Секція: Державне управління

Підсекція: сучасні технології управління

Мамонтова Елла Вікторівна

Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при президентові України

Символічна політика

як складова державотворчого процесу в Україні

Характерною особливістю початку ХХІ століття є зміцнення загальної тенденції символізації суспільно-політичних процесів. Під символізацією ми розуміємо перетворення на символ будь якої дії, що свідомо здійснюється суб’єктом соціально-владних відносин. Процес символізації відбувається не у просторі стихійної нерегульованої масової комунікації, а проявляється як свідоме використання символічних ресурсів влади для її легітимації та зміцнення через звернення до сутності символу, як конструкції, що спроможна надавати будь-яким сферам буття якостей феноменів.

Як специфічна форма непрямої комунікації символ, будучи невід’ємною складовою духовного, ідеологічного, політичного життя суспільства, відіграє роль засобу інтеграції та мобілізації людських спільнот. Символи завжди використовуються при необхідності продемонструвати силу єдності та згуртованості певної соціальної групи. У концентрованому вигляді вони репрезентують колективні уявлення та водночас переконливим для колективу образом вказують на іншу (сакральну реальність). Інакше кажучи, символи не віддзеркалює соціальну реальність, але стають самою реальністю для членів спільноти. Так, в основу формування, фіксації та відтворення нації і держави покладено певну систему політичних символів.

Враховуючи те, що процес становлення української державності налічує лише друге десятиріччя, звернення до проблеми формування “символічної” форми соціальності, де символ наділяється функцією інструмента форматирування політичного простору, є актуальним, як ніколи.

Головна складність сучасної української ситуації полягає у базовому протиріччі між процесами глобалізації та курсом на розбудову повноцінної національної держави. У той час, коли у світі домінує тенденція демонтажу держави як інституту, що супроводжується тотальною деідеологізацією та прагматизацією відносин на всіх рівнях людського буття, тільки виважена державна політика, спрямована на формування політичної нації може забезпечити життєздатність проекту “Україна”. Реалізація найактуальніших завдань сьогодення, таких, як подолання дисонансних явищ, що залишилися у спадок від тоталітарного минулого, збереження ідентичності та територіальної цілісності як залогу розбудови самодостатньої національної держави та достойна відповідь на глобальні та регіональні виклики, неможлива без свідомої цілеспрямованої діяльності по солідаризації суспільства. Це передбачає перед усім постійний діалог між державною владою та суспільством, бачення усіма і кожним довготривалих перспектив розвитку держави, сумісне вироблення стратегій подоланню системної кризи, що охопила українське суспільство.

А це означає, що арсенал традиційних адміністративно-організаційних, економічних, соціально-психологічних, правових методів державного управління необхідно поповнювати новими інструментами. Одним з них може стати символічна політика, яка спрямована на всебічне розкриття потенціалу символічного ресурсу державного управління, як фактору, який забезпечує стабільність, стійкість і поступовість державотворчого процесу в Україні.

Підвищенню інтересу до символічних структур як інструментів державно-управлінської діяльності сприяють наступні тенденції. Це, по-перше, зниження інструментальної ефективності інститутів державного управління, що відповідають за реалізацію інтергативної та телеологічної функцій та, по-друге, відсутність результативних показників успіху інституційних інновацій у ході політичного реформування.

Сучасні процеси демократизації та формування громадянського суспільства висувають нові вимоги щодо процесу державного управління. Сьогодні будь-який захід державної влади потребує наявності у суб’єкту державного управління потужного символічного капіталу. Звернення до символічних структур надає суб’єктам суспільно-владних відносин величезні можливості для підтримки чи демонтажу певних ідеологічних переконань, оцінок, поглядів, а, значить є запорукою легітимації державної влади.

Символізація суспільно-владних відносин володіє колосальним управлінським потенціалом. Історія неодноразово доводила: символ може використовуватися як у якості інструменту інтеграції, так і зіграти роль детонатору соціального вибуху. Враховуючи величезний креативний потенціал символу, його спроможність народжувати нові смисли, що ведуть до переформатування простору політики, дослідження природи символу як феномену політичної реальності та визначення символічного виміру процесу державного управління в умовах, коли як наслідок глобальних трансформацій відбувається послаблення традиційних устоїв державного регулювання соціально-політичними процесами, здається надзвичайно актуальним.

Отже використання потенціалу символічного ресурсу у процесі державного управління є однією з ключових умов прискорення соціально-політичних трансформацій в українському суспільстві, його консолідації, забезпечення стабільності і розвитку держави.

Відомості про автора:

Мамонтова Елла Вікторівна

Кандидат політичних наук

Докторант кафедри державного управління та місцевого самоврядування

Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при президентові України

Адреса:

Мамонтова Е.В.,

вул. Сегедська, д. 1 / 2, кв. 105,

м. Одеса, 65063

Телефони: 8-048-2-31-25-54;

8 – 048-2-63-538