Історія. 2. Загальна історія

Павлюк М.В.

Запорізька державна інженерна академія

Епоніми племен провідних гілок грецької спільноти в міфоепічній генеалогії

Маючи за взірець добірку етнонімів l-гілки, визначених епонімами та їхнім місцем у міфоепічній генеалогії, доберемо в такий самий спосіб етноніми інших провідних гілок (плавних та проривних). Почнемо, звісно, з r-гілки.

Спершу доряни мешкали, кажуть, у Фтіотиді, потім, у Гестіотиді (у районі Пінду; гр. Pindos, інд. Vindhya, іт. Appennines), Дріопиді та, нарешті, на Пелопонесі, де й назвалися дорянами; інші племена звали їх „плем’ям, що блукає”. До очолюваної ними 4-ої групи належали, певно, ті племена, чиїми епонімами були нащадки Еола та безпосередньо Амфіарая, аргоського володаря та славетного віщуна. У ті часи греки вдавалися до іменної патронімії шляхом передання початкової частини імені батька до імені сина, напр., Со-фронікс ← Со-крат, пор.: герм. Зіг-мунд та Зіг-лінда й син Зіг-фрид. Отже, до Акарнана додамо Амфотера й Амфілоха та відзначимо відповідні племена – акарнани, *амфотери, амфілохи. Двох етнонімів з метатезою та переміною плавного в основі етноніму засвідчено історично; третє становить фоноваріацію чільному етнонімові: dorieis – (*ampho)theroi akar(nanoi) – (amphi)lochoi.

Hellēn

Phthia    Orseis

Doros     Aiolos

Enarete

Kretheus

Kretheus

Amythaon

Melampus

Mantios

Oikles

Amphiaraios

Alkmaion

Kalliroe                        .  Manto           .

Akarnanos Amphoteros  Amphilochos

У 3-ій групі стикаємося з фоноквартетом етнонімів із потроєнням другого етноніму, що заступає нормативний: тевкри – локри епікнемідські, опунтські та озольські, пор.: слов. тиверці – севірці, сівера, севери; герм. tungrilugi, rugi, ulmerugi. Заступлення другого етноніму lokroi ← *seukroi було, певно, підставним; згадаймо імена богів: герм. Локі – підступний бог з племені асів та клт. (ірл.) Lug - значний бог світла й сонця, мистецтва й ремесла, його свято Лугнасад; клт. (брит., галь.) Лугус; клт. (вал.) Ллудд (або Нудд) – син Блі, що володарював Британії (Придейн), коли на неї найшли три лиха. Германська пара луги – руги має, здається, слов’янську відповідницю лужичани – руг’яни, хоча етноніма руг’яни часто розглядають як варіацію етноніма: руг’яни (о. Рюген) – руяни (о. Руяна) – рани. Саламінський Тевкр, нащадок Асопа, як і Локр, нащадок Єгипта й Даная, ведуть свій рід від титана Океана. Острів Саламін, знаходиться неподалік терену розселення трьох локрійських племен.

Okeanos

Tethys

Asopos

.   .   .   .

Aigina

Zeus      

Aiakos

Endeide

Telamon

Hesione

Teukros

Aigyptos   Danaos

Argiphie    Elephantide

Lynkeus     Hypermnestra

Hypermnestra

Abas

Aglaie     

  Proitos

Anteia/ Spheneboia

Maira

Zeus

Lokros

Провідним у 2-ій групі має бути плем’я „другої епічної країни” – Троади, що знаходилася поруч Фрігії та Лідії. З того краю походили нащадки Іардана, чиє імя, певно, складає фонопару з імям Дардана. Він був, імовірно, його братом, або його знано під ім’ям Іасіон, адже обидва претендують за різними версіями бути предками Тантала, Пелопса, Атрея, Агамемнона й Менелая. Останні очолюють військо ахейців у Троянській війні проти своїх „двоюрідних братів” – троянців. Грецька Іліада має за відповідника індійську Магабгарату, проте, з переміною ролей в греків, пор.: інд. пандави (≈ троянці) – каурави (≈ ахейці чи, радше, Агамемнон і Менелай). Троянці звалися так за нащадком

Atlas           Skamandros

Pleione        Idaia

Elektra        Teukroi

Zeus            .   .   .

Dardanos    Bateia

Dardanos

Bateia

Erechteus

Astioche

Tros

Tros

Kalliroe

Ilos

teukroi

ilionoi

dardanoi

troiai

Атланта Троєм, а за його сином Ілом – іліонцями. Проте, за дідом Троя їх звали дарданцями, а сперщу за Дардановим тестем тевкрами. Зміна самоназви троянців може бути й переліком етнонімів 2-ої групи.

