Зовнішня торгівля розвивається нині в умовах прискорення
процесу глобалізації світового економічного розвитку. Основними передумовами
цього процесу є вільний рух через кордони країн світу мобільних факторів
виробництва, товарів і послуг. Завдяки дії цих факторів відкриваються значні
можливості щодо використання переваг глобалізації, прискорення
соціально-економічного розвитку та вирішення низки назрілих проблем. Одночасно
виникають і загрози, ігнорування яких у соціально-економічній політиці країни
може призвести до небажаних наслідків. Відкрита економіка країни стає уразливою
до впливу економічних і фінансових проблем інших країн, а також до зміни
кон’юнктури глобальних товарних і фінансових ринків.
Зовнішня торгівля є важливим макроекономічним чинником
розвитку сучасних економік. Переконливим аргументом вигідності трансграничного
товарообміну є його випереджальне (майже удвічі) зростання порівняно зі
світовим ВВП останнім десятиліттям..
Україна, використовуючи сприятливу світову кон’юнктуру,
рішуче вступила на світові товарні ринки. Економіка України характеризується
досить високим рівнем відкритості: зовнішньоторговельна квота країни останніми
роками перевищила 100%,так у 2005 р. експорт склав майже 58% ВВП, а імпорт-
55%, що свідчить про високу залежність економіки від світових торговельних
процесів.
Якщо принади вивезення товарів доволі вивчені та описані, то
вигоди імпорту потребують додаткового обґрунтування. У науковій та навчальній
літературі наводяться суспільно-економічні ефекти завезення іноземної
продукції. Це обгрунтовано у працях таких відомих західних авторів, як
П.Кругман, М.Обстфельд, Т.Ліндерт, П. Пебро, П.Самуельсон, а також українських
науковців – А.Філіпенко, В. Новицький, А.Мокій, Ю.Василенко та деяких інших.
Однак фінансово-економічні аспекти імпорту та їх впливи на розвиток
макроекономічної ситуації в країні ще не досить вивчені і потребують
додаткового дослідження.
Імпортна квота України останніми чотирма роками перевершувала
50% ВВП. Це значно перевищує показники порівнянних за територією і населенням
країн Європи. Отже, виникає потреба оцінки параметрів імпорту, з’ясування їхніх
макроекономічних наслідків.
В економічній літературі історично склалося здебільшого
негативне ставлення до імпорту. Таку своєрідну традицію започаткували перші
теоретики зовнішньої торгівлі – меркантилісти. Вони розглядали останню як
головне джерело багатства країни. З метою отримання найбільших доходів державі
належало одночасно збільшувати експорт та обмежувати імпорт. Така політика
дістала назву протекціонізму і зберігає своє значення й сьогодні, відверто чи
завуальовано практикується багатьма країнами світу. Це дало підставу
дослідникам говорити про існування нового протекціонізму. Щоправда, сьогодні
головним мотивом обмеження імпорту виступає забезпечення зайнятості. Виникло
навіть “бізнесове правило”: імпортуючи товари – експортуємо робочі місця.
Перелік “гріхів” імпорту цим не обмежується. Одним із
неприємних супутників імпорту є необхідність знаходження коштів для його
оплати. За умови пасивного платіжного балансу країна змушена вдаватися до
зарубіжних позик і допомоги, стимулювати прилив іноземних капіталів у країну.
Іншим вирішенням платіжного зобов’язання є продаж елементів національного
багатства нерезидентам. А це містить загрозу для економічного та політичного
суверенітету країни. Це безпосередньо стосується й України тому що, Російський
уряд зокрема домагається покриття боргів минулих років за поставлені
енергоносії в країну акціями стратегічних підприємств.
Іншим негативним наслідком імпорту є окупація внутрішнього ринку іноземними виробниками,
застосування ними нерідко недобросовісної конкуренції, зокрема прийомів
демпінгу, і, як наслідок, придушення вітчизняного виробництва. Отже знову на
порядок денний стає питання економічної безпеки держави.
І все ж таки навіть найпослідовніші противники ввезень
іноземних товарів на зовнішній ринок країни змушені визнати його доцільність.
Йдеться про так званий виправданий імпорт - товари, які не можна виробити на
власній території і без яких економіка країни нормально не може функціонувати. Стосовно нашої країни
– це дефіцитні енергоносії (нафта, газ,
ядерні твели), окремі види сировини, високотехнічне устаткування, новітні
технології тощо. Для інших країн, тобто країн що розвиваються, це ще й продукти
харчування, медикаменти і інше.
