Секція: Державне управління.

Підсекція: сучасні технології управління

Елла Мамонтова

Одеський регіональний інститут державного управління

при НАДУ при Президентові України

НАЦІОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР ДЕРЖАВОТВОРЧОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ: СИМВОЛІЧНИЙ АСПЕКТ

Необхідною передумовою модернізації українського суспільства у контексті глобальних трансформацій є розвиток сильної та ефективної державної влади та вдосконалення державного апарату як суб’єкту, що здійснює керівництво процесами державного будівництва. Виходячи із специфіки сучасної української ситуації слід відзначити, що одним з вирішальних факторів соціально-політичних зрушень, зміст і темпи яких свідчать про їх системний та незворотній характер, є створення умов для формування та реалізації державотворчої політики, котра ґрунтується на розумінні необхідності органічної взаємодії етнонаціонального та державницького чинників. Перед суспільством взагалі та державною владою зокрема постала невідкладна задача: виховання нової генерації українства на засадах включення процесу відродження національної свідомості у загальноцивілізаційний ціннісний контекст. А це передбачає необхідність оновлення системи опрацьованих традиційних методів управління за рахунок новітніх соціальних технологій, серед яких особливе місце посідає символічна політика.

Слід зазначити, що на сучасному етапі тема символізації соціально-політичного простору вийшла за межі загальнокультурного підходу і зайняла належне місце у спеціалізованих галузях суспільствознавства. Однак у більшості новітніх досліджень символ як соціокультурний феномен вивчається переважно у контексті технологізації соціально-політичних процесів. І це не випадково. Сьогодні досить поширеною є думка про те, що політичний процес – це простий підсумок технологічних управлінських схем, певна низка прийомів, поєднаних логікою досягнення поставленої мети. Культ технологічності процесу соціального управління, на наш погляд, зумовлений домінуванням технократичного підходу у вирішенні будь-яких проблем сьогодення, в тому числі й проблем соціальних.

Однак не слід забувати, що грубе втручання у символічну сферу часто має непередбачені наслідки. А спекуляції на темах символічного протистояння, зумовленого геополітичною, етнічною, мовною, релігійною, ментальною і навіть “кольоровою” специфікою, що так популярні у середовищі нової генерації політтехнологів, призводять лише до крайнього загострення ситуації.

Отже колосальний потенціал символізації, як механізму управління соціально-політичними процесами, ставить вивчення символічної складової державної політики у один ряд до найперспективніших напрямків досліджень у галузі державного управління.

Виходячи з соціальної природи державно-управлінських відносин, держава повинна розглядатися не тільки як найважливіший нормативний центр політичної системи суспільства, як інститут політичної влади, але й як політико-правова форма існування нації. Тобто держава – це не просто форма співіснування різноетнічних груп в межах єдиної території, але й спосіб реалізації національної ідеї у вигляді політико-правового ідеалу.

Відтворення політичної нації є приоритетним завданням кожної молодої держави. Новітня історія української незалежності свідчить, що перший етап процесу державотворення вже завершився. Україна відбулася як держава у всіх формальних вимірах.

С закінченням першого етапу державотворення, який переважно торкнувся сфери політичної організації і ознаменувався створенням всього необхідного спектру сучасних державних інституцій, Україна приступає до відбудови політичної нації. На зміну державі –механізму повинна прийти держава - нація. А це викликає нагальну потребу у гармонізації політичного буття українців на структурному рівні.

Головною метою та завданням будь-якої політичної системи є створення політичної нації. Політична нація – це спільнота, що проживає у єдиному політико-правовому просторі, закони та норми якого визнані універсальними, не зважаючи на класові, етнічні та конфесійні відмінності. Там, де політична система спромоглася створити свій кінцевий продукт – політичну націю, суспільства успішно вирішують найважливіші завдання: формулюють національну ідею, національні інтереси, визначають пріоритети у зовнішньому середовищі. Показником ефективного функціонування політичної системи є якість символічної продукції, яку вона виробляє.

Кожне суспільство будує власний символічний та міфологічний простір, який й задає структури побудови політичної нації. Функція символічного простору полягає у формуванні єдиної картини світу, що сприяє об’єднанню нації.

Символи – це знаки, які за деякий період часу акумулюють у собі емоційне значення певної культури. Саме символи й міфи створюють каркас світу будь якої нації. По-перше, іміджі, символи та міфи формують культурний та соціальний світ, який ми населяємо. По-друге, вони визначають межі культурно та ідеологічно припустимого у нашому суспільстві [1, с. 596].

Будь яка сфера реальності може функціонувати ефективно тільки за умов, якщо вона підтримана потужними міфологічними та символічними складовими. Саме розвинутий символічний простір є одним з стабілізуючих факторів суспільно-політичних процесів.

Література.

1. Yanarella E. A., Sigelman N. Introduction: Political Mythology and Popular Fiction. – New York, 1988;

Довідка про автора:

Мамонтова Елла Вікторівна

Кандидат політичних наук

Доцент

Докторант кафедри державного управління та місцевого самоврядування ОРІДУ НАДУ.

Телефон: 8-048-2-31 – 25-54 .

Адреса для листування:

Мамонтова Е.В.

вул. Сегедська, 1 /2, кв. 105,

м. Одеса,

65063.