Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Проблема утрудненого спілкування у психології

Спілкування пронизує всі сфери діяльності людини і є умовою їх успішності та найважливішим способом життєтворчості особистості. Роль спілкування у житті людини важко переоцінити, особливо значима вона при забезпеченні єдності трьох аспектів спілкування: комунікативного, інтерактивного, перцептивного. Порушення будь-якої зі сторін процесу спілкування знижує його якість, результативність та ефективність, а подекуди – робить його утрудненим чи взагалі неможливим.

До аналізу феномену утрудненого спілкування зверталися велика кількість вітчизняних і зарубіжних психологів (як дефіцитарного спілкування), зокрема, В.М. Куніцина, Є.В. Цуканова, О.О. Бодальов, Г.А. Ковальова, Б.Д. Паригін, І.П. Шкуратова, В.О.Лабунська, Ф.Баррон, Е.Холл, Н.М.Хенлі та ін., проте його дослідження є відносно новим явищем у соціальній психології.

У науковій літературі даний термін тлумачиться максимально широко: від окремих труднощів, легких збоїв у спілкуванні до психологічних бар’єрів, що спричинюють розвиток конфлікту і призводять аж до розриву стосунків тих, хто спілкується, і межують з деструктивною поведінкою.

Вивчення й аналіз змісту поняття „утруднене спілкування” виявляється важливим і тому, що результати спілкування не цілком відповідають очікуванням партнерів по спілкуванню практично завжди.

Очевидно, поняття „утруднене спілкування” можна вживати як у широкому, так і у вузькому значенні, розуміти як багатостороннє явище, що формується у контексті спілкування людей – представників різних культур, та, з іншого боку, як особливість процесу спілкування та психологічні бар’єри, що заважають не лише досягненню адекватного результату спілкування, його ефективності, але й самому процесу встановлення і реалізації контактів між людьми. Саме вузьке тлумачення поняття є важливішим у межах однієї культури.

Феномен утрудненого спілкування – це явище, що може бути як представлене у свідомості партнерів по спілкуванню, так і об’єктивно існувати.

Причини утрудненого спілкування можуть бути як зовнішнього, так і внутрішнього (особистість яка є суб’єктом утрудненого спілкування) характеру, і не завжди цілком усвідомлюватися суб’єктами комунікативного процесу. Проте, якщо зовнішні, комунікаційні труднощі, а Б.Д. Паригін вважає, що «джерела психологічних бар’єрів закладені в самому факті існування спільності та належності до неї індивіда» [1; 7], можна усунути, наприклад, при відповідному бажанні чи узгоджених діях партнерів по спілкуванню, то суб’єктивних, особистісних причин, що утруднюють процес спілкування і досягнення його результату (стан напруги, тривоги, незадоволення, дискомфорту, антипатії, неадекватних сприйняття інформації чи самооцінки, ін.) позбутися значно важче.

У психологічній літературі існує значна кількість різних авторських концепцій суб’єкта утрудненого спілкування, проте, цілком погоджуємося з поглядами В.О.Лабунської та співавторів, що даний феномен відрізняють такі психологічні особливості, як низькі рівні розвитку: здібностей розуміти іншу людину; емпатійних; здатності до ідентифікації; психологічної проникливості, що не дозволяє швидко зрозуміти проблему та знайти її вирішення; сенситивності, спостережливості, комунікативних здібностей, – а також переважання егоцентризму, невідповідність рольовим очікуванням партнера, нестриманість, негативний відтінок емоційного реагування, ігнорування прийнятих норм спілкування, спотворене розуміння себе й інших, упередженість та багато інших особливостей.

Відомою є така класифікація труднощів спілкування: 1) об’єктивні та суб’єктивні; 2) первинні та вторинні; 3) усвідомлені, реальні та неусвідомлені, що суб’єктивно не переживаються; 4) ситуаційні та стійкі; 5) міжкультурні та культурно-специфічні; 6) загальновікові та гендерні; 7) індивідуально-психологічні, особистісні, соціально-психологічні; 8) когнітивно-емоційні, мотиваційні й інструментальні; 9) вербальні та невербальні; 10) компоненти структури спілкування [4; 13-14].

Слід зазначити, що причини багатьох конфліктів, взаємних незгод і невдоволень людей як в особистому, так і в професійному житті криються в нерозумінні прийомів ефективного спілкування чи невмінні ними користуватися, що й призводить до утрудненого спілкування. Прийоми чи типи реагування людей, які знаходяться у міжособистісному контакті, з точки зору реалізації мети спілкування, можна згрупувати за параметром «ефективність-неефективність». Утруднене спілкування може бути ефективним (якщо в його результаті співбесідники досягли позитивних результатів) та неефективним (якщо досягнуті результати не відповідають поставленим цілям).

