Грабовська Т.О.

Національний аграрний університет, Київ.

Педагогічний клімат та педагогічне спілкування

Першочерговим завданням вищої школи сьогодні - підготовка висококваліфікованих спеціалістів, які є носіями національної та людської гідності, патріотизму, порядності, творцями матеріальних та духовних цінностей. Провідну роль у цьому процесі відводиться навчанню та вихованню, які будуть ефективними лише за умови формування та функціонування оптимального педагогічного клімату.

Поняття педагогічного клімату є багатомірним. Воно складається з багатьох компонентів, що перебувають на різних рівнях ієрархічної структури. Серед них перше місце посідають стосунки різних типів, що виникають у процесі спілкування. Психологи вважають, що саме спілкування є умовою, без якої неможливе пізнання людьми дійсності, формування у них відгуків на явища, факти чи інформацію, що надається. У педагогічному плані з метою узгодження відносин на всіх ланках ієрархії необхідним є збіг інтересів, намірів, мотивів різних суб’єктів, без чого неможливе засвоєння та закріплення знань, а формування та розвиток спеціальних вмінь і навичок спілкування позитивно впливає на ці процеси.

Педагогічний клімат – багатоаспектна, поліфункціональна, динамічна та інтегрована цілісність, яка потребує адекватних шляхів та підходів щодо її формування та вдосконалення.

Відомо, що педагогічний клімат буває сприятливим, нейтральним чи несприятливим. Основними показниками сприятливого педагогічного клімату є захищеність особистості кожного в колективі, емоційне багатство життя колективу, радість творчості його членів, взаємна відповідальність та доброзичливість, дисциплінованість, повага, зацікавленість колективу у турботах кожного з його членів; такт, ввічливість, чуйність, у взаєминах, наявність традицій.

Так, в умовах оптимального педагогічного клімату кожна особистість почувається впевнено, спокійно, її поведінка стабільно врівноважена. І, навпаки, в умовах несприятливого педагогічного клімату негативні емоції набувають постійного характеру, переходять у стан емоційного стресу – нервово-психологічного напруження. Коли студент тривалий час не може добитися від колективу групи свого визнання, доброзичливого ставлення до себе і поваги від одногрупників, викладачів, адміністрації у нього виникає особливо небажаний різновид стресу – стан тривожності.

Педагогічний клімат – педагогічне явище, складовою частиною якого є система відносин, що формуються в колективі навчального закладу. Безперечно, без гуманізації відносин між педагогами та студентською молоддю неможливо сформувати у навчальному закладі позитивний педагогічний клімат.

На ідеях гуманізму базується педагогіка співробітництва, оскільки вона виходить з концепції визнання людини вищою цінністю, метою всього суспільного процесу. Її призначення полягає у вільному, всебічному і повноцінному розвитку неповторної особистості в усіх її індивідуальних проявах, в атмосфері гуманізму та демократії.

Серед головних параметрів оцінки педагогічного клімату у колективі навчального закладу виділяють: рівень згуртованості, сумісності та організаційної єдності його членів; стабільність колективу; задоволеність суб’єктів взаємовідносинами; характер конфліктів, способи та прийоми, які застосовуються для їхнього подолання; соціометрична структура взаємин у педагогічному колективі.

Загальновідомо, що згуртованість педагогічного колективу залежить від характеру організації педагогічної діяльності. Провідним чинником згуртованості педагогічного колективу є предметно-ціннісна єдність, суть якої визначається тим, що взаємовідносини між членами колективу опосередковуються цілями, завданнями та цінностями спільної діяльності, тобто її реальним змістом. Психологи виділяють такі компоненти згуртованості: цільовий, міжособово-психологічний, ідейний, організаційний та інші. Ці компоненти тісно пов’язані між собою і водночас є самостійними. Показником згуртованості педагогічного колективу виступає його організаційна єдність, яка визначає можливість здійснювати морально-психологічний вплив на своїх членів. Провідними показниками позитивності педагогічного клімату колективу навчального закладу є також рівень товариськості його членів і ступінь задоволеності педагогів характером взаємин.

