заходів і забезпечення їх конкурентоспроможності в умовах відкритої економіки.

Функціонування освітніх закладів у ринковому середовищі - динамічний, складний, багатоплановий процес, який зачіпає численні інтереси, пов'язані з перетворенням вищої освіти з елітарної на масову.

У національній системі освіти України найменш врегульованим, але економічно важливим і соціально актуальним є питання регулювання кредитування навчання. В умовах, коли 67% студентів ВНЗ навчаються на платній основі, виникає небезпека стихійної комерціалізації навчальних закладів, втрати керованості системою освіти і виникнення деструктивних соціальних тенденцій у суспільстві.

Деякі постсоціалістичні країни (Польща, Чехія), виходячи з принципів соціально орієнтованої економіки, стримують запровадження платності в економічний механізм освіти.

Істотний потенціал, закладений в організаційних формах кредитування освіти у розвинутих країнах, дозволяє висвітлити їх якісну своєрідність і компенсуюче значення, на підставі чого виявити регулюючий вплив цих форм на фінансовий механізм освіти в Україні.

Найбільш різноманітна система освітніх кредитів діє з Європі та у США. У європейських країнах, як і в цілому ряді інших, переважає фінансування навчальних закладів. Кошти, необхідні для фінансування витрат, пов'язаних з навчанням, видаються незначній частині студентів.

У країнах, які розвиваються створено змішану комерційно-національну систему, що надає студентам позичку на навчання за кордоном (країни Латинської Америки, зокрема - Колумбія).

Крім основних організацій, які безпосередньо субсидують вищу освіту у Великобританії, певний вплив на діяльність університетів мають Королівське наукове товариство, Інженерне товариство і Академія мистецтв, які встановлюють наукові дотації та замовляють наукові дослідження. Кредитування освіти державою та окремими галузями промисловості не проводиться.

Для Франції характерним є невисокий рівень охоплення студентів системою стипендіальної підтримки. У цій країні менш як 15% студентів університетів і тільки 13% студентів приватних ВНЗ одержують стипендії. Перед значною частиною французької молоді щороку постає питання фінансування витрат, пов'язаних з навчанням.

Проблемним для вітчизняної освітньої сфери стає її самовизначення у нових динамічних світових процесах – глобалізації та зміни правил міжнародних взаємовідносин у зв'язку із вступом України до СОТ. Доведеться адаптувати наші навчальні заклади до умов і принципів цієї організації, що стосуватиметься широкого спектра інституціональних (економічних, організаційних, фінансових) питань реалізації освітянських програм.

Таким чином, тенденції, що намітилися сьогодні у сфері освіти, вимагають розробки нових, нетрадиційних підходів до її удосконалення, які мають відповідати стратегічним цілям та економічним можливостям України.