Характеристика компонентів педагогічної культури
курсантів-прикордонників
Актуальність проблеми. Соціальні
перетворення в українському суспільстві вимагають спрямування
навчально-виховного процесу на формування духовності особистості, розкриття її
потенційних можливостей і здібностей, утвердження загальнолюдських цінностей і
культури, що потребує внесення суттєвих коректив до змісту й умов професійної
підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників. Зростають вимоги до формування у
них високих професійно-педагогічних і морально-етичних якостей, уміння
самостійно приймати своєчасні та правильні рішення, творчо працювати з особовим
складом прикордонної служби з метою виховання національно свідомих
громадян-патріотів України. Формування офіцера нового типу – інтуїтивного,
креативно мислячого, з високою педагогічною культурою, можливе за умови
ґрунтовної психолого-педагогічної підготовки, яка розширить його особистісні
можливості, як офіцера, педагога, вихователя, психолога.
Мета публікації полягає
в тому, щоб розглянути структуру педагогічної культури майбутніх
офіцерів-прикордонників з метою подальшого визначення можливості впровадження
інтерактивних технологій для формування елементів педагогічної культури
курсантів.
На основі аналізу праць В.Кукушина, В.Ягупова, Л.Заніної та Н.Меньшикової
було встановлено різні підходи до тлумачення поняття «педагогічна культура».
Зокрема, В.Кукушин розуміє під педагогічною культурою «сутнісну
характеристику особистості і діяльності педагога, систему педагогічних
цінностей, способів діяльності і професійної поведінки вчителя» [3, с.131].
В.Ягупов зазначає, що «педагогічна культура – оволодіння педагогом
педагогічним досвідом людства, ступінь його досконалості в педагогічній
діяльності, досягнутий рівень розвитку його особистості» [6 ,с.168].
Л.Заніна і Н.Меньшикова розглядають педагогічну культуру, як частину
загальнолюдської культури, в якій у найбільшій мірі знайшли відображення
духовні та матеріальні цінності, а також способи творчої педагогічної
діяльності людей, необхідні для обслуговування історичного процесу зміни
поколінь і соціалізації (дорослішання, становлення) особистості [1, 39].
Складність формування педагогічної культури у курсантів-прикордонників
полягає в тому, що цілісна система професійної підготовки майбутніх офіцерів до
цього часу залишається в рамках парадигми вищого навчального закладу
військового спрямування. Тому особливо актуальними стають завдання не тільки
професійної підготовки майбутнього офіцера-прикордонника, але і розвитку
інтелектуального, духовно-морального потенціалу його особистості, здібності не
лише вирішувати службові завдання, але й здійснювати інноваційні методи
навчання особового складу, прагнути до створення умов когнітивно-творчого
розвитку своєї особистості та особистостей підлеглих, володіння
психолого-педагогічними технологіями міжособистісного спілкування, комунікації.
Формування педагогічної культури курсантів, які після закінчення вищої
школи входять у сферу постійного комунікативного контакту з особовим складом
прикордонної служби, ґрунтується на виявленні педагогічних здібностей майбутніх
офіцерів, розвитку у них педагогічного мислення, адаптації до
професійно-педагогічної діяльності, оволодіння елементами педагогічної
майстерності.
Для визначення і характеристики компонентів педагогічної культури
курсантів-прикордонників було взято карту діагностики педагогічної культури
вчителя, запропоновану Л.Заніною і Н.Меньшиковою [1, с.136-142] і адаптовану нами
до умов підготовки офіцерів прикордонної служби.
В якості компонентів педагогічної культури курсантів-прикордонників
виділяються наступні:
1. Активна гуманістична педагогічна позиція майбутнього офіцера, що
передбачає наявність таких 10 професійно-моральних якостей особистості, як:
- віра в ефективність виховного впливу;
- впевненість у суспільній значущості та правильності вибору професії;
- сформованість системи педагогічних принципів і гуманістичних цінностей
орієнтації на роботу з особовим складом;
- здатність самостійно приймати рішення в різних ситуаціях навчання і
виховання особового складу й нести за них відповідальність;
- потреба в досягненні виховних цілей;
- прагнення бути еталоном людини культури, мірилом добра і гуманності;
- розуміння цінності людського життя;
- справедливість, вимогливість, принциповість.
