Дискурсивна компетенція. Її роль та формування.

Поняття “дискурс” почало використовуватись у теорії навчання іноземних мов у 70-х роках 20 ст.та означало зв”язну послідовність речень або мовленнєвих актів, тобто корелювало з поняттям “текст”. У сучасній педагогічній практиці дискурс визначається як “складне комунікативне явище, яке окрім тексту включає в себе екстралінгвістичні фактори (знання про світ, думки, установки, цілі адресата), необхідні для розуміння тексту”. Тект є носієм інформації, а також взірцем використання конкретного матеріалу у мовленні. Однак з позицій сучасних завдань навчання спілкування цих функцій недостатньо. Слід пам”ятати, що основним у акті спілкування є не зміст тексту, а вираження та досягнення комунікативних завдань партнерів. При цьому текст є засобом досягнення цих завдань.

На відміну від тексту, дискурс є взірцем реалізації визначених комунікативних намірів у контексті конкретної комунікативної ситуації щодо партнера, представника іншої культури, вираженої певними мовними і немовними засобами.

Таким чином, дискурс – це не тільки продукт мовленнєвої діяльності, а також й процес її творення, який визначається комунікативним контекстом та умовами спілкування.

Можна зробити наступний висновок: студент не повинен зазубрювати тексти як взірці мовної реалізації, доцільніше створювати / сприймати дискурси, виходячи з комунікативної мети та ситуації спілкування. Слухач повине зорієнтуватися в обставинах і спромогтися визначити комунікативну мету того, хто говорить.

Основні засади, на яких базується формування дискурсивної компетенції:

1. Дискурс посідає центральне місце в системі навчання міжкультурної комунікації.

2. Навчанню має передувати відбір типів дискурсів.

3. Ознайомлення з конкретним дискурсом має базуватися на аудіовізуальному уявленні, за допомогою якого презентується автентична комунікативна ситуація, комуніканти-представники іншої культури, їх мовна та немовна поведінка.

4. Набуття навичок творення / сприйняття дискурсу передбачає три етапи:

а) ознайомлення ( вступна бесіда викладача з посиланням на комунікативну мету спілкування, представлення дискурсу, контроль розуміння, аналіз ситуації);

б) тренування (сприйняття та аналіз кількох дискурсів одного типу, вправи для закріплення мовних засобів, відтворення дискурсів);

в) практика: кероване спілкування (творення /розуміння дискурсів), вільне спілкування (творення / розуміння акту спілкування з використанням вивчених типів дискурсів на основі проблемної ситуації іншомовного культурного середовища).

Основними компонентами ситуації вербальної комунікації є: навколишній світ ( умови спілкування), комунікативний соціолінгвістичний аспект, типи дискурсів (побутовий, культурологічний, освітній), мовленнєва діяльність адресанта, повідомлення, мовленнєва діяльність адресата, успіх мовленнєвої діяльності.

У навчальних закладах типи дискурсів – це ті типи, які використовуються у повсякденному житті, головним чином у сфері неофіційного спілкування, тобто дискурси побутового, культурологічного та освітнього характеру. До них належать повідомлення на побутову / культурологічну тематику; розпитування на ту саму тему: прохання, пояснення вчинку, факти, явища; висловлення згоди / незгоди; схвалення, засудження, суперечка.

Після того, як тип дискурсу відібрано, визначають ситуації офіційного або неофіційного спілкування, в яких і буде використано цей тип:

-у побутовій сфері: вдома в сім”ї, зустріч з друзями, відвідування магазину, лікаря, подоржі;

-проблемні ситуації: відносини батьків і дітей, проблема грошей, норми поведінки в суспільстві;

-у професійній сфері: прийом іноземних фахівців, ділові перемовини, укладання угод, участь у конференціях, ділове спілкування, спільна робота над проектами і т.д.

Після вибору ситуації встановлюють можливий статус комунікантів та їх комунікативні завдання. Це можуть бути: батьки і діти, однолітки, друзі, керівник та члени делегації за кордоном, учасник ділової зустрічі.

Таким чином, для реалізації дискурсивної компетенції необхідно володіти набором типів дискурсів, обирати той тип дискурсу, який відповідає комунікативній меті, створювати реальний дискурс відповідно до сфери і ситуації спілкуваня з урахуванням статусу мовного партнера.

Сведения об авторах

Сикалюк Анжела Ивановна, преподаватель кафедры иностранных языков Черниговского государственного института экономики и управления.

Служебный адрес и телефон: ул. Стрелецкая 1, т.(04622) 5-35-35

Домашний адрес и телефон: ул. Коцюбинского, д. 32, кв. 48, т.(0462) 625-329, моб. 8-097-5939018.

Груша Татьяна Ивановна, преподаватель кафедры иностранных языков Черниговского государственного института экономики и управления.

Служебный адрес и телефон: ул. Стрелецкая 1, т.(04622) 5-35-35

Домашний адрес и телефон: ул. Гагарина, д. 2а, кв. 46, т.(0462) 66-73-25, моб. 8-096-7593298