К.е.н. Сінельніков Б.В.

Національний технічний університет України «КПІ»

Проблеми АПК в світлі вдосконалення державного управління

Розробка системного підходу до вивчення державного управління робить в Україні лише перші кроки. Актуальність цієї проблеми визначається насамперед тим, що в умовах корінних перетворень в усіх сферах суспільного життя країни для забезпечення умов нормального функціонування суспільства необхідно переглянути роль і місце системи державного управління як на національному, так і на регіональному рівнях. У сільській місцевості мешкає третина населення країни, де не створені умови для повноцінної продуктивної праці. За умов формування соціально орієнтованої ринкової економіки підвищуються вимоги до управління, що зумовлюється як складністю виробництва продукції так і її реалізації.

В світлі Європейської хартії місцевого самоврядування необхідно розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за рахунок повноважень центральних органів виконавчої влади з метою оптимізації і підвищення ефективності управління суспільно важливими справами, найповнішої реалізації регіональних і місцевих інтересів. Складності ринкових перетворень полягають у тому, що вони співпали із зміною суспільного ладу, пов’язаного з переходом до ринкових відносин в умовах глобальних трансформацій світового господарства з метою його пристосування до вимог інформаційного, постіндустріального суспільства. Європейський вектор розвитку повинен визначити вибір певної моделі подальших перетворень економіки України. Головним змістом такої стратегії буде синхронізація суспільно-економічних перетворень у напрямку наближення до європейських стандартів. На цьому шляху важливо спиратися на економічний розвиток за рахунок розвитку конкурентних переваг регіонів.

Україна, площа якої від загальносвітової площі суші становить лише 0,4%, видобуває, переробляє й використовує в технологічних процесах майже 4% світового обсягу залучених до господарського обороту мінерально-сировинних ресурсів. Зокрема, землемісткість одиниці ВВП в 3-5 разів, водомісткість у 5-7, а енергомісткість у 7-9 разів вища, ніж у розвинених країнах.

Невпевне зростання взаємозалежності і взаємопов’язаності національних економік у ході економічної глобалізації зробило об’єктивною необхідністю питання забезпечення конкурентоспроможності галузей та підприємств як запоруки сталого поступального розвитку. Глобалізація несе позитивний ефект країнам, галузям, підприємствам, які мають більш високий рівень економічного розвитку, залишаючи іншим країнам і підприємствам роль аутсайдерів.

В аграрному секторі економіки України у зв’язку з переходом до ринкових відносин відбуваються глибокі трансформаційні процеси, які назвали аграрною реформою. Співпадання в часі аграрної реформи і аграрної кризи призвело до суттєвого спаду виробництва сільськогосподарської продукції. Недостатній рівень організаційного забезпечення аграрних реформувань не привів до очікуваного успіху. Сучасна суспільна деколективізація під час проведення аграрної реформи призвела до зруйнування виробничого апарату сільськогосподарського виробництва. Керівники агроформувань не були підготовлені до роботи в ринкових умовах. Непідготовленістю спеціалістів, здатних взяти на себе відповідальність за долю аграрних реформувань, а тим більше організаторів реформувань, володіючих теорією ринкових відносин привело до формалізму в проведенні реформ і занепаду сільського господарства, високим витратам на реформування, кризовому стану перероблюваних галузей всього народногосподарського комплексу.

Економічна криза призвела до зниження реальних доходів сільського населення і зниження платоспроможного попиту на послуги, підвищенню темпів міграції сільської молоді, втраті бази для природного відтворення сільського населення.

Напрямком розвитку соціальної сфери буде становлення реального власника соціальних об’єктів, поліпшення умов праці, відпочинку, побуту за рахунок розвитку соціальних послуг. Поліпшення матеріального добробуту сільських жителів можливе при рості оплати праці, пенсій, соціальних витрат. В сучасних умовах необхідно переходити від екстенсивного розвитку інфраструктури на інтенсивний шлях на основі енергозберігаючих технологій. Важливою проблемою стає застосування альтернативних енергоносіїв (вітрова енергія, біогаз тощо).

В умовах глобалізації конкурентоспроможність національної економіки буде характеризувати стан суспільних відносин у державі щодо забезпечення умов стабільного підвищення ефективності національного виробництва, адаптованого до змін світової кон’юнктури та внутрішнього попиту на основі розкриття національних конкурентних переваг та досягнення кращих ніж у конкурентів, соціально-економічних параметрів. Характерною ознакою розвитку економічної глобалізації стає загострення конкуренції між країнами за джерела факторів виробництва (капітал, робочу силу, ресурси, технології, інформацію, підприємницькі здібності). Тому важливою передумовою успішного входження України у глобалізаційні процеси буде наявність у національній економіці стійких конкурентоспроможних економічних підприємств, здатних будувати свою діяльність у глобальному економічному середовищі, керуючись власними економічними інтересами.

Підвищення ролі органів місцевого самоврядування населення в соціально-економічному, суспільному житті країни привело до видання спеціального закону України «Про органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 р. № 2625-ІІІ. Діяльність органів самоорганізації населення ґрунтується на широкій участі громадян та їх об’єднань у виробленні, прийнятті й реалізації рішень з питань розвитку конкретних територій; відкритому й публічному характері їх діяльності; законності; поєднанні місцевих інтересів з інтересами регіонів і держави.

За погодженням з органами самоорганізації населення органи місцевого самоврядування можуть наділяти їх своїми повноваженнями щодо вирішення соціально-економічних і гуманітарних проблем з передачею їм відповідних коштів, а також об’єктів місцевого господарства. Такій підхід дає можливість надавати допомогу навчальним закладам, закладам та організаціям культури, фізичної культури і спорту у проведенні культурно-освітньої, спортивно-оздоровчої та виховної роботи серед населення, розвитку художньої творчості, фізичної культури і спорту; сприяти збереженню культурної спадщини, традицій народної культури, охороні пам’яток історії та культури, впровадженню в побут нових обрядів, розвитку «зеленого туризму», відновленню «казацьких забав». З розвитком підприємництва велосипедний туризм, конний спорт, «казацькі забави» тощо стануть важливим напрямком діяльності багатьох українських сіл, часткою соціально-економічного розвитку регіонів, головно сферою зайнятості населення, звільненого з аграрної сфери внаслідок розвитку НТП в сільському господарстві.

Висновки.

1. Глобальні трансформації як стратегічна перспектива визначають необхідність нового підходу до еволюції галузей і регіонів країни.

2. Метою реформ економіки і управління є системне підвищення ефективності соціально-економічного розвитку крани в цілому, її регіонів і галузей.

3. Зараз наука шукає шляхи еволюційного переходу від індустріального до інформаційного, постіндустріального суспільства.

4. Сучасний стан нашого АПК явно програшний порівняно зі станом «застойного» періоду.

5. Підприємництво в Україні розвивається не рівномірно. У великих містах рівномірно прискорено, у сільській місцевості сповільнено. Така ситуація спонукає сільську молодь до міграційних процесів.

6. У сільській місцевості мають більш активно розвиватись нові виробництва, сфера послуг, соціальна інфраструктура, торгівлі.

7. В умовах подальшої трансформації АПК значну роль в його економіці буде грати виробництво конкурентоспроможної екологічно чистої продукції.