Птащенко Ліана, к.е.н.

Полтавський національний технічний університет

ім. Юрія Кондратюка

МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

УЧАСНИКІВ КОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН

Однією з найактуальніших проблем в Україні є проблема створення сприятливих умов для становлення акціонерних товариств - основних учасників корпоративних відносин. Акціонерна форма власності потенційно сприяє розвитку капіталу, тому задача держави полягає в забезпеченні прозорого і розвиненого фондового ринку. Крім того, необхідно здійснювати державне правове регулювання, яке повинно забезпечувати, з одного боку, необхідні умови для функціонування відповідних ринкових механізмів, а з іншого – прийнятні межі їх дії для всіх учасників ринкових відносин.

Основні методологічні положення становлення ефективної акціонерної власності зводяться до визначення:

- механізмів регулювання та впливу на державному і регіональному рівнях;

- поточних і перспективних цілей діяльності;

- організаційної структури і методів управління;

- наслідків впливу елементів зовнішнього середовища.

Концептуально-теоретичний і практичний аналіз діяльності акціонерних товариств, чинників, які впливають на її результати, дав змогу виявити явні та приховані причини неефективної роботи новостворених суб’єктів господарювання, комплексно розкрити проблеми через дослідження впливу елементів внутрішнього і зовнішнього середовища.

Як свідчать результати дослідження, шлях до підвищення ефективності становлення та діяльності акціонерних товариств передбачає: застосування прийнятної й ефективної моделі корпоративного управління, вибір правильної управлінської і виробничої стратегії, збалансування інтересів власників, управлінців, держави та інших учасників корпоративних відносин, поєднання економічної політики з соціальною та їх гармонізація.

В Україні, як і в інших країнах світу, діє відповідний державний механізм, покликаний регулювати відносини в корпоративному секторі економіки. До елементів механізму відносяться, зокрема, фондовий ринок, інвестиційний клімат, податкова та фінансово-кредитна політика, корпоративне управління, конкурентна та регуляторна політика, які мають ряд недоліків і проблемних питань, що потребують вирішення на загальнодержавному рівні (таблиця).

Таблиця

Механізм державного регулювання учасників корпоративних відносин

Чинники господарського механізму	Основні недоліки і проблемні питання
Фондовий ринок	Відсутність прозорості. Низькі темпи розвитку. Переобтяженість великою кількістю дрібних та неефективних акціонерних товариств.
Фінансово-кредитна політика	Відсутність гнучкості амортизаційної політики. Високий рівень відсоткових ставок за кредити. Невідповідність розміру необоротних активів до розміру власного капіталу.
Податкова політика	Не забезпечена прозорість. Високий рівень тіньового сектора. Відсутні стимули до прибуткової діяльності.
Інвестиційний клімат	Фіскальний характер приватизації. Відсутність всебічної державної підтримки підприємств всіх форм власності в період переходу до ринку. Незначні розміри іноземного інвестування. Відсутність державних гарантій приватних капіталовкладень.
Корпоративне управління	Низький рівень культури у корпоративних відносинах. Значна кількість дрібних акціонерів, розпорошеність акціонерного капіталу. Відсутність соціальної спрямованості. Недостатній рівень знань та навиків пристосування до ринкових умов у власників та управлінців.
Регуляторна політика	Недостатня глибина та обґрунтованість трансформаційних заходів. Непослідовність, некомплексність втілення регуляторних актів у практику. Відсутність гармонізації регуляторних актів.
Конкурентна політика	Прояви порушень конкурентного законодавства з боку природних монополій. Недостатнє регулювання діяльності недержавних монопольних утворень. Високий рівень концентрації на деяких товарних ринках та ринках по наданню послуг.

В основу розробки пропозицій щодо вдосконалення державного механізму регулювання учасників корпоративних відносин був покладений принцип системного підходу. Застосування автором різних методів і підходів дало можливість запропонувати напрями вдосконалення механізму регулювання корпоративного сектора економіки, який складається з трьох блоків (рисунок).

Перший блок містить теоретичні і методичні основи функціонування корпоративного сектора економіки; у другому – згруповані засоби державного регулювання, які розподілені за економічними, правовими, організаційними та інформаційними ознаками. Третій блок визначає основні напрями щодо подальшого розвитку корпоративного сектора, вдосконалення корпоративного управління і державного регулювання учасників корпоративних відносин. Основні напрями вдосконалення торкаються фінансової сфери, корпоративних відносин і сфери соціально-економічного забезпечення.

Підсумовуючи викладене слід зазначити, що методологія регулювання діяльності товариств з боку держави повинна:

Ø базуватися на демократичних принципах економічної свободи для всіх учасників ринкових відносин;

Ø враховувати специфіку і багатоаспектність відносин у сфері корпоративної власності та рейтинг привабливості українських акціонерних товариств для зовнішніх інвесторів;

Ø вишукувати та впроваджувати шляхи гармонізації нормативно-правового забезпечення діяльності суб’єктів господарювання;

Ø носити рекомендаційний та консультативний характер;

Ø забезпечувати прозорість процесів формування корпоративного сектора шляхом об’єднання зусиль всіх регіонів України.

Рис. Державне регулювання корпоративного сектора економіки