Филологические науки /9. Этно-, социо- и психолингвистика

Іванова Г.С. , Кібкало С.В.

Черкаський Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ МОВИ ТА ГЕНДЕРА

Останнім часом у лінгвістиці з’явилось багато праць, в яких робиться спроба системного осмислення й опису мови у зв’ язку з феноменом статі. Основною метою таких досліджень є опис і пояснення того, як проявляється стать у мові, які оцінки властиві у мові чоловіку та жінці і у яких семантичних сферах вони найбільш розповсюджені. Сучасна лінгвістика переживає своєрідний гендерний бум, отже можна стверджувати про появу ще однієї галузі мовознавства- лінгвістичної гендерології та гендерної лінгвістики [1].

Лінгвістична гендерологія співвідносить мову з особистістю за ознакою соціальної статі. Гендерні ознаки мовної картини світу – це сутнісні прояви пізнання світу крізь призму чоловічого і жіночого бачення, а також вплив статі на мовну практику та мовну поведінку.

Всі рівні мовної системи є гендерно маркованими. На особливу увагу у лінгвістичній гендерології заслуговує граматична категорія роду. Ось приклад того, як в німецькій мові ідентифікація відбувається по чоловічому роду: „ Zwei Kinder mit ihren Müttern, ein Bub, ein Mädchen, gehen Steine sammeln. Der Bub gibt das Kommando: „Jeder, der einen Stein hat, legt ihn jetzt hierhin“ Daraufhin sagt das Mädchen: „Ja, jede, die einen Stein hat, legt ihn hin.“ Da schaut der Bub verblüfft und sagt: „ Jeder.“ Darauf sagt sie: „Nein, jede. Wir sind nähmlich drei Frauen, und du bist bloß ein Bub“. Jetzt schaut er total empört, schluckt einmal kurz und sagt: „Das ist ungerecht, dann redet ja niemand von mir“ [4].

Чоловіки і жінки по-особливому лінгвалізують і пізнають світ та одне одного у своій мові. Психологія дає підстави стверджувати: є почуття, що їх переживають тільки жінки або тільки чоловіки; є думки, які формуються у свідомості тільки жінки чи тільки чоловіка, а отже, є відповідний цим настановам вибір мовних засобів, природний для одних і неактуальний, необов’язковий для інших [2].

Жінка як учасник соціальної комунікації – це за своєю природою активно вербальна особистість, якій традиційно приписується балакучість.

Жінки гостріше відчувають потребу спілкуватися практично в будь-якому віці. Вищу вербальну активність жінок учені схильні пояснювати фізіологичними особливостями. Лінгвістичний талант жінок виявляється у швидшому засвоюванні мови, вони скоріше сприймають сказане і швидше відповідають. Чоловіки реагують повільніше і частіше вагаються, сумніваються, відповідно й почуття у чоловіків виявляються слабкіше й стриманіше. Жінок частіше перебивають, ніж чоловіків, бо їм доволі важко відновити логічний плин розмови. Автори „Вступу до лінгвістичної гендерології” слушно зауважують, що жінки – тонкі комуніканти, вони винахідливі й мобільні у застосуванні засобів для встановлення контактів, легше вловлюють бажання і настрій співразмовника, простіше входять у світ інтересів іншої людини, здатні виявити співчуття у найрізноманітніших вербальних і невербальних формах [1]. Налогодження стосунків за допомогою розмови- пріоритет жіночого розуму. Жінка легко читає між рядків і формує на тлі тексту підтекст. Жіночі засоби у спілкуванні набагато витонченіші. Особливо не люблять чоловіки жіночу звичку говорити натяками. Однак натяки на непрямі форми мови у деяких ситуаціях допомагають уникнути конфронтації, знизити мовну агресію.

Можна без перебільшення стверджувати, що жінки володіють вишуканішою палітрою маніпулятивних технік мови, алюзій, паралельних смислових рядів, які блискуче виявляються у міжстатевому спілкуванні та в трансакції „жінка-жінка”: прихована ворожість, суперництво, заздрість, особлива семіотика компліменту тощо [3].

У словнику жінки переважають емоційні слова, гіпертрофовані оцінки, надзвичайно активні зменшувально-пестливі та збільшувальні імена. Чоловіки, навпаки, з одного боку тяжіють до абстрактних висловів, а з іншого – полюбляють вразити несподіваною асоціацією, нестандартним мовним зворотом тощо. Не буде перебільшенням сказати, що в цілому жінки переважають чоловіків у розмовній мові в аспекті конкретики її вокабуляру. Питомою ознакою жіночого мовного існування можна вважати комунікативний ризик, бо для жінки не стільки важить, що сказано, скільки як. Емоція пронизує мовний самовияв жінки і поширюється на весь її словник через інтонацію та експресивний синтаксис. Чоловіки намагаються зберегти структурованість композиції розмови, віддаючи перевагу коротким реченням. Як приклад можна навести розмову між чоловіком і жінкою, між паном Бодмером і Ерною, з роману Е. М. Ремарка „Чорний обеліск”: Ich stehe auf einmal neben Erna... Erna misst mich eisig. „Hier muss ich dich erwischen. Das hättest du wohl nicht erwartet.“ „Du mich erwischen?“ sage ich verblüfft. „Ich dich.“ „Und mit was für Subjekten“, fährt sie fort, als hätte ich nicht geantwortet. „Mit Tingeltangelweibern. Rühr mich nicht an. Wer weiss, was du dir schon geholt hast.“ „Und so einem verbummelten Subjekt hat man vertraut... Wir sind fertig miteinander, Herr Bodmer“... „Du pöbelhafter Verseschmierer“ flüstert sie... В цьому діалозі незадоволення співрозмовниці своїм життям виливається у мовну форму, що поєднує конкретику та імпульсивне когнітивне першопрохідництво.

Пропонована стаття не вичерпує всієї проблематики Її мета – показати глибинні з’вязки мови та статі, що є предметом дослідження лінгвістичної гендерології.

Література

1. Горошко Е. Гендерная проблематика в языкознании. Введение в гендерные исследования. Ч. 1. Учебное пособие. Харьков: ХЦТИ, Санкт-Петербург: Изд.-во «Алтея», 2001. – 509 с.

2. Хамитов Н.В. Философия и психология пола. – Киев-Москва, 2001.

3. Яворська Г.М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс: Мова, культура, влада. НАН України, Інститут мовознавства ім. О. Потебні. – Київ, 2000.

4. Bickes Hans, Brunner Margot „Muttersprache frauenlos?” Rathausdruckerei. – Wiesbaden, 1992. – 45 S.