Медицина/3. Организация здравоохранения

Шекера О.О.

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Україна

Організація стоматологічної допомоги вагітним жінкам

11,4% із загальної кількості відвідувань лікарів припадає на частку лікарів-стоматологів. Стоматологічні захворювання (карієс зубів, хвороби тканин пародонта, захворювання слизової оболонки порожнини рота та ін.) відносяться до найбільш поширених захворювань людини на земній кулі. Згідно даних ВООЗ (1984) більше 80% населення планети страждає на захворювання пародонта, що зумовлює значну втрату зубів, появу хронічних вогнищ інфекції, та зниження реактивності організму. Недарма, захворювання пародонта називають "чумою цивілізації" [5,10] і вважають однією з провідних медико-соціальних проблем сучасності, а пародонтологію виділили в окремий розділ стоматології. Усе це зробило дуже актуальними проблеми пошуку нових методів лікування [3,13] та нових схем профілактики [1,6] стоматологічних захворювань, на основі вивчення їх етіології та патогенезу.

Захворювання пародонта вперше виникають під час вагітності у 51,7% жінок, а в інших 48,3% вони спостерігалися й до вагітності [8]. Показано [11], що у 68,7% жінок перші ознаки захворювань пародонта виникають вперше під час другої вагітності й значно рідше – 31,3% – під час першої [11]. Загалом захворювання пародонта зустрічаються у 98,88% вагітних: серед них на хронічний катаральний гінгівіт припадає 87,64%.

Питання раціональної гігієни та профілактики захворювань пародонта у вагітних є дуже важливою проблемою. Стоматологічна допомога є суттєвою складовою частиною динамічного спостереження за вагітними. Саме лікар-стоматолог спільно з лікарем жіночої консультації мають пояснити вагітній «ази» профілактики основних стоматологічних захворювань. Загальноприйнятим є положення, що протягом вагітності стоматолог повинен оглянути жінку щонайменше двічі. Перший стоматологічний огляд проводять у перші 12 тижнів вагітності і за його результатами протягом першої половини вагітності необхідно провести повну санацію порожнини рота. У другій половині вагітності проводять повторний (контрольний огляд). Чумакова Ю.Г. [14] вважає, що кратність проведення профілактичних оглядів залежить від характеру перебігу вагітності. Жінкам із фізіологічною вагітністю вона пропонує проводити стоматологічні огляди раз на 3 місяці, а із ускладненою вагітністю – раз на місяць.

Диспансеризація вагітних жінок, які мешкають у містах, має проводитися в жіночій консультації. Згідно наказу МОЗ України № 33 від 23.02.2000р. у ній передбачені стоматологічний кабінет і посада стоматолога (з розрахунку одна посада на 100 тисяч дорослого населення, яке проживає на території обслуговування жіночої консультації). У Києві нараховується 41 жіноча консультація, і у більшості з них відсутня посада передбаченого законодавством власного лікаря-стоматолога через відсутність коштів. Усе це негативно впливає на якість організації лікувально-профілактичної допомоги, оскільки не підлягає сумніву роль лікаря-стоматолога у зниженні захворюваності серед вагітних і дітей.

Державна допомога майбутній матері знайшла своє відтворення в VII розділі Основ законодавства України про охорону здоров’я (1992 р.). Згідно статті 58 кожній жінці передбачене забезпечення у відповідних медичних закладах кваліфікованим медичним наглядом за перебігом вагітності, стаціонарною допомогою під час пологів і лікувально-профілактичною допомогою матері та новонародженій дитині.

На сьогодні найбільш ефективним виявилось надання терапевтичної стоматологічної допомоги за дільнично-територіальним принципом, що і лежить у основі диспансерної роботи.

У сільській місцевості вагітних жінок оглядає стоматолог сільської лікарської амбулаторії чи відповідного підрозділу центральної районної лікарні. Якщо вагітна жінка потребує більш складної стоматологічної допомоги її направляють на консультацію до обласної стоматологічної поліклініки.

Чисельність стоматологічних закладів зазнала суттєвих змін. Так, до останнього десятиріччя ХХ ст. їх кількість збільшувалась переважно за рахунок державної і комунальної власності. Останнім часом вона зростала завдяки приватному сектору, оскільки відбулося зростання попиту населення на більш якісні стоматологічні послуги. За останнє десятиріччя кількість державних стоматологічних закладів значно скоротилась. За останні роки саме в стоматології ряд обласних поліклінік акціонувалися (м. Запоріжжя, м Вінниця), перейшли на повний госпрозрахунок (м. Біла Церква Київської області) або здані в оренду колективу у формі товариств з обмеженою відповідальністю (м. Херсон) [12].

