Секція „ПРАВО”

Підсекція „Адміністративне

та фінансове право”

Єна О.О.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Теоретичні аспекти

правових режимів валютного регулювання

Одним з найбільш дійових механізмів державного впливу на економічні процеси в суспільстві є валютне регулювання, форми й методи якого досить різноманітні й залежать від конкретних умов розвитку економіки, стану платіжного балансу, а також внутрішньої й зовнішньої політики держави.

У науковій літературі залежно від наявності чи відсутності валютних обмежень виділяють три режими валютного регулювання:

а) режим державної валютної монополії;

б) режим валютних обмежень;

в) режим відсутності валютних обмежень [3, с.4].

Вибір типу валютного режиму впливає на поведінку суб’єктів валютного ринку, а також визначає принципи здійснення валютних операцій, обсяг повноважень органів валютного регулювання й контролю, права й обов’язки юридичних і фізичних осіб щодо володіння, користування й розпорядження валютними цінностями, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Сутність режиму державної валютної монополії полягає у виключному праві держави на здійснення операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями [4, с.212]. Такий режим свого часу було законодавчо закріплено в СРСР, Болгарії, НДР, Румунії, Угорщині [1, с.21], і він фактично існував у багатьох інших державах. Державна валютна монополія зумовлена монополією зовнішньої торгівлі й тісно пов’язана з нею. За наявності її режиму відбувається вилучення валютних операцій з приватного обороту й концентрація їх у руках держави, акумуляція валютних ресурсів (конфіскація валютних цінностей у приватних осіб), націоналізація банків, заборона на вивезення й пересилання за межі держави, а також ввезення й пересилання на її територію національних грошових знаків та ін. Важливою особливістю правових відносин, що виникають при здійсненні операцій з іноземною валютою й валютними цінностями є те, що їх обов’язковим учасником завжди виступає Держбанк або за його дорученням інший кредитний орган (наприклад, Зовнішторгбанк в СРСР). Валюта держави, де запроваджено режим державної валютної монополії, є неконвертованою (замкнутою) й може обертатися тільки в межах цієї держави.

У більшості держав запроваджено правовий режим валютних обмежень, що характеризується існуванням нормативних заборон, лімітуванням і регламентацією операцій з валютою й валютними цінностями.

Якщо при державній валютній монополії функціонує спеціально дозволений тип правового регулювання (тобто загальна заборона з боку держави на здійснення операцій з валютними цінностями, що поєднується з конкретними дозволами, які є винятками із загального правила [2, с.116] або діє формула „заборонено все, крім того, що дозволено законом”), то при режимі валютних обмежень функціонує загальнодозволений тип правового регулювання (тобто загальний дозвіл ведення валютних операцій, але в суворо обмеженому порядку і при заброні виконання певних дій [6, c.461] або діє юридична формула „дозволено все, крім того, що заборонено законом”).

За умови загальнодозволеного типу правового регламентування можливість певної поведінки поставлена в залежність від наявності або відсутності її прямої заборони в законі. Якщо ж остання не передбачена, то ця поведінка (за умови, що вона не суперечить сутності і принципам права, меті й завданням правового регулювання) вважається правомірною [5, с.410]. Кожен конкретний суб’єкт має право бути власником валютних цінностей з усіма повноваженнями, що з цього випливають, – володіння, користування, розпорядження валютними цінностями. Але при загальному дозволі існують певні обмеження [2, с.117; 6, с.461].

Форми валютних обмежень різноманітні, а їх використання зумовлено загальною економічною й політичною ситуацією в державі, а також особливостями функціонування валютного ринку. Валюти держав, де існують валютні обмеження, є частково (або обмежено) конвертованими.

Для розвинених держав з ринковою економікою характерним є режим відсутності валютних обмежень, що не виключає наявності фінансового контролю як обов’язкового елемента фінансової системи. Валюти держав, які не мають валютних обмежень за поточними операціями платіжного балансу, є вільно конвертованими валютами, тобто такими, що без обмежень обмінюються на валюту будь-яких інших держав.

Запровадивши чи скасувавши те чи інше обмеження, держава має можливість негайно відреагувати й досить відчутно вплинути на ситуацію в економіці чи на грошовому ринку. У той же час цей засіб регламентації має переважно адміністративний характер і суперечить світовій тенденції лібералізації валютних відносин.

Ось чому для вдосконалення сучасної системи валютного регулювання необхідно поступово впроваджувати економічні засоби правового регламентування валютних відносин шляхом поступового зменшення кількості валютних обмежень і зведення до мінімуму втручання держави у функціонування валютного ринку. Адже валютні обмеження негативно впливають на товарообмін між країнами, ускладнюють розвиток зовнішньоекономічних зв’язків і вільний експорт капіталу й товарів.

Список літератури:

1. Айзенберг И.П. Валютная система СССР.– М.: Соцэкгиз, 1962.– 268 с.

2. Алисов Е.А. Правовое регулирование валютных отношений в Украине. – Х.: Консум, 1998. – 142 с.

3. Артемов Н.М. Валютные ограничения. – М.: Профобразование. – 2001. – 103 с.

4. Грачева Е.Ю., Куфакова Н.А., Пепеляев С.Г. Финансовое право России: Учебник. – М.: Изд-во ТЕИС, 1995. – 232 с.

5. Загальна теорія держави і права: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. /За ред. М.В.Цвіка, В.Д.Ткаченка, О.В.Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 с.

6. Фінансове право: Підручник /Кер. авт. кол. і відп. ред. Л.К. Воронова. – Х.: Консум, 1998. – 496 с.