Секція: Психологія

Брез К. Д .

Дніпропетровський Університет Економіки та права

«Емоційний інтелект як фактор стримування агресивних проявів особистості»

Самоконтроль, наполегливість, самомотивування діяльності, розуміння власних емоцій та емоцій інших людей – саме ці властивості Д. Гоулман узагальнено назвав “емоційним інтелектом” в своїй монографії, яка вийшла у світ у 1995 році та миттєво стала бестселером. Він використовував термін, який раніше був уведений у науковий обіг Дж. Майерсом та П. Соловеєм. У своїй книзі Гоулман стверджував, що емоційний інтелект на відміну від загального (вимірюваного за допомогою IQ і значною мірою зумовленого генетично), можна розвинути у будь-якому віці, що надає перевагу тому, хто ним володіє, перед носіями високого IQ у досягненні успіху у життєдіяльності. Якщо емоційний інтелект, як стверджують автори, дійсно можна формувати, починаючи уже з дитинства, та вдосконалювати у дорослому віці, то розвиток цієї інтегральної властивості особистості може претендувати на роль своєрідної панацеї від того жахливого лиха, яке психологи цілком виправдано називають “психічною кризою”.[3]

Починаючи з середини 60-х років тема пошуків детермінант насильства та агресії стає однією з актуальних як у зарубіжній, так і у відчізняній психології. Її навіть називають сьогодні “інтригуючою”, а саме двадцяте століття “століттям хвилювання про насильство”. Аналіз новітньої психологічної та соціально-філософської літератури, яка видана у провідних країнах світу у 70-х – 80-х роках, свідчить про те, що питання, пов’язані з людською агресивністю (або агресією), висуваються на перший план у багатьох дослідженнях.

Вивчались різні аспекти природи агресивності: органічні фактори, фрустраційні умови життєдіяльності, внутрішньоособистісні конфлікти і такі інші. Проте зв’язок інтенсивності і частоти агресивних виявів особистості з її стійкими диспозиційними ознаками досліджений недостатньо.[1,2]

Це й зумовило вибір напряму дослідження даної роботи. На основі аналізу літературних джерел, нами була сформульована гіпотеза, згідно з якою рівень сформованості емоційного інтелекту зумовлює характер поведінки людини, зокрема особливості реагування людини на агресивні спонукання ззовні, та на виявлення агресивності, що породжується внутрішніми чинниками.

Мета дослідження передбачала виявлення зв’язку рівня емоційного інтелекту з рівнем агресивності людини та особливостями її реагувань на агресивні спонукання ззовні.

Предмет дослідження – роль емоційного інтелекту у попередженні агресивних виявлень особистості.

Для перевірки гіпотези було проведено емпіричне дослідження квазіексперементального типу, яке дозволило встановити розбіжності між групами з різними рівнями емоційного інтелекту та схильністю до агресивного реагування, який оцінювався за допомогою індексів агресивності та почуття провини (методика Баса-Дарки), об’єктом якого стали 60 студентів у віці 20-21 років, як носії різних рівнів сформованості емоційного інтелекту.

Згідно з даними тестування щодо рівня емоційного інтелекту, у відібраній нами групі досліджуваних практично не виявилось осіб з високим рівнем емоційного інтелекту і розрізнення на еквівалентні групи здійснювались за опозицією:

- “Нижчий за середній рівень емоційного інтелекту”

- “Вищий за середній і середній рівень емоційного інтелекту”

Перші з вищезгаданих виявились носіями низького рівня емоційного інтелекту, також було встановлено, що ці люди більш дратівливі, в них більш розвинуто почуття провини (в групі з низьким рівнем емоційного інтелекту частіше відчувають почуття провини (47,8), тоді як в групі з високим рівнем емоційного інтелекту цей процент нижчий (23,3 %)). Вони володіють досить високим рівнем негативізму (в групі з високим емоційним інтелектом виявляють лише 9 осіб з 30, у той час, як в групі з низьким рівнем емоційного інтелекту його виявляють 13 осіб з 23, тобто більш ніж половина.). З такими людьми складніше домовлятись. Люди з низьким рівнем емоційного інтелекту досить ворожо відносяться до навколишнього світу, нечасто погоджуються на компроміси. Група досліджуваних з низьким рівнем емоційного інтелекту володіє досить високим рівнем агресивності (в групі з високим емоційним інтелектом виявляють лише 33 % від усіх опитуваних, в той час як в групі з низьким рівнем емоційного інтелекту високий рівень виявляють більш ніж 60 % опитуваних).

І навпаки, люди які володіють середнім або високим рівнем емоційного інтелекту або ігнорують провокацію, або реагують менш агресивно. Ці люди більш впевнені у собі, більш високо себе оцінюють. Перш за все, вони володіють основними властивостями емоційного інтелекту, усвідомлюють власні емоції, регулюють їх. Суб’єкти, які володіють достатньо високим рівнем емоційного інтелекту менш роздратовані, ніж люди з низьким рівнем відповідної властивості. Такі люди більш спокійно та розсудливо реагують на стресові ситуації, що трапляються в їх житті.

Подальшу перспективу у продовженні напряму дослідження ми бачимо у вивченні вікових особливостей виявлення агресивних проявів та можливих шляхів їх подолання.

Результати дослідження можуть бути використані у практиці психокорекційної роботи психологів, при профвідборі до соціономічних видів діяльності, пов’язаних з керівництвом іншими людьми.

Література:

1. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. – С. – Пб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. – 510 с.

2. Леонтьев Д.А. Почерк психологи личности. – М.: Смысл, 1997.

3. Носенко Э.Л., Коврига Н.В. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції. К.: Вища школа. 2003. – с. 126.