Економічні науки / 7. Облік і аудит
К.е.н., доц. Вдовенко Н.М.,
Домбровська Н.І., Дмитришин А.М.
Облікова політика рибницького господарства:
практика застосування
У період
ринкових перетворень української економіки істотно змінились вимоги до бухгалтерського
обліку, відбулась переорієнтація в ієрархічній структурі користувачів звітних
даних та їх інформаційних потреб. Велика кількість цілей і
завдань, пос-тавлених новими власниками, визначила багатогранність
підходів до організації обліку, яка на сьогодні носить назву облікова політика.
Облікова політика – відносно
нове явище в економічній теорії і практиці роботи вітчизняних рибницьких господарств. Від її правильного
розуміння, формування, оформлення, розкриття
залежить економічна ефективність діяльності будь-якого підприємства. Відповідно до статті 1 Закону про
бухгалтерський облік [1], пункту 3 П(С)БО 1
“Загальні вимоги до фінансової
звітності” [2], облікова політика – сукупність
принципів, методів і процедур, які використовуються підп-риємством для
складання та подання фінансової звітності.
Термін облікова політика може
застосовуватись у широкому та вузькому розумінні. У
широкому розумінні її формування можливе лише державою або відповідними
органами, яка визначає загальні принципи і правила обліку та економічним суб’єктом, який вибирає між законодавчо
допустимими альтернативними варіантами. У вузькому розумінні під цим терміном передбачають політику тільки
підприємства. Рівень свободи підприємства у формуванні облікової
політики законодавчо обмежений
державною регламентацією бухгалтерського обліку, представленою переліком
методик і облікових процедур. При цьому доцільні два визначення:
Національна (державна) облікова
політика – це визначення основних принципів і
критеріїв, що використовуються при веденні обліку і складанні звітності.
Внутрішньофірмова облікова політика (облікова
політика підприємства) – обрана підприємством система облікових заходів, направлених на
досягнення його цілей і завдань.
Вітчизняні
рибницькі господарства наштовхуються на постійний тиск умов і
вимог ринку, зростання конкуренції, які швидко змінюються і примушують їх
по новому підійти до питань фінансового управління і облікової політики. У
сучасних умовах ці системи мають для підприємств не менше значення,
ніж їх виробничий потенціал. Рибницьким господарствам необхідна
облікова політика, здатна забезпечити високу достовірність та
інформативність звітних даних, баланс інтересів різних груп користувачів
звітності, мінімізацію оподаткування та широкий перелік інших завдань.
У питаннях облікової політики повинні
орієнтуватися:
– керівник підприємства, який
затверджує облікову політику і несе від-повідальність за її формування;
– бухгалтер підприємства, оскільки він формує облікову політику, тобто є можливість всебічно та
грамотно обґрунтувати її зміст;
– фінансовий директор, оскільки в
його компетенції знаходяться питання оптимізації фінансових результатів і руху грошових потоків
підприємства.
В обліковій політиці
розкривається інформація відносно:
– способів бухгалтерського обліку, варіантність яких
передбачена норма-тивними актами з бухгалтерського обліку;
– способів бухгалтерського обліку, описання яких відсутнє в
нормативних актах з бухгалтерського обліку;
– способів бухгалтерського обліку,
варіантність яких обумовлена протиріч-чями й недосконалістю діючих нормативних актів;
–
особливостей застосування способів бухгалтерського обліку, встановлених
норматив-ними актами з бухгалтерського обліку, виходячи зі
специфіки умов господарювання.
Відмітимо, що
найбільше на практиці застосовують способи, варіантність яких
передбачена законодавством. Як
мінімум, вони повинні бути вирішені при обґрунтуванні облікової політики у процесі її формування. Здається,
що при вирішенні цього завдання у рибницьких господарств не повинно виникати ніяких проблем. Проте при більш
ґрунтовному опрацюванні справа виглядає не так просто. Під час уважного читання
нормативних актів з бухгалтерського
обліку, в першу чергу це стосується Положень (стандартів) бухгалтерського
обліку, звертається увага на те, що в них зустрічаються слова і словосполучення
такі, як “дозволяється”, “можуть бути”, “може змінюватись”, “може
використовувати” , тощо.
Виникає
запитання: чи є елементом облікової політики будь-яка варіантність, що припускається
нормативними актами з бухгалтерського обліку? Скільки бухгалтерів – стільки і
поглядів. Наприклад, одні визнають себе прибічниками ринкової вартості, оскільки вона вважається критерієм оцінки
ефективності роботи рибницького
господарства, інші – первісної,
оскільки вона об’єктивна, треті – ліквідаційної,
так як саме вона дозволяє розрахувати реальну платоспроможність.
Подібних прикладів безліч, та усі вони вказують на те, що як тільки бухгалтер починає припускати і відображати очевидні факти,
виникає простір для трактувань,
групових інтересів і, звичайно, облікової політики.
Отже,
при формуванні облікової політики у підприємств є можливість самостійного вибору
конкретних методів, форми і техніки організації та ведення бухгалтерського
обліку, виходячи із діючих правил господарювання і особливостей діяльності. Розробка і прийняття облікової політики рибницького
господарства мають ґрунтуватися не тільки на глибокому і
всебічному вивченні ринкового середовища, потенціалу і перспектив розвитку підприємства, нормативної бази
діяльності і ведення облікових робіт,
а й широкому застосуванні методів нормування,
математичної статистики, імітаційного
моделювання, кореляційно-регресійного аналізу тощо. Водночас, зміни в
економічних відносинах виступають
“вічним двигуном” системи реформування
бухгалтер-ського обліку, основою якого сьогодні визнають
національну облікову політику. Вітчизняна облікова політика поки що відрізняється від вимог, які висувають
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку,
і облікової політики країн з розвинутою ринковою економікою. Такі
розбіжності неминучі, оскільки облік відображає рівень тих економічних
відносин, що існують, а не тих, що створюються.
Література:
1.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні” від 16.07.99
№ 996-XIV (із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України від 11.05.2000 р. №
1707-ІІІ, від 08.06.2000 р. № 1807-ІІІ, від 22.06.2000 р. № 1829-ІІІ).
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1
“Загальні вимоги до фінансової звітності”,
затверджено наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87 і зареєстровано в Мін’юсті України
від 21.06.99 р. за № 391/3684 (із змінами,
внесеними згідно з наказами Мінфіну України від 25.11.2002 р. № 989, від 14.12.2005 р. № 868).