«Право». / 6. Борьба с экономическими преступлениями».

Бірюков Георгій Михайлович

заст. начальника кафедри ООРД Національного університету ДПС України, к.ю.н., доцент

Гриневич Анатолій Георгійович

методист кафедри ООРД

Національного університету ДПС України

Бірюкова Олена Георгіївна

студентка магістратури Київського університету права Національної академії наук України

ПРО ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ СТ. 209 КК УКРАЇНИ «ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ».

Аналіз практики та наукових досліджень стосовно застосування ст. 209 КК України показує, що це питання є в наш час проблемним.

Наведемо тільки декілька окремих фактів, які на думку авторів це підтверджує.

FATF рекомендує визнавати предикатними злочини, які караються таким максимальним покаранням, як позбавлення волі строком більш як на один рік, або для тих країн, які мають мінімальний поріг для злочинів, установлений правовою системою, предикатні злочини повинні включати в себе всі злочини, що караються таким мінімальним покаранням, як позбавлення волі строком більш як на шість місяців.

Кримінальний Кодекс України до предикатних злочинів відносить ті, за які передбачено покарання як позбавлення волі на строк від трьох і більше років.

Автори цілком поділяють думку Г.О. Усатого який зазначає, що вивчення критичних думок фахівців з даної проблематики показали, що правозастосовувачі неоднозначно розуміють ознаки легалізації і не завжди можуть відмежувати ст. 209 КК України від суміжних складів злочинів, правильно встановити сукупність злочинів тощо, а це, ясна річ, також не сприяє виконанню основних завдань кримінального судочинства. Внаслідок цього ускладнюється притягнення винного до кримінальної відповідальності та стягнення належних коштів (доходів злочинного походження) до державної казни.

Аналіз матеріалів кримінальних справ та експертне опитування переконує, що головною об’єктивною причиною такої негативної тенденції є слабка розробленість критеріїв відмежування ст. 209 КК України від схожих (подібних) з нею кримінально-правових норм. У свою чергу, невірне розуміння сутності (юридичного змісту) базових положень, що закріплені у ст. 209 КК України, неминуче призводить до численних слідчо-судових помилок та до невиконання основного призначення норм про боротьбу з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом – забезпечення національної економічної безпеки держави [3, 409].

У статті 209 КК України не визначено мінімального розміру коштів чи вартості іншого майна як предмета легалізації, який дає підстави для притягнення до кримінальної відповідальності.

Протидія реальним проявам легалізації (відмиванню), а не формальна (показова) боротьба правоохоронців з дрібними "відмивачами", стане можливою лише за умови встановлення мінімального розміру легалізації злочинних доходів, достатнього для притягнення винного до кримінальної відповідальності [3, 410].

Усе вище визначене створює значні перешкоди при застосуванні ст. 209 КК України на практиці.

Література

1. Сорок рекомендацій групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей FATF. Протидія відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом. Збірник нормативно-правових актів, міжнародних документів, коментарі. – К: Атака, 2003. – 256 с.

2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид. переробл. та доповн. / За ред.. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Атака, 2005. – 1064 с.

3. Усатий Г.О. Протидія відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом: проблеми та перспективи. Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць / Голов. ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: ПП «Фенікс», 2005. – 504 с.

4. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». Протидія відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом. Збірник нормативно-правових актів, міжнародних документів, коментарі. – К: Атака, 2003. – 256 с.