Ремига С.П.

Запорізький національний технічний університет

Специфіка дослідження ризиків виробничих підприємств

 

Ризик є складним феноменом ринкової еконо­міки, майже кожна наукова праця з про­блем ризиків доповнює класифікаційні ознаки або виокрем­лює нові форми та види економічного ризику. Існує безліч підходів до класифікації ризику, але недоцільно поділяти ризики на такі, що піддаються вимірюванню, і такі, які не­можливо виміряти.

Більшість вчених схиляються до судження, що методологічно обґрунтованим і продуктивним з погляду практичного викорис­тання є поділ ризику на систематичний і диверсифікований. Ці два види ризику об'єктивно виникають не лише за фінансових, а й за реальних інвестицій. Більше того, прийняття будь-якого економічного рішення в ринковій економіці пов'язане з систем­ними впливами, мінливістю кон'юнктури ринку загалом, а також ч чинниками, котрі є специфічними щодо предметної області.

Для оцінки та управління ризиком змістовне й методичне зна­чення має його розподіл на такі види, як чисті й фінансові, стати­чні й динамічні. Наслідками чистих ризиків можуть бути лише збитки. До них можна віднести майнові, виробничі, транс­портні, екологічні та інші ризики. Фінансові (спекулятивні) ризи­ки можуть призвести як до збитків, так і спричинити додатковий виграш.

У процесі дослідження ризику, зокрема виробничого підприємства, необхідно значну увагу приділяти специфікації його діяльності. Це, по-перше, дозволить на початковому етапі аналізу обмежити коло досліджуваних ризиків до тих, які безпосередньо впливають на функціонування підприємства. По-друге, урахування специ­фіки діяльності виробничого підприємства дозволяє виокремити пріоритети щодо дослідження профільних ризиків, розгляд їх у першочерговому порядку.

Ризики, з котрими зіштовхується менеджер на підприємстві, досить різноманітні, однак існує низка причин, через які певним видам ризиків приділяється найбільша увага. Так, досі в Україні існує нерозвинутий фондовий ринок і тому актуальними с питан­ня, пов'язані з капіталом. На практиці зусилля менеджерів зведе­ні в основному до мінімізації впливу на діяльність підприємств техніко-виробничих ризиків. Але провідна роль ринку цінних па­перів у розвинутій ринковій економіці зумовлює посилену увагу економічних служб західних корпорацій до портфельних інвес­тицій. Особлива увага приділяється кредитним ризикам. Є підстави вважати, що з оновленням основних виробничих фондів українських підприємств, розвитком ринку цінних паперів та розширенням фінансування відбудеться зміна пріоритетів. Основні зусилля спрямовуватимуться у фінансову сферу.

У багатьох розвинутих країнах відбуваються не лише техно­логічні перетворення і реструктуризація економіки, але й моди­фікація стратегії менеджменту, котра впроваджується західними фірмами під впливом японської економіки. У підґрунтя нового підходу покладено зміну ставлення до споживачів товарів (послуг), торгових партнерів, робітників підприємств. Ці відно­сини на ділі, а не лише на словах, прагнуть зробити менш конфронтаційними (суперечливими), конкурентні стратегії доповню­ються стратегіями співпраці. Співвідношення управлінських функ­цій власників фірм (підприємств), менеджерів, трудових колекти­вів формуються під впливом процесів управлінської конвергенції, делегування повноважень тощо. Дифузія власності і відповідно конвергенція функцій управління серед різних суб'єктів ринкових відносин являє собою на сьогодні важливу тенденцію розвитку. Поєднання певною мірою функцій цих суб'єктів при одночасному їх розмежуванні призводить до зниження ступеня економічного ризику.

З огляду на сказане можна дійти висновку, що ризики підприємств тісно пов'язані з ризиками інших видів підприємництва.

Урахування операційних ризиків у діяльності підприємств відіграє меншу роль порівняно зі страховими компаніями, банками, професійними учасниками фондового ринку.

Пріоритетним для підприємств є зниження техніко-виробничих ризиків. У той же час ці ризики формують основу операцій­них ризиків страхових компаній, бо підприємства прагнуть пере-І насти їх на страховиків.

Вплив кредитних ризиків у даний час для підприємств незначний. Це пояснюється нерозвиненістю фондового ринку (відсут­ністю портфельних ризиків) і низьким рівнем кредитоспромож­ності більшості підприємств. У той же час ці ризики впливають на професійних учасників фондового ринку, де підприємство виступає як інвестор (прагнучи вкласти кошти) чи як позичальник (розміщуючи акції та облігації). Кредитні ризики підприємств у даному разі переходять в операційні ризики трейдерів.

Можна зробити висновок, що ринковими ризиками підприємства обтяжені через специфіку їх діяльності (стосовно цін на вироблену продукцію та послуги).

За видами підприємницький ризик поділяють на:

- ризик помилкової стратегії;

- ризик вибору товарів і споживачів (сегмента ринку);

- ризик неправильної оцінки кон'юнктури ринку (співвідно­шення попиту і пропонування, потенційної ємності ринку, ступе­ня конкуренції, цінової політики тощо);

- ризик інфляції і зумовленого нею зростання цін на сирови­ну, напівфабрикати, комплектуючі, зміни темпів зростання заро­бітної платні;

Специфіку дослідження ризиків виробничих підприємств можна розділити на вивчення ризиків транспортування сировини і готової продукції, ризиків нестабільності податкового законодавства, кредитно-грошової політики, митних правил тощо.