Савранчук Л.А., Ясенчук В.І., Явкін В,Г.

Чернівецький університет

Особливості рекреаційних передумов Дністровської

долинної системи (на прикладі Чернівецького сегменту)

Дністровська долинна система є найбільш перспективною в рекреаційному відношенні частиною Чернівецької області. Своєрідною віссю цієї системи є ріка Дністер. З півночі до Дністра прилягають сегменти Тернопільської, Хмельницької і Вінницької областей, з заходу – Івано-Франківський, а з південного сходу – Молдавський сегменти. Таким чином, Дністровська рекреаційна система є не тільки українською, але і міжнародною.

Найбільш своєрідним і багатим рекреаційними ресурсами є Подільський відтинок Дністра. Розглянемо його Чернівецький сегмент. Тут Дністер відрізняється великою звивистістю, коефіцієнт якої перевищує 3 (при загальній довжині долини в межах Чернівецького сегмента 414 км, її протяжність за прямою приблизно 130 км); глибоким врізом долини

(120-180 м), терасованих, а також стрімких і урвистих схилів з виходами відслонень докембрійських, силурійських, девонських, крейдових, палеогенових, неогенових і четвертинних порід; наявністю системи мальовничих природних комплексів, які змінюють один одного за течією ріки: “стінок” – крутих заліснених схилів долини, урвистих відслонень схилів з виходами корінних порід різного віку, різноманітних форм ерозійного процесу і акумуляції; теплим місцевим кліматом; багаточисленними населеними пунктами з різними історичними пам’ятниками, пам’ятками архітектури, нарешті Дністер велика і повноводна ріка, придатна для човнового туризму, для спортивної риболовлі та ін. В межах Чернівецького сегменту система поділяється на зони шириною 5-10 км, які визначаються довжиною правих притоків Дністра і розташуванням Прут-Дністровського вододілу. В цих зонах присутні такі типові місцевості: коротких крутоспадаючих і крутосхилих річкових долин, ярів і балок, які несуть на своїх схилах характерні низькорослі ліси байрачного типу, чагарникові ліси; безлісих і безводних вододільних поверхонь і привододільних схилів, складених неогеновими вапняками і гіпсами з різноманітними карстовими формами: лійками, печерами, карстовими балками “вертебами” з степовою рослинністю на схилах; високих (вище 350 м) заліснених вододілів і їх схилів, покритих дубово-грабово-буковими лісами, характерними для Хотинської височини; плоских і хвилястих вододілів і їх пологих схилів з невеликими масивами лісів по балках і долинах притоків; товтрових пагорбів, реліктів міоценового бар’єрного рифу, які частіше всього зустрічаються на схилах долин у вигляді екзотичних конусоподібних вапнякових стрімчаків. Південну межу правобережної зони Дністровської рекреаційної системи можна провести за населеними пунктами які більш-менш співпадають з вододілом (з заходу): с.с. Борівці-Веренчанка-Заставна-Юрківці-Малинці-Клішківці- Недобоївці-перехрестя ( “Чотири корчми”) – шосейна дорога Кельменці-Сокиряни.

Прут-Дністровські лісостепові індивідуальні ландшафти - райони (Заставнівський рівнинно-карстовий; Припрутський терасово-рівнинний лучний; Хотинський підвищений лісовий; Новоселицький терасово-рівнинний; Північно-Бесарабський рівнинно-товтровий) мають спільні риси: легко доступний терасово-рівнинний, рідше підвищений рельєф; помірно-теплий клімат з достатнім зволоженням (500-600 мм/рік), тривалим теплим періодом року і періодом із сніговим покривом (260 і 175 днів у році); ріка Дністер з природними пляжами має температуру річкової води, сприятливу для купання (21-23⁰). Диференціація районів для рекреаційного освоєння визначалась наявністю головних рекреаційних ресурсів: атрактивних водойм, лісів, джерелами мінеральних вод, грязей, ін. Враховувалась близькість, характер і санітарний стан водотоків; характер рельєфу, температура річкової води і повітря в періоди року; особливості снігового покриву; якість бальнеологічних ресурсів. До прикладу, у всіх ландшафтних районах можна запроваджувати відпочинок біля ріки, риболовлю; у Заставнівському – бальнеолікування нервових хвороб; Хотинському – серцево-судинних; Новоселицькому і Північно-Бесарабському – опорно-рухового апарату, печінки, органів травлення, дихання; Припрутському, Хотинському, Новоселицькому, Північно-Бесарабському –відпочинок у лісах, спортивний і пізнавальний туризм; мисливство, збір грибів. Північно-Бесарабський ландшафтний район з рікою Дністер, пам’ятками садово-паркового мистецтва у с.с. Грушівці, Романківці, м. Кельменці, мінеральними джерелами у с.с. Крутеньки, Несвоя, Шишківці, Сокиряни рекомендується для кліматолікування і сезонного відпочинку дорослих і дітей.

