Педагогічні науки,

проблеми підготовки спеціалістів

Куліненко Л.Б., Ізмаїльський державний гуманітарний університет кафедра загальнотехнічних дисциплін

Професійна підготовка спеціалістів технічного профілю у вищих навчальних закладах

Підготовка спеціалістів інженерно технічного профілю є тривалим процесом, який включає різні змістовні та структурні компоненти. Існує широкий діапазон досліджень, пов’язаних з вибором професії, але всі питання розглядались не в педагогічній площині, а в рамках теорії виховання і виступали як її складова, що одержала трактування в професійній орієнтації. У вищих навчальних закладах така підготовка майбутніх спеціалістів інженерно-технічного профілю може бути досить різномантною та різноплановою і потребує забезпечення необхідних педагогічних умов. Вона передбачає формування особистості майбутнього фахівця, яка спроможна удосконалюватися, вміти швидко орієнтуватися у всіх технічних перетвореннях суспільного життя.

Напрямок підготовки спеціалістів містить обґрунтовані можливості щодо системи впливу на вибір професії відповідно до здібностей, нахилів і ринку праці. Дослідження С.Клімова, Б.Кулагіна, В.Ядова, Д.Тхоржевського, та інших довели, що традиційне управління профорганізацією учнів реалізується через змістовний контроль за базовими професійно - пропепедевтичними, профільними знаннями та практичними вміннями. При цьому забезпечуються певні підстави для прогнозу вибору подальшого професійного життєвого шляху, опанування фахом, включення до активного соціального життя.[1,5,6,8].

Проблема вибору професії технічного профілю підсилюється інтенсивним розвитком України, необхідністю кадрового забезпечення сектору економіки. Разом з тим, за результатами проведених педагогічних досліджень В.Беспалько, І.Беха, М.Ніфонтова та інших, соціально престижними у даний час виступають професії нематеріальної сфери виробництва. Відповідно підвищується соціально-економічна роль групи професій типу «людина-техніка», які забезпечують розвиток економіки[2,3].

Велику значимість мають соціально-економічні протиріччя: між зростанням вимог до сучасного спеціаліста і чинними формами та методами, що склались на підставах уявлень про екстенсивні шляхи розвитку народного господарства, його кадрового забезпечення; фаховими планами молоді з високим рівнем освіти й економічної необхідності господарства заповнити вакантні робочі місця з важкою фізичною працею; потребою загальноосвітньої школи й інших соціальних інститутів у педагогах-профорієнтаторах і відсутністю стабільної комплексної підготовки їх у вузах країни; необхідністю координації й інтеграції профорієнтаційних впливів і рішенням їх вузьковідомчими шляхами і засобами [5,6,8]. Аналіз наявних систем професійної орієнтації дозволив визначити різні підходи щодо виділення її структури.

Важливим дослідницькими питаннями щодо розв’язання зазначеної проблеми є обґрунтування умов профорієнтації в інженерно-технічному напрямку, пошук методичних засобів профорієнтації та трудового навчання, що обумовлюють вибір старшокласниками інженерних професій тощо.

Разом з тим, на нашу думку, є значний резерв підвищення привабливості професій типу «людина-техніка» через розкриття творчого потенціалу інженерної професії.

Безперечно, що існують ряд програм, що стосуються технічної творчості, моделювання та макетування, раціоналізації та винахідництва. Однак ці програми, на нашу думку, не створюють цілісної картини творчої діяльності інженера, що є необхідним для опанування зачатків майбутньої технічної професії [7].

Отже, актуальність нашого дослідження полягає у необхідності сформувати привабливість майбутньої технічної професії через розкриття її творчого потенціалу, пошук змістовного та методичного забезпечення формування інженерного творчого мислення в профорієнтаційній роботі зі Підготовка спеціаліста саме технічного профілю в умовах вищої школи це є формування особистості майбутнього фахівця, спроможньої удосконалюватися, вміти швидко орієнтуватися у всіх технічних перетвореннях суспільного життя. старшокласниками.

Мета даного дослідження полягала в теоретико-методичному обґрунтуванні та розробці педагогічних засобів (програми), що через усвідомлення та переживання інженерно-творчого процесу сприяють формуванню готовності старшокласників до свідомого вибору інженерно-технічних професій.

Вивчення досліджень, які присвячені осмисленому орієнтуванню учнів старшої школи в професіях типу "людина - техніка", показало , що основна частина наукових розробок була спрямована на відокремлення особливостей технічних професій як предмету профорієнтації. З цього приводу (Д. Тхоржевський [9]) стверджував, що диференціація праці, яка відбувається в галузевому, технологічному, функціональному і професійному напрямах, впливає на змістовну характеристику професій. Подібні міркування в педагогічній науці носять поділ праці за галузевими, технологічними, функціональними, професійними ознаками.

