Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Кривенко І.Є.

Аспірантка Донецького державного університету управління

Формування „точок росту” в економіці країни

Одним з методів державного механізму стимулювання самоорганізації в економіці є метод формування „точок росту”, що є комплексним і передбачає використання ряду традиційних заходів державного регулювання економіки з урахуванням її природи як складної, відкритої системи, здатної до самоорганізації [1, 2].

Поняття „точка росту” є досить розповсюдженим, при цьому не існує його чіткого визначення. Тому доцільно конкретизувати наступне. Під „точками росту” в економіці будемо розуміти напрямки діяльності, які характеризується нелінійною залежністю між витратами і результатами, чи нелінійним зростанням ефективності. Саме нелінійність, як властивість систем, що самоорганізуються, забезпечує можливість переходу процесу на новий якісний рівень свого розвитку. Як правило, мова йде про наявність необхідних умов, що сформувалися, (наявності потенціалу) і відсутності достатніх (необхідних) ресурсів, при забезпеченні яких досягається ефект резонансу, що різко вивільняє наявний потенціал.

„Точки росту” можуть бути потенційними й актуальними, галузевими і регіональними, довгостроковими і короткостроковими.

Підтримуючи на першому етапі „точки росту”, держава дає можливість становлення нових видів діяльності і досягнення нової якості виробничих процесів.

Державний вплив на процес становлення "точок росту" в економіці може бути непрямим, заснованим на формуванні інфраструктури для успішного виділення параметрів порядку в системі. В якості економічних механізмів цього напрямку державного регулювання виступають: фіскальна, кредитно-грошова, інвестиційна і митна політика держави. Заходи, наведені в зазначених напрямках державного регулювання, змінюють значення керуючих параметрів економічної системи, що, при досягненні визначеного критичного значення, може привести систему в якісно новий стан. Наприклад, процес виведення фінансових коштів з тіньового обігу може бути інертний до зміни податків до визначеного значення, однак при досягненні критичної оцінки залежність між зниженням податків і податкових надходжень може мати нелінійний характер і збільшитися радикально.

Другий тип державного управління формуванням „точок росту” є прямим, заснованим на створенні параметрів порядку системи. В якості механізмів цього напрямку виступають науково-технічна політика держави, структурна і промислова політика.

Оперативний (короткостроковий) тип формування „точок росту” передбачає необхідність моніторингу наявності латентних параметрів порядку в економічній системі, або наявності необхідної інфраструктури для їх формування. При цьому, вибір прямого чи непрямого типу оперативного формування "точок росту" залежить від результатів моніторингу для економічних систем, що розглядаються: галузей, регіонів. Основою для існування латентних параметрів порядку є нерівноваге середовище економічної системи, що досліджується, яке виявляється на основі аналізу диспропорцій економічного розвитку. У якості ж інфраструктури виступають сконцентровані ресурси чи потреби, що можуть бути використані для формування "точок росту".

Непрямі методи застосовуються тоді, коли в системі існує свій інноваційний потенціал, чи його можна сформувати. Прямі методи застосовуються тоді, коли в системі існують необхідні ресурси і, можливо, - середовище, але інноваційна активність не є істотною.

Стратегічний (довгостроковий) тип формування „точок росту”. Непрямий і прямий види стимулювання самоорганізації в стратегічному вимірі мають радикальну концептуальну відмінність. Непрямий тип передбачає адаптацію держави до розвитку зовнішнього середовища, пошук свого місця в ньому. Прямий тип заснований на адаптації держави до загального вектора розвитку цивілізації, представленої для держави у вигляді метасистеми.

Виходячи з цього, система моніторингу в першому випадку концентрується на пошуку місця держави у світовому поділі праці і формуванні інфраструктури, адекватної обраній позиції. А в другому випадку здійснюється моніторинг динаміки метасистеми, виявлення основних тенденцій її розвитку, а також довгострокових проблем. На основі цієї інформації визначаються напрямки пріоритетного розвитку.

Для систем перехідного типу, до яких можна віднести й Україну, найбільш актуальним є операційний тип формування „точок росту”, що здійснюється державою як прямим, так і непрямим способом, тому що дозволяє забезпечити стимулювання розвитку в найбільш короткий термін.

При цьому, розвинена економічна система й адекватна їй система державного управління відрізняється використанням усіх перерахованих методів стимулювання самоорганізації в залежності від ситуації і заданих цілей.

Література:

1. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. – К.: Лыбидь, 1990. – 152 с.

2. Капица С.П., Курдюмов С.П., Малинецкий Г.Г. Синергетика и прогнозы будущего. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 288 с.

3. Портер М. Конкуренция / Пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2000. – 495 с.