На сьогодні в Україні зареєстровано більше 2100 юридичних і 3000 фізичних осіб, які надають стоматологічну допомогу в недержавних закладах. Це все негативно вплинуло на доступність стоматологічної допомоги населенню, і, в першу чергу, для вагітних і дітей [12].

У державному секторі на кінець XX ст. функціонувало близько 320 стоматологічних поліклінік і 4470 відділень та кабінетів. Однак забезпеченість лікарями-стоматологами становить 4,34 на 10 тисяч населення, тоді як аналогічний середньоєвропейський показник у 2 рази вищий.

Завдяки тісному міжнародному співробітництву, і в першу чергу зі Всесвітньою організацією охорони здоров’я, у повсякденній практиці організаторів охорони здоров’я та лікарів-стоматологів застосовуються відносно нові показники, що дозволяють порівнювати кінцеві результати вітчизняної стоматології з таким ж в інших країнах.

Чисельними дослідженнями було доведено, що там, де покращується стоматологічний статус (знижується рівень хвороб порожнини рота), спостерігається покращання загального стану здоров’я населення (ВООЗ, Geneva, 1992). Хвороби пародонта можуть виконувати функцію як пускового так і підтримуючого (що є не менш важливим) механізму розвитку системних захворювань, що в свою чергу свідчить лише про загальномедичну та соціальну їх значимість. Враховуючи актуальність даної проблеми, ВООЗ створила спеціальний план роботи, що повинен покращити стоматологічне здоров’я населення в Європейських країнах до 2010 року (табл.1). Україна також прийняла до реалізації глобальні цілі ВООЗ до 2010 року (табл.1) та європейські цілі до 2015 року і запропонувала свою програму (табл.2) [6].

Таблиця 1. Напрямки покращання стоматологічного здоров’я в Європейських країнах до 2010 р.

№

з/п

Вік жителів

Прогнозовані показники стоматологічного здоров’я

Діти віком

6 років

80% і більше будуть здорові (вільні від карієсу);

середній КПВ тимчасових зубів не буде перевищувати 2,0

Діти віком

12 років

середня інтенсивність карієсу постійних зубів не перевищить КПВ 1,5, в якому компонент “К” (нелікований) буде менший 0,5;

середня кількість секстантів зі здоровим періодонтом буде не менше 5,5

Підлітки віком

15 років

середня інтенсивність карієсу постійних зубів не перевищить КПВ 2,3, в якому компонент “К” (нелікований) буде менший 0,5;

не буде видалених зубів з приводу карієсу;

середня кількість секстантів зі здоровим періодонтом буде не менше 5,0

Молодь віком

18 років

не буде видалених зубів з приводу карієсу або хвороб періодонта;

середня кількість секстантів зі здоровим періодонтом буде не менше 4,0

Населення віком 35-44 роки

не більше 1% беззубих пацієнтів;

90% пацієнтів зберігають 20 і більше природних функціонуючих зубів

Таблиця 2. Стоматологічне здоров’я населення України у світі глобальних завдань Всесвітньої організації охорони здоров’я

№ з/п	Вік жителів	Глобальні завдання стоматологічного здоров’я населення в Європейських країнах до 2010 року	Глобальні завдання стоматологічного здоров’я населення України до 2010 року	Стан стоматологічного здоров’я в Україні на кінець XX ст.
1.	Діти віком 6 років	90% дітей будуть мати здорові зуби; КПВ+кп не буде перевищувати 2,0	30% дітей будуть мати здорові зуби; КПВ+кп не буде перевищувати 2,5	лише 20% мають здорові зуби; КПВ+кп перевищує 3,0
2.	Діти віком 12 років	середня інтенсив-ність карієсу постійних зубів не перевищить КПВ 1,5; компонент “К” буде менший 0,5	середня інтенсив-ність карієсу постійних зубів не перевищить КПВ 3,0; компонент “К” буде менший 0,65	КПВ перевищує 3,6; компонент “К” вищий 0,85
3.	Підлітки віком 15 років	середня кількість секстантів зі здо-ровим періодон-том буде не менше 5 з 6	розповсюдженість гінгівіту не повин-на бути більше 75% зі здоровим періодонтом буде не менше 3 з 6 секстантів	розповсюдженість гінгівіту близько 82%, зі здоровим періодонтом 1 з 6 секстантів
4.	Молодь віком 18 років	не буде видале-них зубів	85% не буде мати видалених зубів	тільки 70% не мають видалених зубів
5.	Населення віком 35-44 роки	беззубих пацієнтів буде не більше 1%	беззубих пацієнтів буде не більше 1%	кількість беззубих пацієнтів сягає 1,9%