Так, галузевий поділ праці здійснюється в залежності від мети і виду результату праці (сільськогосподарська: тваринництво, рослинництво, промислова: машинобудування, хімічна, легка промисловість і т. д.); технологічний - за трудовими категоріями, кваліфікацією і посадою (робітники, техніки та Інженери); функціональний - відповідно до функцій, що виконує працівник (інженерно-технічні працівники - конструктори, механіки, технологи і організатори виробництва; робітники - оператори, наладчики, верстатники, лаборанти та інші); професійний - за належністю працівника до певної категорії і виду діяльності (спільністю трудових навичок та відповідних їм знань і виробничого досвіду).

Виходячи з призначення та використання певних груп машин, їх розподіляють так: технологічні машини (металорізальні, будівельні, гірські, металургійні, сільськогосподарські, текстильні, харчові та інші); транспортні машини (автомобілі, тепловози, електровози, літаки, теплоходи та інші); транспортувальні машини (елеватори, крани, підйомники та інші); контрольно-керуючі й обчислювальні машини; енергетичні машини (електричні двигуни, двигуни внутрішнього згорання, турбіни); комунальна або побутова техніка (пральні машини, холодильники, телевізори, магнітофони та інші); технічні засоби пересування (легкові автомобілі, мотоцикли, велосипеди та інші); спортивна техніка (гоночні автомобілі, мотоцикли, яхти та інші) військова техніка (танки, артилерія, ракетні установки та інші) [ Л.Боголюбов, [4]].

Крім того, з метою інформаційного забезпечення технічних галузей політехнічного навчання в школі рекомендується створювати тезаурус політехнічних понять базової та поглибленої політехнічної освіти, який буде слугувати не лише основою для створення комп'ютерних банків даних, засобом систематизації й удосконалення термінології, але й є «чутливим інструментом для виявлення нових, перспективних напрямів політехнічної освіти учнів загальноосвітніх шкіл» (Д.Тхоржевський [9]).

Слід зазначити, що педагогічний вплив ускладнює зростання технічних характеристик систем, технічних комплексів, але саме вони виступають найважливішим закономірностям науково-технічного прогресу і до цих змін потрібно готувати старшокласників. Технічна зміна і удосконалення систем закономірно вимагають значного удосконалення функцій людини. Спеціалісти демонструють дані положення такими прикладами: так, якщо раніше основне навантаження припадало на м'язові системи людини, тобто людина виконувала в основному підготовчі і ремонтні роботи, то тепер і у подальшому відбувається і буде поглиблюватись зсув м'язового навантаження в сфери - психологічні, соціальні та інші. Ставляться все більш високі вимоги до таких характеристик людини, як точність і швидкість мислення, швидкість реакцій, врівноваженість, рішучість, спритність і уміння виконувати складні прямування, сумлінність, відповідальність та інші якості .Тобто, йдеться про те, що рівень техніки потребує спеціальної підготовки старшокласників в період їх навчання у школі.

У деяких областях техніки ці вимоги впритул наблизилися до крайніх можливостей людини в екстремальних умовах у системі людини-техніка.

Згідно із статистичними даними, тільки 54% працюючих у різноманітних галузях виробництва відповідає вимогам професії за своїми психофізіологічними показниками. Цим чинником зумовлюється більшість негативних дорожніх подій, виробничих травм, нещасних випадків при вуглевидобутку в глибоких шахтах, порушень режиму роботи теплових електростанцій.

У зв'язку з цим у педагогіці актуальним є вирішення проблеми організації взаємодії між людиною і технікою: визначення вимог до техніки і людини, розподілення скрізних функцій між людиною й автоматикою. У профорієнтаційній роботі із старшокласниками слід зважати на те, що форми взаємодії людини і технічних засобів різноманітні. У минулому столітті використовувались два підходи до взаємодії людини і техніки: машиноцентричний і аптропоцентричний. Перший розглядає людину як певну ланку в контурі керування технічним об'єктом і тому його визначає як підхід від "машини до людини", у другому підході "від людини до машини" технічний об'єкт вважається знаряддям праці людини, засобом, що включається в її діяльність.

На початковому етапі розвитку техніки, коли визначальною складовою надійності всієї системи "людини-техніка" була надійність функціонування технічних компонентів, акцент у відношеннях між людиною і технікою ставився на технічній ланці системи, що призвело до формування саме машиноцентричного підходу.

Якщо в автоматичних режимах людина фактично виключалася з процесів керування, то введення більш надійних і напівавтоматичних режимів керування призвело до значного ускладнення функцій людини, пов'язаних із забезпеченням надійності техніки. Головну роль, тобто всю відповідальність за забезпечення надійності, безпеки й ефективності в роботі з технікою покладається тепер на людину - оператора. Людина стає центральною ланкою системи "людини-техніка".

Разом з цим, технічні професії не класифікують за принципом технічних пристроїв та їх призначення. Знайомство з описами технічних професій дозволяє визначити інженерно-психологічні (ергономічні) підстави для їх розподілу (Б.Ломов ).