2. Професійні знання, які ми пропонуємо оцінювати за 4 позиціями:
- методологічні (знання загальних принципів вивчення педагогічних явищ,
закономірностей соціалізації навчання і виховання особового складу прикордонної
служби);
- теоретичні (знання цілей, принципів, змісту, методів і форм педагогічної
діяльності офіцера–прикордонника і закономірностей формування і розвитку
особистості прикордонників, які проходять строкову службу);
- методичні (знання основ і прийомів навчання та виховання особового
складу);
- технологічні (знання способів і прийомів навчання та виховання).
3. Професійні вміння, які можна оцінювати за 18 позиціями:
- інформаційні: 1) вміння відібрати, творчо опрацювати необхідну
інформацію; 2) логічно, доступно, виразно її викласти; 3) вміння поєднувати
виклад інформації з керівництвом пізнавальною діяльністю особового складу;
- організаційні: 1) вміння організовувати самого себе; 2) життєдіяльність особового складу; 3) окремі
види навчально-виховної роботи);
- комунікативні: 1) вміння конструювати наступне спілкування з особовим
складом; 2) вступати в діловий контакт з окремими прикордонниками і групами; 3)
викликати довіру у них; 4) формувати почуття співпереживання; 5) вміння
слухати; 6) цілеспрямовано впливати; 7)
правильно сприймати індивідуальність кожного;
- уміння аналізу і самоаналізу: 1) вміння вивчати колектив і особистість; 2)
аналізувати конкретні виховні ситуації; 3) об’єктивно оцінювати діяльність
прикордонників; 4) вміння аналізувати досвід інших офіцерів з метою перенесення
ефективних форм, методів і прийомів у практику своєї роботи; 5) вміння виявляти
ефективність виховних заходів; 6) вміння навчати особовий склад прикордонної
служби аналізу і самоаналізу своєї діяльності.
4. Саморегуляція особистості, що передбачає наявність таких 5 умінь:
- бути терплячим і завжди володіти собою у будь-якій ситуації;
- постійно контролювати себе, управляти своїми емоціями і володіти своїм
настроєм;
- виявляти до себе підвищену вимогливість;
- правильно сприймати і враховувати критику;
- бути коректним у взаємовідносинах з колегами і підлеглими.
5. Культура педагогічного мислення і професійної поведінки (7 вимог):
- вміння визначати конкретні навчально-виховні завдання з врахуванням
вікових та індивідуальних особливостей особового складу, рівня вихованості
колективу і окремих прикордонників, конкретної соціально-педагогічної ситуації,
що склалася та умов сімейного виховання;
- вміння проектувати кінцевий результат навчально-виховної роботи з
особовим складом прикордонників, планувати етапи і засоби педагогічної
діяльності для досягнення кінцевого
результату;
- вміння планувати індивідуальну роботу з окремими прикордонниками в групі
та диференційований підхід до них;
- професійно-педагогічне самовдосконалення і самовиховання;
- пізнавальна активність і різнобічність інтересів;
- педагогічний такт, витримка, терпіння;
- культура поведінки і зовнішнього вигляду.
6. Творчий характер педагогічної діяльності майбутнього
офіцера-прикордонника, що передбачає наявність таких п’яти умінь:
- володіти педагогічною технікою;
- самостійно й оригінально осмислювати педагогічні задачі;
- створювати в навчально-виховному процесі ситуації, які сприятимуть
розвитку особового складу прикордонної служби;
- створювати у навчально-виховному процесі ситуації реальної
відповідальності кожного за навчання, службові справи, спонукати їх до
життєтворчості;
- розробити більш ефективні засоби, способи, прийоми навчання і виховання,
відмінні від традиційних.
Рівень педагогічної культури характеризується рівнем сформованості її
компонентів: високим, середнім і низьким.
Для визначення педагогічної культури майбутніх офіцерів-прикордонників ми
провели на етапі формувального експерименту анкетування курсантів з питань, які
відображали значущість зазначених умінь, що входять до компонентів педагогічної
культури, для майбутньої професійної діяльності випускників Національної
академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького.
Курсанти самостійно
виставляли бали за потрібність кожного уміння для офіцера-прикордонника,
виходячи з наступних критеріїв:
5 – зазначена якість чи уміння мають виявлятись
постійно в роботі офіцера;
4 – уміння може виявлятися у більшості випадків;
3 – може виявлятися або не виявлятися;
2 – виявляється епізодично;
1 – якість чи уміння можуть бути зовсім відсутніми.
