Українська академія зовнішньої торгівлі, м. Київ, Україна

Розвиток нових технологій як основа забезпечення інноваційного розвитку економіки

Кінець XX ст. ознаменувався стрімким ростом високих технологій в галузях інформаційних технологій, мікро- і наноелектроніки, авіації та космонавтики, мікробіології, хімії, оптоелектроніки і лазерної техніки. Ці наукомісткі технології не є ізольованими, в основному, вони пов'язані і доповнюють одна одну. Однак для їх комплексного використання необхідно проникнення однієї ідеї в інші галузі, адаптація нових методів і продуктів для інших сфер, формування нових секторів ринку високотехнологічної продукції.

Наукомісткі і високотехнологічні галузі в більшості країн світу є найбільш динамічними секторами економіки, їх розвиток суттєво вплинув на місце конкретних країн у світовому господарстві та системі міжнародного поділу праці. Водночас, поглиблення міжнародного поділу праці значно розширило межі ринків технологій, інновацій та високотехнологічної продукції і все помітніше місце на ринку технологій на сьогодні належить ТНК. Так само на ТНК припадає половина світового виробництва, 63% торгівлі, вони контролюють до 80% патентів і ліцензій на нову техніку, технології і ноу-хау; понад 40% активів 100 найбільших компаній світу розташовані поза країнами розміщення материнських компаній; на них припадає чверть світового валового продукту; 500 найбільш потужних ТНК реалізують: 80% всієї продукції електроніки та хімії; 95% - фармацевтики; 76% - продукції машинобудування; 85% з них контролюють 70% всіх іноземних інвестицій.

На ринках високотехнологічної продукції домінують найбільш розвинуті країни - США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, які володіють 46 макротехнологіями і контролюють 80% цих ринків. За деякими напрямками до них наближуються Південна Корея, Малайзія, Сінгапур, Гонконг та інші нові індустріальні країни.

На сьогодні у високотехнологічному бізнесі, як і в цілому в економіці, склалися три основних центри - США, Японія і Західна Європа, між якими розгортається основна конкурентна боротьба. На США припадає 70% світового ринку біотехнологій, крім того 40% ринку інформаційних технологій, а також 43% ринку медичного обладнання. У цих напрямках також велику частку займають і європейські країни - відповідно 35 і 28%. Частка вітчизняної наукомісткої продукції на світовому ринку високотехнологічної продукції становить 0,05-0,1%, в той час як частка Росії на світовому ринку високих технологій складає на даний момент близько 1%.

Україна пропонує світові переважно сировину та напівфабрикатну продукцію, або так звані проміжні товарі. Товарна структура українського експорту залишається неоптимальною - енергоємною. Розвинені ж держави, як правило, виходять на світовий ринок з кінцевою продукцією, з високими технологіями. Високотехнологічні вироби надходять на світові ринки переважно в рамках замкнених систем обороту транснаціональних компаній, незначно піддаючись дії лібералізаційних заходів СОТ. А тому країні, компанії якої знаходяться за межами діяльності ТНК, дуже важко конкурувати у сфері високих технологій.

Слід також зазначити - якщо у в розвинутих країнах поворот до наукомістких технологій відбувся ще в середині 70-х років XX століття, то в Україні замість здійснення такого повороту слідували спочатку пошуки, а потім і руйнівні крайнощі. Країна втрачала і час, і місце в міжнародному технологічному обміні, і відповідну економічну систему, спроможну найбільш ефективно концентрувати матеріальні, трудові, наукові та фінансові ресурси на стратегічно пріоритетних напрямах промислового підйому.

За останні дванадцять років структурні зміни у виробництві в Україні призвели до значної втрати позицій високотехнологічних і наукомістких галузей промисловості з високою доданою вартістю. Відповідно, наявна структура промислового виробництва України не відповідає виробничій структурі розвинених країн світу, а питома вага продукції високотехнологічних галузей є нижчою в декілька разів.