Лімітуючими рекреаційне використання в районах є поширення несприятливих процесів: сейсмічність, ерозійні процеси, зсуви - Новоселицький, Північно-Бесарабський; карст – Заставнівський, Новоселицький; забруднення рік промисловими стоками – Припрутський, Новоселицький. Рекреаційному використанню тут має передувати інженерне облаштування. Природоохоронні заходи потрібні в першу чергу у дністровських долинних, долинно-терасових комплексах.

Долинна система природно концентрує цінні для відпочинку рекреаційні ресурси лісостепу. На території системи бажано реконструювати санаторно-лікувальні заклади з комплексом рекреаційних форм (водо,- фіто,- геліо,- спелео,- дієтотерапії), для розташування яких найбільш придатні місцевості днищ долини Дністра і Хотинської височини. Для місцевого населення та наших земляків потребують реконструкції бази відпочинку с.с. Баламутівка-Брідок, Рашків-Гордівці, Грушівці-Нагоряни, Чорнівка (місцевості долини Дністра). Дуже зручні окремі схилові і вододільні урочища Хотинської височини. В межах долинної рекреаційної системи краще суміщати туристично-екскурсійні заняття (водні подорожі по р. Дністер з пішоходними екскурсійними походами). Найбільш придатними для цього є місцевості днищ і “стінок” Дністра, Хотинської височини, Товтрової гряди, карстових лійок і “вертебів”.

Для прогулянково-пляжного відпочинку самі сприятливі умови компмлексів низької і високої заплави Дністра, плавних схилів його долини, Хотинської височини, які покриті мальовничою рослинністю – цінні угіддя для збору ягід і лікарських рослин. У Репужинському, Баламутівському, Рухотинському і Хотинському районах можна планувати розширення спортивних і туристичних закладів на базі прирічних комплексів Дністра.

Савранчук Л.А., Ясенчук В.І., Явкін В,Г.

Чернівецький університет

Вивчення Дністровських водосховищ,

як природно-антропогенних систем

для потреб рекреаційного використання

Відпочинку на воді віддають перевагу більшість відпочиваючих. Особливо це стосується водойм, які розташовуються поблизу значних міст і приймають на себе рекреаційне навантаження тих відпочиваючих, які невзмозі скористатися іншими відпочинковими територіями. Відпочинок на водосховищах, крім наявності штучної водойми, має зростаючу рекреаційну інфраструктуру на берегах водосховища, атрактивні мальовничі ландшафти оточуючої місцевості, м’який мікроклімат, можливості для спортивних розваг на воді і купання.

Переважаючими є дрібні водосховища лісової природної зони. Розміщення Дністровського водосховища в лісостеповій зоні обумовлює його параметри, морфологічні особливості, а також зміни в природі і господарстві прибережних районів, викликані створенням водосховища. Виникла природно-антропогенна система відіграє важливу роль в результаті будівництва гідроакумулятивної станції і утворення водосховищ, змінює режим функціонування річкової системи даного регіону. Специфічний вплив на прилеглі території справляють рівнинні водосховища лісостепової зони. Гідротехнічні споруди Дністровської ГАЕС (земляна гребля, наливна чаша, будова ГЕС, судноплавний шлюз, загата-хвилелом, комплекс споруд ГАЕС), котловина водосховища, з регулюючим режимом рівнів, долинні ландшафтні комплекси в межах гідротехнічного впливу, захисні загати, призагатний дренажний канал, існуючі форми природокористування створюють складну природно-антропогенну систему, яку можна віднести до рівнинного класу долинних природно-гідротехнічних систем. Серед типових, взятих з досвіду багаторічної діяльності, змін: затоплення заплави і частково перших надзаплавних терас, які стали дном і схилами улоговин водосховища, утворення великих площ мілини; переформування берегових ландшафтних комплексів (зміна берегів внаслідок хвилевої дії підтоплення, заболочування); активізація зсувних процесів і необхідність запровадження системи захисту і стабілізації схилів; зміна гідрологічного і гідрохімічного режиму ріки і формування нових біоценозів; мезо,- мікрокліматичні зміни, які з’являються на відстані 3-8 км від водосховища; динаміка станів ландшафтних комплексів нижнього і верхнього б’єфів, пов'язані з піковим режимом роботи ГЕС; зростання ролі рекреаційної, природоохоронної функції ландшафтних комплексів при виконанні системи основного призначення. Дністровські водосховища є перехідними між наступними типами водосховищ: 1) водосховища рівнин – характеризуються значною площею дзеркала води, невеликими глибинами, незначною інтенсивністю процесів денудації берегів. Вони найбільш сприятливі для рекреаційної мети. 2) водосховища передгірних областей характеризуються високими і стрімкими берегами, значними глибинами, слабким руйнуванням берегів і менш сприятливі для рекреації; 3) наливні водосховища створюються при будівництві гідроакумулюючих електростанцій, мають невеликі площі дзеркала води, тому їх використання обмежене деякими видами відпочинку.