Етнонім амбракіоти та його вірогідна фоноваріація – омфали може складати фонопару з етнонімом теспроти з переміною початкового складу CVC- thes- ← * kim- (герм. kimbri, інд. kerambaka тощо) та його фоноваріацією молоси (тес-про-ти + моло-си). Схожу групу спостерігаємо в германців: ambroniombronikimbrisugambri. Отже, маємо всі етноніми r-гілки.

Okeanos Tethys

Asopos

Aigina  Zeus

Aiakos Endeide

  Peleus

Themis

Achilleus

Deidamia

  Neoptolemos

Andromache

Molossos

 

Okeanos / Inachos/

Phoroneus/ Niobe Zeus/

Pelasgos Kyllene

Thesprotes (?)

У v/b-гілці 4-у групу очолять ахейці – нащадки Гелінового онука Ахея. Фоноваріацією етнонімові achaiwoi буде, певно, етнонім apioi за ім’ям Апія, наступника Егіалея, що, до речі, замінив назву країни Егіалея на Апія. До групи потрапить, звісно, й етнонім аргівяни. Син Океана й Тетії Інах заснував місто Аргос, чия назва становить грецьку варіацію назви „Огорожі” – осередку індоєвропейців (за іранською традицією); так само в уральців та алтайців: іран. Vara, ест. Vîru, герм. Gardr, гр. Argos, клт. Tara, яп. Nara, айн. Saru тощо. Імена чотирьох братів, синів богині Аматерасу, зокрема, молодшого Іваре, що став першим імператором Японії, саме в Арголіді знаходять фонетичних відповідників. Посмертне ім’я Іваре – Дзиму становить, імовірно, відповідника (з метатезою) імені горгони Медузи, оскільки Персей став Медузовбивцею. Персей залишив Аргос через ненавмисне вбивство свого діда Акрісія. Йому дописують заснування Мікен – нового осередку ахейців, де володарював старший серед ахейських ванактів – лін.В pe-re-ku-wa-na-ko-to. Пару аргів’янам

яп.

Itsuse

Inachi

Mikenu

Ivare     -     Dzimmu

гр.

Zeus [dzeus]

Inachos

Mykēnai

Perseus  -    Meduse

(а заразом і апіям) складуть, певно, телебої за ім’ям Телебоя, онука Аргосового брата Пелазга, пор.: argiwoi ← *geriwoi - teleboai. Спершу телебої побутували в Аркадії, а пізніше на острові Тафос (теперішня Кефалінія) та на острові Капрі.

Hellēn Orseis

Xuthos Kreusa

Achaiwos

Okeanos  Tethys                Argos Meliboia /  Pelasgos

Inachos  Melia                       Lykaon

Apis  /   Niobe  Zeus          Teleboos

До 3-ої групи потрапляє, певно, перший етнонім фонопари – паравої, племені в Епірові. Пару йому складе, мабуть, етнонім за назвою Керкіра (Коркіра). За міфом Керкіра була дочкою Асопа. Її імям названо той острів, що передніше звався Схерія, на якому побутувало племя феаки. Скидається на те, що маємо повний склад групи з такою фонопарою етнонімів, що перетворюється на фоноквартет із варіаційним потроєнням другого етноніму фонопари (редуплікація основи, рухливе s- та брак приголосного основи).

Okeanos

Tethys

Asopos

Korkira

→ Alkinoos

Poseidon                 Arete

Nausithoos              Nausikaia

Alkinoos →           (феаки Схері])

parawoi

phaiakos

kerkiroi

scherioi

До 2-ої групи потрапляють назви мешканців осередків проведення олімпійських та піфійських, тобто військово-спортивних та поетично-музичних змагань – Олімпія, олімпійці та Дельфи, дельфійці. Ті змагання, сказати б, відповідатимуть богам, Зевсові та Аполонові. Принагідно відзначимо причетність Аполона до родини епонімів грецького етносу. Кажуть, що Фтія народила Дора, а Креуса – Іона від Аполона. І Дельфа вважають, зазвичай, сином Аполона, та онуком Касталія. Найзначнішим на місці Дельф було місто, засноване Парнасом, сином німфи Клеодори. Зважимо на те, що гірський масив Парнас був за міфами серед місць перебування Аполона та муз. До речі, маємо ще одну пару індо-грецьких фонетичних відповідників: гр. німфа; джерело та гора, гірський масив – інд. володар, плем’я, країна та осередок - святе містo.

Kastalios

Kastalia

Apollon

Delphos

Kleodora

Parnassos

.   .   .   .