Розробка структури професійних взаємодій у системі "людина-машина" (СЛМ) призвела до виявлення певних рамок і на сьогодні вона здійснюється в межах інженерно-психологічних досліджень, в яких визначаються особливості суб'єкта професійної діяльності — оператора машин. За характеристиками людської ланки СЛМ поділяються на моносистеми, до складу яких входить одна людина й одне або кілька технічних устроїв; полісистеми, до складу яких входить певний колектив людей і взаємодіючий із ним комплекс технічних пристроїв.

Зазначена характеристика техніки і технічних професій, на наш погляд, потребує докладання чималих дидактико-методичних зусиль, щоб перетворити її на інструмент технології профорієнтування на даний тип професій. Ми вважаємо, що широкий діапазон технічних професій, поданий в цих реєстрах, не в повній мірі може відповідати певним структурним характеристикам професійної діяльності і техніки, які б створили логічну схему репрезентованості зазначених професій в узагальненому, але чітко диференційованому вигляді.

Крім того, надто широке коло професій (без виділення типових ознак професійної діяльності) призводить до неможливості охопити значну частину професій, що не дає змогу старшокласнику зорієнтуватись у світі професій. Отже, постає проблема виділити такі підстави розподілу технічних професій, які б могли диференціювати їх за більш важливими типовими ознаками, створювати умови для здійснення чіткої схеми найбільш типових технічних професій так, щоб можна було зіставляти з різноманітними особистісними, психологічними, психофізіологічними, пізнавальними та іншими характеристиками. Такий розподіл, на нашу думку, має містити обмежену кількість суттєвих об'єктивних елементів (підтипів) даної групи професій, які б слугували основою для здійснення загальнодиференційованого професійного діагностування.

Визнаємо за доцільне спиратися на такі три глобальні ознаки тому, що їх репрезентація у нашій свідомості може мати чітко визначену причинну природу, вона відрізняється і засобами внутрішньої (мислення) та зовнішньої (практичної) дії. Такий підхід ми вважаємо достатньо виваженим в організації спеціальних професійно-технічних експрес-спроб. Лаконічність зазначених елементів, чітка диференційованість та їх наявність у різних варіантах у складі майже всієї низки технічних професій були вирішальними чинниками для такого розподілу. Безперечно, що ці умови професійної диференціації не знижують значення психофізіологічних чинників, які вирізняють групи технічних професій. Особливість технічних об'єктів полягає в тому, що вони, як правило, можуть бути точно виміряні за багатьма ознаками. При їх обробці, перетворенні, переміщенні або оцінці від працівника вимагається точність, визначеність дій. Потрібна й висока виконавча дисципліна, акуратність. У техніці з її точністю, дрібним діленням праці, цим показникам приділяється особлива увага.

Разом з цим, техніка як предмет праці має широкі можливості для новацій, творчості. Тому важливим у роботі з технічними об'єктами є технічне мислення, технічна уява, здатність у розумовому плані поєднувати і роз'єднувати технічні об'єкти та їхні частини. Саме спосіб прийняття професійних рішень, що зумовлений репрезентацією природи технічних пристроїв, на нашу думку, є найсуттєвішим у професійній діяльності.

Отже, на основі теоретичних посилань означене поняття можна визначити так: професійна готовність майбутнього інженера – технолога є інтегративною якістю його особистості, що визначає здатнсть ставити перед собою професійні цілі, обирати способи їх досягнення..

ЛІТЕРАТУРА

1. Артоболевский И., Боголюбов А. С чего начинается машина? //Наука и жизнь, - 1974, - №4. – С. 29-31

2. Белозерцев В.И. Проблемы технического творчества как вида духовного производства. – Ульяновск, 1970.- 230 с.

3. Васильков В.И. Соціально-психологічні питання професійного самовизначення старшокласників у сучасних умовах // Педагогіка і психологія. – 1999 - №3. – С.59-66.

4. Кудряшов А.Ф. Лучшие психологические тесты для профотбора и профориентации. Описание и руководство к пользованию. – СПб., 1992.- 210с.

5. Кулагин Б.В. Основы профессиональной психодиагностики. – Л.: Медицина, 1984. – 216с.

6. Куліненко Л.Б. Системність профорієнтаційної роботи в сучасній загальноосвітній школі // Науковий вісник Ізмаїльського державного пеагогічного інституту. – Ізмаїл, 2002. – Вип.11.- С.

7. Симоненко В. Д., Демидчик В.Г. Профессии промышленного производства: Профессиограммы. —К: Радянська школа, 1983. — 175с.

8. Скаткин М.Н. Трудовое воспитание школьников. – М., 1984.- 185с.

9. Скаткин М.Н. Трудовое воспитание школьников. – М., 1984.- 185с.

Куліненко Лілія Борисівна, декан педагогічного факультету, доцент кафедри загальнотехнічних дисциплін Ізмаїльського державного гуманітарного університету.

Домашня адреса; 68600 Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Шевченка, б.8, кв.20