Ні у кого не виникають заперечення щодо того, що експорт та
імпорт тісно взаємопов’язані. Вперше на
цю взаємозалежність звернув увагу Дж. Ст, Міль, який сформулював
залежність імпорту від експорту, показавши що країна вигідно торгує на
зовнішньому ринку, якщо вона за рахунок експорту покриває свій імпорт. Обмежуючи
ввезення товарів з інших країн, ми ризикуємо наразитися на протилежні заходи у
відповідь проти нашого експорту. Цей тезис доречно завершити висловом
французьких науковців. І.Бернара та
Ж.Коллі “у кінцевому підсумку імпорт
терплять не через вигоди, які він дає, а як плату, що береться з кожного, хто
хоче мати доступ на міжнародний ринок”.
Існують дві стратегії подолання негативних наслідків імпорту. Це, з одного боку, стратегія імпортозаміщення, а з іншого експортоорієнтований розвиток національного виробництва. Стратегія імпортозаміщення є цілком логічною. За наявністю у країни відповідних матеріальних та людських ресурсів власне виробництво імпортозамінних товарів може виявитися досить виправданим. На користь такої думки може схиляти відносна дешевина робочої сили та економія на транспортних витратах. Правда, при цьому молодим галузям виробництва належить забезпечити, бодай на перших порах, державну підтримку. Така стратегія досить поширена серед країн, що розвиваються. Вона тривалий час була популярна в регіоні Південної Америки. Однак надмірне захоплення антиімпортним виробництвом небезпечне, тому що обмежує зовнішньоекономічну діяльність країни, можливості використання переваг міжнародного поділу праці. Україні з її значними продукційними можливостями імпортозаміщення може принести помітні вигоди. В цьому плані варто вказати хоча б на можливості та перспективи виробництва сільськогосподарської техніки.
Виваженішою та перспективною є експортоорієнтована стратегія.
Вона була винайдена ще меркантилістами, які рекомендували постійно
дотримуватися привила: “продавати іноземцям щорічно на більшу суму, ніж
купувати у них”. Хоча й вона передбачала обмеження на ввезення іноземних
товарів, акцент усе ж таки робився на форсуванні експорту. Імпорт трактується як
необхідна передумова успішного та дедалі більшого експорту. Вікова практика
підтвердила й дотепер підтверджує справедливість такої політики.
У теоретичному та практичному плані постає проблема
оптимізації імпорту. Йдеться про пошук оптимальних значень завезень іноземних
товарів, які забезпечили б найбільші макроекономічні вигоди для країни. Цей
оптимум передбачає не лише знаходження вигідного співвідношення між тим, що
країна здатна виробляти сама, і тим, що завозитиме з-за кордону, а й досягнення
рівноваги у відносинах з іншими державами. Це дає змогу дійти висновку, що
імпорт є важливим показником, що впливає на макроекономічні процеси, тобто має
значний вплив на розвиток національної економіки. Його вплив помітно зростає в
умовах господарської глобалізації і наростання відкритості економік. Завезення
має не лише позитивні наслідки, а й приховує в собі певні небезпеки. Тому
необхідним є урядове регулювання імпорту, його оптимізація. Остання передбачає
максимальне використання можливостей ввезень іноземних ресурсів та продуктів з
метою стимулювання економічного розвитку і піднесення добробуту народу.
З’ясування фінансово-економічних ефектів імпорту, його впливу на окремі
макроекономічні процеси сприятиме формуванню ефективної державної політики щодо
імпорту, його якнайповнішому використанню в системі забезпечення національних
інтересів України.
1.Економіка України: стратегія і політика довгострокового
розвитку / За ред. акад. В.М.Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозування: Фенікс,
2003.
2.Вступ України до СОТ: новий виклик економічній реформі / За
ред. І.Бураковського Л.Хандріха, Л.Хоффм
3.Роль держави у довгостроковому економічному зростанні / За
ред.Б.Є.Кваснюка. –К.: Ін-т екон. прогнозування; Х.: Форт, 2003.
4.Україна в процесах міжнародної інтеграції / За ред.
В.Р.Сіденка. – Х.: Форт, 2003.
5.Мельник Т. Вплив зовнішньоторговельної політики на
економічний розвиток країни в умовах посилення глобалізації. Вісник КНТЕУ № 2,
2005.
Автор Козелецький Петро
Семенович - старший викладач кафедри економічної теорії
Дніпропетровської державної фінансової академії
Вул. Аржанова-12 м. Дніпропетровськ 49083
т. 721-98-80 факс
721-04-43