Olympia

*parnassoi

delphiai

*kastalioi

olympioi

гр.  Kastalia

інд. Kaçi

гр.  Parnassos

інд .Vāranāsī

До 1-ої групи потрапляє фонопара 1-го типу – етноніми офії та теспії. За місцевою версією епонімом теспіїв була Теспія, дочка річкового бога Асопа, або Теспій з роду Ерехтея. Вона перетворюється на фоноквартет етнонімів із огляду на назви мешканців теспійських міст Тіфа та Тісба. Бачимо препозит до другого етноніма фонопари, що з чергуванням називників притаманний таким етнонімам чи не всіх індоєвропейських спільнот: герм. wispi; іран. kaspii; гр. thespiai; iлір. messapi тощо. Отже, маємо всі етноніми v/b-гілки.

Okeanos Tethys

Asopos

Thespie

Erechteus

.   .   .   .

Thespios (?)

ophioi - tiphoi

thespiai - thisboi

На чолі 4-ої групи d/t-гілки перебуватиме, звісно, етнонім беоти та його метатезна пара – етнонім фіванці. Іншу таку пару можуть скласти етноніми гіанти й танагрійці (з метатезою) – мешканці области й міста Танагра в Беотії.

Deukalion

Pyrrha

Hellēn   Amphiktyon

Atthys 

→ Itonos

Melanippe

Iodame   Boiōtai

Thēbe

boiōtai

thēbagenes

giantes

tanagroi

До 3-ої групи піде фонопара з подвоєнням кожного етноніма: елатейці та платейці, а також, кадмейці та ектени (їх називають автохтонами). Кадмею, фортецю Фів, названо за імям Кадма з Аргосової гілки. Епонімом міста Елатеї був Елат, син Аркаса, онук Калістό, правнук Аргосового брата Пелазга.

Okeanos        Teledike                   Agenor

Tethys             Niobe                  Telephasse

Inachos           Zeus                        Kadmos

Melia               Argos   Pelasgos

Phoroneus        .   .   .

Pelasgos    → Arkas

Kyllene       Leanire

Lykaon        Elatos

Kallisto

Zeus

elateioi

plateioi

kadmeioi

ektenoi

До 2-ої групи потрапляє семопара лакедемоняни – спарти (спартанці). Лакедемон був нащадком Атланта, старшого брата предків гелінів – Прометея та Епіметея. Спарта належала до роду автохтона Лелега, з якого до групи потрапляють, певно, етноніми за іменами її батька Еврота й діда Мілета.

Iapetos        → Taigeta

Themis             Zeus

Atlas                Lakedaimon

Pleione           Sparte

Lelegos    → Eurotos

.   .   .             .   .   .

Miletos          Sparte

Eurotos

eurotoi

spartoi

miletoi

lakedaimones

Брат Аргоса Пелазг мав правнука Аркада, епоніма Аркадії та аркадян, і праправнука Елата, епоніма міста Елатеї. Відповідні етноніми очолюють фонопари етнонімів 1-го та 2-го типу d/t–гілки. Індійці подають епічні та історичні свідчення походження всередині фонопари у v/b-гілці: куру (каурава) ← пуру (паурава), Куру ← Пуру. Етнонімам аркадяни та елатейці слід шукати пару за прикладом фонопар інших спільнот, напр., фрак. artaki - serdi; іт. latini - caudini тощо. Фонопару до імені Аркаса становить, імовірно, імя його матери Калістό; обох Зевсом перетворено на сузіря Великої та Малої Ведмедиці.

До Белової гілки Аргосового роду належав Абант, епонім абантів, що прибули з Пелопонесу, певно, з нащадками Іона та Ахея. А вже звідти вони подалися до Атики та заснували місто Афіни, на що вказує войовничість абантів та богині-чоловіка Афіни, а також, відповідники в інших спільнот: гр. abantes - Athēnai; інд. avantiUjjayinī тощо. Лише згодом абанти переселилися до острова Евбея (можливо, під тиском міграції іонян). Отже, маємо склад 1-ої групи arkadoiabantes - *kallistoi athēnaioi та всієї гілки.

Pelasgos         Kallisto

Kyllene               Zeus

Lykaon            Arkas

Argos         Aigyptos     Danaos

Belos               Lynkeus  Hypermnestra

Anchinoe →    Abas

Kronos

Rhea

Athēne

Відтепер маємо перейти до зясування етнонімів „носових” гілок.

Література.

Аполлодор. Мифологическая библиотека. – М., 2004.

Мифологический словарь. – М., 1991.

Павсаний. Описание Эллады. В 2-х т. – М., 2002.

Словник античної міфології. – К., 1989.

 

 

 

Павлюк Микола Васильович

Запорізька державна інженерна академія

кафедра українознавства, ст.. викладач

69097     м. Запоріжжя

вул.. Запорозького козацтва 15-б, кв. 25

(0612)   277-00-06