Значне місце в українській економіці займають традиційні ресурсоємні галузі. Відтворювальна структура промисловості України, яку оцінено за технологічними укладами (ТУ), не відповідає вимогам часу. Пануючий сьогодні у розвинутих країнах 5-й ТУ в Україні не перевищує п'яти відсотків промислового виробництва. Дивлячись у майбутнє, передові країни вже розгортають передумови для експансії виробництв 6-го укладу. В Україні частка таких виробництв не тільки є мізерною, а й не видно пріоритетності інвестиційних потоків до цієї групи. Сьогодні фактичним пріоритетом держави є 3-й та 4-й уклади. Це віддзеркалює просте відтворення стану технологічної бази, яка сформувалася у минулому. Зрозуміло, що така політика неспроможна забезпечити довгострокове економічне зростання країни.

Головною проблемою, що гальмує розвиток високотехнологічного сектора економіки, залишається відсутність фінансування, що сприяє скороченню чисельності наукових працівників. Недостатньо уваги приділяється питанням фінансового та матеріально-технічного забезпечення виконання наукових досліджень і розробок з пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки. Слід зазначити, що крім недоліків у фінансуванні, концепції пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки минулих років недостатньо висвітлювали необхідність використання найбільш перспективних технологічних процесів, у тому числі біотехнологій, інформаційних технологій, безвідхідних, аерокосмічних технологій та інших технологічних процесів майбутнього.

Реалізація саме таких технологій в окремих галузях виробництва стала основою багатьох науково-технічних досягнень країни за останні роки. Переконливими доказами високотехнологічних та конкурентних можливостей у їх використанні є серійне освоєння принципово нових моделей літаків АН-70, АН-140 та АН-38. Вони вважаються найперспективнішими моделями XXI ст. До таких досягнень належить також проект програми ракетно-космічного комплексу морського базування «Морський старт» і «Глобал старт» (з 22 базових технологій ракетно-космічної галузі Україна володіє 17).

Для України існує тільки один можливий шлях довгострокового стабільного росту - всебічний розвиток та розширення внутрішнього ринку високотехнологічної промисловості, підвищення його конкурентоздатності. Одним з таких напрямків вирішення цієї проблеми має бути використання високих технологій подвійного призначення (мається на увазі космічних технологій, технологій оборонної промисловості та ін.). Це надасть можливість без значних капіталовкладень, за короткий термін налагодити випуск високотехнологічної продукції для потреб внутрішнього ринку, змінити позиції вітчизняного товаровиробника, забезпечити повне завантаження виробництва. Як відомо, український ринок заповнюється високотехнологічною продукцією товаровиробників інших країн (про це свідчить негативний баланс експортно-імпортних операцій), а продукція і технології українських виробників залишаються невикористаними. Впровадження таких технологій, з одного боку, забезпечить організацію серійного виробництва високотехнологічної продукції народногосподарського призначення, з іншого - надасть можливість зберегти критичні наукомісткі технології оборонного комплексу. Відродження вітчизняного виробництва багатьох видів продукції машинобудування, в основі яких технології подвійного призначення, можуть стати одним із основних джерел збільшення доходної частини державного бюджету.

3 аналізу світового технологічного розвитку в регіональному розрізі випливає, що нині наявний надто високий рівень диференціації країн світу, тобто виразно виявляється глобальний технологічний розрив. Від розвитку нових технологій в абсолютному значенні виграють усі, тоді як у відносному, безумовно, виграють лідери: периферія залишиться периферією. При цьому країни, які сьогодні контролюють процес створення нових технологій, завтра контролюватимуть ринки. Необхідно визнати реальність: глобалізація головних ринків фактично не залишає для України ефективної можливості збереження поточної ситуації, що склалася в державі. Або Україна приймає нові виклики і бере на себе ризики участі в міжнародному поділі праці, намагається активно знайти своє місце у світовій економіці, або консервує теперішню структуру і тенденцію економічного та соціального розвитку. Йдеться про формування нової економіки країни під впливом інтенсивних процесів створення та поширення знань в усі сфери життя суспільства.

Тому інноваційна модель розвитку України, посилення значимості держави на пріоритетних, високорентабельних світових ринках високотехнологічної продукції - завдання національного масштабу , якому не має альтернативи.

Література:

1. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ред. д-ра екон. наук, проф. Л.І. Федулової. – К.: “Основа”, 2005. – с. 287-292.

2. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. Ю.М. Бажала. – К.: Ін-т екон. прогнозув., 2002. – 320 с.

3. Оболенский В. Технологическое соперничество на мировом рынке // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. - №7. – с. 3-12.