Часто суб’єкт утрудненого спілкування може мати статус ситуативно-перманентно «важкого»-«конфліктного» партнера.

Конфліктність особистості визначається дією психологічних, соціально-психологічних (до яких належить некомпетентність у спілкуванні) та соціальних факторів. Вона може бути викликана ситуативними (наявність бар’єрів на шляху до досягнення мети, посилення нервово-психічної напруги, нерозуміння та його демонстрація, збої у взаємодії, недостатня чи викривлена інформованість, підвищена збудливість, які й супроводжують утруднене спілкування) та особистісними (нетерпимість до недоліків інших, імпульсивність, нестриманість, упереджене ставлення до людей, неуважність, егоїзм і т.д.) чинниками.

Основними причинами неефективності будь-якого реального спілкування є схильності та звички людини застосовувати при взаємодії зі співбесідником принизливо-поступливі (цілеспрямований вплив, орієнтований на розуміння співрозмовника, який містить реакції недоречного приниження своїх почуттів, прагнень та цілей, а також невиправдані вчинки співрозмовнику) та агресивно-захисні (цілеспрямований вплив, орієнтований на досягнення своїх цілей, що здійснюється у формі, яка може принизити відчуття власного достоїнства, ігноруючи потреби та інтереси партнера) форми поведінки як неадекватні замісники розуміючого (цілеспрямований вплив, орієнтований на розуміння співрозмовника і прояв поваги до його особистості у формі неоцінкових реакцій на її висловлювання та емоційні стани) та директивного (цілеспрямований вплив на людину для досягнення своїх цілей, що складається з реакцій, які виражають власні оцінки, погляди, прагнення та цілі) спілкування.

До утрудненого спілкування може призвести застосування одним чи обома партнерами стилю конкуренції у процесі міжособистісної чи конфліктної взаємодії, при якому ігнорується принцип рівності як умова неутрудненого спілкування чи виходу з утрудненого спілкування, не визнається право суб’єкта бути індивідуальністю; стилю уникнення, який виключає взаємодію суб’єктів, які впливають один на одного (відсутньою є взаємна детермінація); стилю пристосування, яке може призвести до усвідомлення себе як суб’єкта, не здатного змінити поведінку і свідомість оточення, чи взагалі до того, що людина буде неспроможна усвідомити себе суб’єктом спілкування, не матиме чіткого внутрішнього образу.

Найдоцільнішими стилями ефективного спілкування є співробітництво та компроміс, в яких людина здатна до рефлексії та самоусвідомлення.

Отже, у результаті утрудненого спілкування мета комунікації зазвичай не досягається, втрачається здатність до відкритого діалогу та досягнення порозуміння, виявляються непередбачувані перешкоди, зростає непорозуміння, активізуються конфлікти.

Література:

1. Парыгин Б.Д. Социально-психологический барьер и его функции // Философия и социальная психология. – Л., 1974. – Вип.8

2. Бодалёв А.А., Ковалёв Г.А. Психологические трудности общения и их преодоление // Педагогика. – 1992. - № 5,6.

3. Лабунская В.А. От проблемы затруднённого общения к постановке проблемы «субъект затруднённого общения» // Психологический вестник. – Ростов-на-Дону, 1997. – Вип.2.

4. Лабунская В.А. и др. Психология затруднённого общения: Теория. Методы. Диагностика. Коррекция. – М.: Изд. центр «Академия», 2001. – 288 с.

Відомості про авторів

Кривко Тетяна Анатоліївна

домашня адреса: 58013, м.Чернівці, вул. Червоноармійська, 79/42

телефон: 8(0372)51-64-97; 8(050)713-83-18

e-mail: tetyana_kryvko@unicom.cv.ua

місце роботи: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

адреса: 58000, м.Чернівці, вул.М.Коцюбинського, 2; тел. 58-47-82.

посада: асистент кафедри прикладної психології ЧНУ ім. Ю. Федьковича

вчене звання: –

науковий ступінь: –

Чуйко Галина Василівна

домашня адреса: 58000, м.Чернівці, вул. Сагайдачного, 19/2

телефон: 8(0372)51-30-70

місце роботи: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

адреса: 58000, м.Чернівці, вул.М.Коцюбинського, 2; тел. 58-47-82.

посада: доцент кафедри психології ЧНУ ім. Ю. Федьковича

вчене звання: доцент

науковий ступінь: к.філ.н.

Томащук Уляна Іванівна

Студентка 4-го курсу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича спеціальності «Психологія».