Економічні науки / 7. Облік і аудит

К.е.н. Дерев’янко С.І.

Національний аграрний університет

ДО ПИТАННЯ ОБГРУНТУВАННЯ ПОНЯТТЯ МЕТОДУ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Під методологією аудиту розуміють знання у формі приписів та норм інформаційно-методичного характеру для аудиторів, які користуються ними під час виконання операцій з інформацією різного характеру про клієнта. Вона передбачає застосування як загальнонаукових, так і прикладних методів та методичних прийомів, які використовуються для вивчення та оцінки фінансово-господарської діяльності замовників аудиту.

На наш погляд, не можна ототожнювати поняття методу аудиту як окремої науки і методи та методичні прийоми, що застосовуються у процесі практичного аудиту.

У вітчизняній та зарубіжній літературі велика увага приділена різним аспектам методу і методичним прийомам аудиту [2, 3, 4, 6]. Але серед науковців та аудиторів-практиків нема єдиних поглядів стосовно тлумачення цих понять.

Білуха М.Т. [4, с.110] метод аудиторського контролю визначає як сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його законодавчого та нормативно-правового регулювання в умовах ринкової економіки.

На думку Рудницького В.С. [5, с. 32-33], аудит треба розглядати не на макро-, а мікрорівні, оскільки процес аудиту безпосередньо стосується фінансово-господарської діяльності окремих підприємств. З таким твердженням погодитись абсолютно не можна, оскільки аудиторська діяльність має макро- та мікроекономічні аспекти. Метод аудиту він пропонує розглядати в цілісності як окрему економічну науку – науку аудиту. Оскільки аудиторська діяльність охоплює не тільки підтвердження достовірності фінансової звітності, але і включає інші послуги, то метод аудиту можна характеризувати сукупністю методичних прийомів, які використовуються при аудиторському контролі.

Деякі вчені метод аудиту розглядають як сукупність методичних прийомів, які використовуються аудиторами в процесі аудиторського контролю окремого суб’єкта господарювання [3, с. 27].

Отже, у тлумаченні поняття методу аудиту є розбіжності.

З метою орієнтації на відмінність між поняттям методу аудиту та методу аудиторської діяльності треба визначитися із поняттями „аудит” і „аудиторська діяльність”. Закон [1, ст.3] аудиторську діяльність визначає як підприємницьку діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Отже, аудит – це лише частина аудиторської діяльності.

Треба враховувати, що контроль повинен виконувати не тільки інформативну функцію, але і забезпечувати керівництво інструментами впливу на фінансовий стан підприємства, поліпшення господарювання тощо.

Тому метод треба розглядати як формування і забезпечення інформацією зворотного зв’язку системи управління на різних рівнях економіки. По своїй суті метод аудиту – це відповідні знання і мислення фахівців-аудиторів, розуміння дій, які треба виконати.

Отже метод аудиту – це упорядкована сукупність знань стосовно застосування способів та прийомів, засобів та підходів мислення аудитора під час збору і опрацювання інформації, яку він отримує при вивченні фінансово-господарської діяльності замовника для визначення об’єктивних доказів достовірної її оцінки.

Метод аудиторської діяльності – це сукупність методів та методичних прийомів збору і вивчення інформації про фактичний стан об’єкта перевірки, порівняння цього стану із запланованим, оцінки відхилень та висловлення її у формі висновків, що придатні для прийняття управлінських рішень.

Отже, поряд із поняттям про метод аудиторської діяльності треба розглядати методи аудиту як вузьке поняття, які являють собою сукупність прийомів, окремих дій аудитора в конкретних напрямках аудиту (при проведенні конкретних перевірок). До таких належать загальнонаукові методи, зокрема аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, класифікація тощо. Зауважимо, що такі методи широко використовуються не тільки аудиторами, а й при проведенні ревізій, внутрішньому контролі. Їх суть в літературі розкривається не однаково. Найбільш детальна класифікація методів та методичних прийомів зродили Білуха М.Т. та Рудницький В.С. [4, 5].

Проведений аналіз дозволяє зробити такі висновки:

методи аудиту – це сукупність спеціальних прийомів та правил їх застосування, за допомогою яких вивчають та оцінюють стан об’єктів, що підлягають дослідженню;

більшість економістів виділяють загальнонаукові та прикладні методи і методичні прийоми;

на практиці слід повніше використовувати потенціал методів та методичних прийомів для підвищення достовірності аудиторських оцінок щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємництва.

Література:

1. Закон України „Про аудиторську діяльність” від 14.09.2006р.

2. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 560 с.

3. Аудит / Под ред. А.Н. Кузьминского. – К.: Учетинформ, 1996. – 283 с.

4. Білуха М.Т. Курс аудиту. – К.: Вища школа – Т-во „Знання”, КОО, 1999. – 574 с.

5. Рудницький В.С. Методологія і організація аудиту. – Тернопіль: Економічна думка, 1998. – 192 с.

6. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит. – М.: Инфра – М, 1995. – 240 с.