Семен Г.Я.

Чернівецький національний

 університет

Стилістичні особливості афоризмів Г.С.Сковороди

 

Важливе місце в літературній та філософській спадщині Г.С.Сковороди займають епіграми та афоризми. Крилаті вислови, думки і спостереження зустрічаються як у художніх творах, так і в листах, діалогах, притчах, піснях, перекладах. Славнозвісна автоепітафія філософа: "Світ ловив мене, але не спіймав" відображає стремління мислителя залишити за собою право на свій власний шлях у житті, на боротьбу за гідність людини. Дослідники вважають афоризми письменника свого роду переходом від ан­тичної філософської епіграми до нової європейської з її сатиричним змістом, та відмічають характерне для них поєднання двох традицій – усно-фольклорної та літературної.

У афоризмах Г.С.Сковороди знаходимо повчання, роздуми, застереження. Тут поради щодо вибору друзів, висновки, до яких автор приходить у жит­ті, цінуючи перш за все працю, мудрість та щирість.

Частина афоризмів не містить переносу значення (Побільше думай і тоді вирішуй), виступає у вигляді життєвих порад та настанов (Довго сам учись, коли хочеш навчати інших).

У ряді афоризмів знаходимо підтекст (... найкраща помилка та, яку допускають при навчанні). Вони виступають у вигляді визначень (… най­гірша хвороба – хворіти духом). Окличні речення підвищують емоційність вислову, загострюють думку ( О книги, найкращі порадники, найвірніші друзі! О, якби у мене був духовний меч! Уникай товариства поганих людей!).

Глибина змісту досягається за допомогою підтексту; звертання, окличні речення створюють емоційність, але у цій групі афоризмів або не використовуються стилістичні засоби, або вони виступають у стертому вигляді.

Слідуюча група афоризмів будується на використанні певних стилістич­них засобів (лексичних, синтаксичних, лексико-синтаксичних). Це можуть бути а) порівняння (Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця); б) паралельні конструкції з використанням повтору та антитези: (Коли хто немає нового серця, тому весь світ є старе лахміття. Коли чия душа тужить, тому весь світ плаче. Коли чиє серце мучиться і страждає, тому весь рік без свята... Коли чий розум мертвий, тому весь вік без життя); в) риторичні запитання (Та коли немає природженості, що тоді наука може зробити? Якщо важливо лікувати тіло, то чи не найважливіше разом з тілом зберігати і душу людини цілою, здоровою, незіпсованою?).

У ряді афоризмів спостерігається конвергенція стилістичних засобів, що підкреслює думку. висловлену письменником-філософом. У афоризмі «Без смаку страва, без  очей погляд, без керма корабель, без толку мова, без природи справа… є те саме, що без розмірів будувати, без закрою шити, а без такта танцювати…», використовується порівняння, антитеза, паралельні конструкції та повтор.

Афоризми відрізняються за своєю побудовою. Вони можуть бути частиною речення (Правда, що наука робить довершеною природженість). А також окремим реченням, тобто можуть висловлювати думку лаконічно, у стислій формі (Смерть людині – спокій).

Для побудови частини афоризмів використовуються два речення, з яких одне висловлює певну думку, а друге доповнює, доповнює і конкретизує його  (Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє користуватися ним.)

Афоризми також можуть складати цілий абзац, нагадуючи своєрідні притчі, для яких, як і для байок Г.С.Сковороди, характерне використання персоніфікації (Будь вовк кухарем, ведмідь м’ясником, а лошак під верхівцем. Це справа чесна. Коли ж вовк грає на сопілці, ведмідь танцює, а лошак носить поноску, не можна не сміятись. А коли вже став вовк пастухом, ведмідь ченцем, а лошак радником, це вже не жарт, а біда.)

У ряді афоризмів використовується рима, вони виступають у вигляді короткого вірша:

Нащо ж мені докоряти,

Що в селі родила мати?

Нехай у тих мозок рветься,

Хто високо в гору дметься.

Значною мірою афоризми Г.С.Сковороди написані під впливом грецьких та латинських епітафій та епіграм, котрі поет сам перекладав. Дослідники творчості Г.С.Сковороди називають їх гуманістичними епіграмами, оскільки вони дають відповідь на запитання, що ж таке життєва мудрість.

Отже для мудрого раєм стане будь-який берег,

Будь-яке місто й земля будь-яка, будь-який дім.

У текстах афоризми вживаються з метою лаконізації вислову, переконання, створення сатиричного ефекту, емоційності, експресивності вислову, можуть служити засобом мовної характеристики. Афоризмам притаманна також і текстоформуюча функція. У байці „Ворона і чиж” („Байки Харківські”), як і в ряді інших, афоризм „Дерево в плодах пізнається” подається у кінці як висновок із сказаного раніше.

Афоризми Г.С.Сковороди характеризуються глибиною думки, багатством стилю та повчальним змістом.

 

Література:

1.     Луцька Ф.Й. Жанр епіграми в творчості Сковороди. Матеріали про відзначення 250-річчя з дня народження. – К.: Наукова думка, 1975.– С.181-186

2.     Мишанич О.В. Григорій Сковорода і усна народна творчість. – К.: Наукова думка, 1976.–151 с.

3.     Сковорода Г.С. Афоризми // Байки Харківські. Афоризми.–Харків: Прапор, 1972.– С.98-123

 

 

Семен Галина Ярославівна

Чернівецький національний університет

ім. Ю.Федьковича

58000 м. Чернівці

вул. Турецька 4, кв.6

т.52-89-50