Особливе місце у формуванні педагогічного клімату займає спілкування. Спілкування – найважливіша сфера духовного, суспільного та особистісного прояву людини, засіб досягнення взаєморозуміння між людьми. Виокремлюють чотири рівні педагогічного спілкування: 1) оптимально-позитивний; 2) потенційно-позитивний; 3) напружений; 4) негативний.

Педагогічна сутність спілкування – це живий процес взаємодії членів колективу з навколишнім світом.

За допомогою мовлення, а також інших засобів передачі інформації (міміка, поза, рухи тіла, жести, символи, звукові сигнали, мовні знаки) спілкування забезпечує різноманітність життєдіяльності, стосунків, самопроявів і самоствердження індивідів. Потреба у спілкуванні закладається генетично як умова існування особистості розумової та суспільної. Спілкування забезпечує обмін інформацією, взаєморозуміння, ділову співпрацю, творчість, розвиває психіку, збагачує свідомість.

Спілкування в житті суспільства виконує ряд важливих функцій.

Серед них:

· комунікативна, що забезпечує зв’язок між людьми;

· інформативна – сприяє духовному збагаченню знаннями, вміннями та навичками;

· психотерапевтична – надає можливість обдарованим і професійно підготовленим індивідам позитивно впливати на оточуючих;

· педагогічна – сприяє формуванню свідомості, організації діяльності та відносин у навчально-виховному процесі;

· гедоністична – вводить людину у процес спілкування і допомагає досягти стану духовного задоволення, насолоди;

· морально-естетична – сприяє досягненню духовної рівноваги гуманними вчинками, переживанню почуття краси;

· релігійна, що спрямована на забезпечення елективної та особистісної взаємодії з Богом на основі віри у безсмертя, надії на спасіння і потребу в любові до ближнього.

Специфіка педагогічного спілкування полягає в тому, що в процесі його реалізації здійснюється комплексний вплив педагога на своїх вихованців. Саме такий вплив забезпечує ефективність навчально-виховного процесу та інтелектуальний, моральний, духовний, фізичний розвиток студентів.

На превеликий жаль, педагогічна практика свідчить про наявність конфліктності у колективах навчальних закладів, які виникають між адміністрацією та викладачами, між педагогами і їх вихованцями, між студентами всередині студентської групи тощо. Такі конфлікти призводять до дезорганізації роботи у навчальному закладі, негативно відбиваються на результатах навчально-виховного процесу. Відомо, що лише ті керівники досягають високої ефективності у роботи, які здатні створити у своєму педагогічному колективі сприятливий педагогічний клімат, залучаючи до цього процесу всіх його суб’єктів. Позитивний педагогічний клімат нормалізує напружену обстановку, робить працю викладача привабливою та значущою.

Як свідчить практика, причинами конфліктів може бути:

· зіткнення інтересів, мотивів, ідей, цілей, дій різних суб’єктів чи їхні розбіжності;

· протиборство сторін, боротьба за лідерство у колективі;

· несумісність потреб, поглядів, підходів до розв’язання тієї чи іншої проблеми;

· імпульси ворожості до нового: інформації, підходу, стилю, форми репрезентації матеріалу, суб’єкта, що його викладає;

· нестандартні форми мислення, що сприймаються як порушення загальновизнаного, звичного, як загроза спокою, цілісності свого “Я”;

· невпевненість у власних силах, знаннях, компетенції, вміннях, навичках;

· намагання пригнітити інших, щоб домінувати у колективі;

· ігнорування комунікативної ситуації, дистанції спілкування, зміни соціального контексту, соціальних ролей, тощо.

Отже, конфлікт - це перепона на шляху формування оптимального педагогічного клімату, а коли прогнозування і запобігання конфлікту неможливі, вдаються до різних методик його нейтралізації, розв’язання та усунення.