Факторами, які лімітують придатність водосховища для відпочинку є екстремальні кліматичні умови, складний рельєф місцевості, географічне положення, розміри і ступінь “відпрацювання” водосховища, санітарний стан водойми і пляжів, господарське призначення водосховища і таке інше. Повинні бути виконані заходи по охороні прибережних сільськогосподарських угідь, зменшенню витрат води на випаровування і фільтрацію, покращенню природного середовища і естетичності ландшафту. При використанні водосховища для відпочинку не повинні допускатися: підтоплення лісів, мінеральних джерел, пам’яток природи, архітектури і інших об’єктів, які мають національну цінність. Оскільки водосховища є ядром всієї природно-гідротехнічної системи, вплив на яку залежить від: площі дзеркала, глибин, об’єму, зонального положення, гідрокліматичних характеристик, потрібно вивчити динаміку цих показників за час існування водосховища. Ландшафтне районування долинних рекреаційних систем пов’язує в єдине ціле територіальні і аквальні одиниці. Поділ акваторії водосховища на пригребельно-озерну, озерно-річкову і верхову “зони” відображає відмінності у гідрологічному режимі, глибинах, характері дна і всього комплексу умов. Це визначає взаємодію “контактних” і прилягаючих до них берегових ландшафтів і пов’язану з цим серію інженерних заходів. При комплексному використанні перерахованих зон водосховища необхідно врахувати ряд функціональних факторів. Водосховища, основною функцією якого є вироблення електроенергії, використовуються і з другою метою (рибне господарство, промислове водопостачання, відпочинок населення). Велику роль в організації відпочинку міського населення відіграють водосховища комплексного і галузевого призначення, розташовані поблизу міст і населених пунктів.

Все більшого значення набуває використання водосховищ для довготривалого і короткочасного відпочинку дорослих і дітей. В залежності від природних умов на водосховищах можуть розвиватися стаціонарний і мобільний відпочинок, туризм і різні види спорту, в тому числі човновий і вітрильний та риболовля. Наявні кліматичні лікувальні фактори складають передумови для розташування загальнооздоровлюючих та профілактичних закладів.

Вивченню прирічкових комплексів даного регіону в 90-і роки минулого століття, приділялася значна увага науковцями кафедри фізичної географії та кафедри гідрології і метеорології ЧНУ. Вагомий внесок в дослідження природних комплексів Середнього Придністров’я зробили зокрема такі науковці як професор Куниця М.О., проф. Гуцуляк В.М.,доц. Воропай Л.І., доц. Дутчак М.В., доц. Чернега П.І., доц. Малютіна А.О. доц. Моргоч О.В., доц. Явкін В.Г., ас. Ясенчук В.І., доц. Кратко Л.А. та ін.

На сьогоднішній день стан довкілля у даному районі дещо змінився, оскільки основне водосховище Дністровської ГЕС функціонує вже майже 25 років. Суттєво деформовані аквальні і приаквальні природні комплекси. Спостерігаються мікрокліматичні зміни з дещо стійкими тенденціями по деяких показниках. Сформувався стабільний гідрохімічний режим з незначними коливанням якісних показників викликаних незапланованими викидами промислових і сільськогосподарських підприємств. Тому вивчення природних комплексів даного регіону для їх рекреаційного використання є особливо актуальним.