Такі показники свідчать майже про відсутність профілактики. Особливо це яскраво виражено у Закарпатській, Тернопільській, Рівненській, Івано-Франківській областях, де потреба населення у санації становить 50-75% [2,4].

В умовах перехідного періоду, який переживає наша країна, не менш важливою є і економічна ефективність. Якраз на ниві стоматології вона найбільш вагома і швидко досягається. На сьогодні, витрати лише на надання терапевтичної стоматологічної допомоги сьогодні складають 500 млн. грн. на рік. Скорочення захворюваності на 40% принесе економію близько 200 млн. грн., а це річна потреба для поповнення парку медичної апаратури в стоматологічних закладах [2].

Вирішення проблем, які виникли в стоматології на сучасному етапі, можливе лише шляхом комплексного підходу, а інструментом реалізації такого підходу є Національна програма профілактики стоматологічних захворювань. У країнах, де реалізували подібні програми, досягнуте скорочення стоматологічних захворювань від 40% до декількох разів.

Літературні джерела

1. Бутане И.Я. Профилактика стоматологических заболеваний у беременных // Стоматология. – 1983 – №4 – С. 25-26.

2. Доповідь Міністра охорони здоров’я України В.Ф. Москаленка на підсумковій колегії МОЗ України «Діяльність галузі охорони здоров’я за 2000 рік, завдання щодо подальшого її розвитку та покращання рівня здоров’я населення України» – 12 лютого 2001 р. – Тернопіль: «Укрмедкнига», 2001 – 129 с.: 133 рис.

3. Ермакова Ф.Б., Губаревская В.Л. Гипертрофический гингивит у беременных женщин // Стоматология. – 1980 – №6. – С. 28-30

4. Здоров’я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров’я (Щорічна доповідь. 1997 рік.) – Київ – 1998 – с. 267, с. 323.

5. Касибина А.Ф., Миллер Б. А., Казурова В. В. К вопросу о динамике кариеса зубов у беременных женщин // Труды Волгоградского мед. ин-та. – Волгоград, 1970. – T.XXHL – С. 58-60.

6. Клиническая периодонтология: Практ.пособие // Артюшкевич А.С., Трофимов Е.К., Латишева С.В.; Под.ред. А.С.Артюшкевич. – Мн.: Ураджай, 2002 – 303 с.

7. Магид Е.А., Касибина А.Ф. Профилактика кариеса зубов у беременных женщин // Экспериментальная и клиническая стоматология (Труды ЦНИИС). – М., 1980. – Т.10, ч.2. – С. 24-27.

8. Мащенко И.С., Васильева Р.П. Стоматологическая диспансеризация резус-сенсибилизированных беременных женщин с заболеваниями пародонта // Стоматология. – 1984 – №1 – С. 35-38.

9. Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здоров’я в Україні за 2003-2004 роки. МОЗ України. Центр медичної статистики. – Київ. – 2005 – 315 с.

10. Полянський О.А. Організація стоматологічної допомоги населенню / Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / Під заг. ред. Ю.В. Вороненка, В.Ф. Москаленка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – C. 493-532.

11. Сидоренко И. В. Состояние тканей пародонта у женщин с привычным невынашиванием беременности // Наукова естафета ювіляра: Тези доповідей наукової конференції, присвяченої 70-річчю проф. П.Т. Максименка. – Полтава. – 1992 – С. 166-167.

12. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я // Під заг.ред. Вороненка Ю.В., Москаленка В.Ф. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 680 с.

13. Сравнительное изучение функциональной активности лимфоцитов периферической крови беременных женщин с разными формами заболевания пародонта / Л.В. Гноевая, И.Н. Головистиков, Г.В. Банченко и др. // Стоматология. – 1990 – №3. – С. 37-39.

14. Чумакова Ю.Г. Обоснование принципов профилактики кариеса зубов и заболеваний пародонта у женщин в различные сроки беременности.– Автореф.дис. …канд.мед.наук. – Одеса. – 1996. – с. 23