Сума всіх балів ділилася на 50 (кількість позицій,
за якими визначалась педагогічна культура). Отримані результати дозволили нам
визначити рівень педагогічної культури 120 курсантів-прикордонників, які брали
участь у формувальному експерименті.
Високий рівень (4 - 5 балів), на якому
передбачається сформованість усіх компонентів педагогічної культури і яскраво
виражена потреба у подальшому її вдосконаленні виявлено у 10% (12 курсантів).
Середній рівень (4 – 2,5 бала), на якому помітні
виявлення одних компонентів педагогічної культури і недостатня сформованість
інших, характерний для 56,7% (68 курсантів).
Низький рівень (2,5 - 1 бал), на якому виявляється
відсутність окремих компонентів педагогічної культури, а також потреби в їх
формуванні, в професійному самовдосконаленні властивий 33,3% (40 курсантам).
Враховуючи специфіку роботи майбутніх офіцерів прикордонної служби, проблема
формування у них педагогічної культури, умінь і навичок розв’язувати практичні
завдання в певних психолого-педагогічних ситуаціях в роботі з особовим складом
є актуальною. Тому такий підхід потребує при вивченні педагогічних і психологічних
дисциплін застосування інноваційних технологій, що сприятиме більш ефективній
підготовці офіцера-педагога, офіцера-вихователя, який буде спроможний
використовувати свій культурно-педагогічний потенціал для самореалізації в
професійному житті.
Серед запропонованої сьогодні значної кількості інновацій багатьма
педагогами визнаються переваги роботи в режимі інтерактиву, який найбільш повно
забезпечує комфортні й безконфліктні умови навчання, що сприяють самоосвіті,
саморозвитку, самовдосконаленню курсантів-прикордонників.
Аналіз останніх досліджень та публікацій таких авторів, як С.Іванішена, А.Прутченков, Ю.Фокін дозволив
дійти висновку, що одним з активних і дієвих методів формування педагогічної
культури може бути тренінг. Зокрема, відомий фахівець з активних методів
навчання Ю.Ємельянов зазначає, що термін «тренінг» повинен використовуватися не
для позначення методів навчання, а для позначення методів розвитку здібностей до навчання або оволодіння будь-яким складним видом діяльності [2, с. 89].
А.Ситніков розглядає тренінги як навчальні ігри, які є «синтетичною
антропотехнікою, що поєднує в собі навчальну й ігрову діяльність, яка проходить
в умовах моделювання різних ігрових ситуацій» [4, с.144].
Ю.Фокін вважає тренінг «найперспективнішим методом психолого-педагогічної
підготовки фахівців різних галузей» [5, с.10-11].
Тому використання інтерактивних, зокрема тренінгових технологій у
Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького, сприятиме не
тільки вдосконаленню процесу психолого-педагогічної освіти курсантів і кращому
засвоєнню теоретичного програмового матеріалу, але й загальному розвитку
майбутніх офіцерів-прикордонників, наданню кожному з них оптимальних
можливостей для особистісного становлення і розвитку в плані самовизначення і
самореалізації.
Тому перспективи подальших розвідок у даному напрямку ми вбачаємо у
глибшому аналізі шляхів формування педагогічної культури
курсантів-прикордонників і розробці спеціальних інтерактивних, тренінгових
методик для психолого-педагогічної підготовки майбутніх офіцерів.
Література:
1. Занина Л.В.,
Меньшикова Н.П. Основы педагогического мастерства. / Серия «Учебники, учебные
пособия». – Ростов н/Д: Феникс, 2003. – 288с.
2. Іванішена С. Форми та методи інтерактивного навчання // Початкова школа. - 2006. - №3. –
С. 9 – 11.
3. Кукушин В.С. Введение в педагогическую деятельность: Учебное пособие.
Серия «Педагогическое образование». – Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ»,
2002. – 224с.
4. Прутченков А.С. Возможности игровой технологи: понятия и термины //
Педагогика. - 1999. - № 3. - С. 121 – 126.
5. Фокин Ю.Г. Преподавание и воспитание в высшей школе: Методология, цели и
содержание, творчество. – М.: Изд. центр «Академия», 2002. – 224с.
6. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч.
Посібник. – К.: Либідь, 2003. – 560с.