Психологія та соціологія / 8. Педагогічна психологія

Калюжна Є.М.

Запорізький національний університет, Україна

Превенція тривожності у підлітків: сприяння батьків

Своєчасна превенція явищ надмірної психоемоційної напруженості і підвищеної тривожності, що є такими характерними для підліткового віку – важливе завдання шкільного психолога, виконуючи яке він розраховує на позитивну й активну позицію найближчого оточення підлітка – його батьків. Адже, як зазначають досвідчені фахівці у галузі вікової і педагогічної психології, тільки скоординованими зусиллями психолога та батьків забезпечується ефективність роботи з попередження властивих підлітковому віку проблем [1-7].

Важливою складовою успішної об`єктивації “цільових” превентивних програм є психолого-педагогічна освіта батьків. Виступаючи на батьківських зборах, психолог може представити у загальному вигляді результати скрінінг-тестування, надати інформацію щодо вікових особливостей підлітків, охарактеризувати їх “проблемні” зони, допомогти у виборі адекватних методів виховного впливу.

Доцільним можна вважати психолого-педагогічне консультування батьків з таких питань [6]:

- індивідуальні проблеми і труднощі дитини, які виявились під час психологічного діагностування;

- складності у навчанні;

- конфлікти у спілкуванні з однолітками;

- вдосконалення стилю сімейного виховання.

Батьки мають знати про “три кити”, на яких тримається емоційне благополуччя підлітків. Це – чесність і довіра дорослих у ставленні до підлітка та прийняття його таким, який він є. Для того, щоб зайняти конструктивну позицію у спілкуванні з підлітком, батькам, можливо, доведеться передивитись свою систему вимог та перебудувати звичний стиль взаємодії. Найперше, слід замислитись: чи співвідносяться очікування та вимоги до підлітка із його реальними можливостями? Варто уважно придивитись до підлітка, та побачити те, чого він прагне, що йому насправді потрібно. Важливо позбавити підлітка від тривожної необхідності поєднувати те, що подобається батькам із тим, що цікаво йому самому [7].

Батьки можуть навчити підлітка враховувати недосконалість людини та мати з цим справу. Психологічний клімат в сім'ї не має бути обтяжений культом оцінки. Якщо підліток відчуває або знає, що не виправдовує сподівань батьків і через це засуджується, то ні про яку відкритість і довіру не може бути й мови. Підліток ще більше зневіриться у своїх силах. Тільки безумовна любов і віра батьків будуть тими сприятливими факторами, що допоможуть запобігти тривожності.

Без сумніву, діючим засобом попередження тривожності у підлітка є підвищення його самооцінки [7]. Замість того, щоб акцентувати увагу на помилках та поганій поведінці підлітка, батьки мають вербально і невербально демонструвати свою впевненість у його можливостях та підтримувати те, що він робить. Чим ширше коло інтересів підлітка, чим більше у нього різних сфер спілкування, тим більше шансів, що хоча б у одній з цих сфер він зможе себе реалізувати. І тим більша ймовірність, що тривожність, навіть з’явившись, здобуде конструктивний характер. Тому не можна, неправомірно підкреслювати важливість будь-якої однієї сторони життя за рахунок інших. Багатство значимих сфер для підлітка запобігає у разі невдачі формуванню низької самооцінки, не дозволяє будь-яку неприємність розцінювати як крах усього життя.

І дуже добре, якщо у підлітка сформується ігрове ставлення до всіх невдач та успіхів: сьогодні прогриш, завтра – виграш, “таке спортивне життя”, ніякі перемоги та поразки не мають абсолютної цінності.

Отже, для попередження тривожності у підлітків батьки можуть зробити наступне:

- підтримувати із підлітком демократичні стосунки, в яких співіснують вимогливість, з одного боку, та повага до його власних почуттів, потреб, інтересів – з іншого;

- співвідносити вимоги до підлітка із його можливостями (завищені вимоги призводять до невротизації, занижені вимоги не дозволяють дитині реалізувати свій потенціал);

- розвивати толерантне ставлення до проявів індивідуальності людини;

- формувати у підлітка позитивне самосприйняття, підвищувати самооцінку, демонструвати впевненість у його здібностях і можливостях;

- допомагати підлітку в зростанні рівня його домагань, орієнтувати на досягнення успіхів, а не на уникання невдач.

ЛІТЕРАТУРА

1. Корольчук М.С. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров`я. – К.: Фірма “ІНКОС”, 2002. – 272 с.

2. Максименко С.Д. Психічне здоров`я дітей // Авторські програми з психології / Упоряд. О.Главник. – К.: Шк. світ, 2002. – С. 4-9.

3. Подмазин С.И., Сибиль Е.И. Как помочь подростку с “трудным” характером. – К.: НПЦ Перспектива, 1996. – 160 с.

4. Рибалка В.В. Формування здорового способу психічного життя особистості / Основи практичної психології / В.Г.Панок, Т.М.Титаренко, Н.В. Чепелєва та ін. – К.: Либідь, 2001. – С. 97-111.

5. Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Психологія та педагогіка сімейного спілкування: Навч. посібник. – К.: Веселка, 1998. – 214 с.

6. Теплякова Т.Г., Пономаренко Л.П. Содержание, формы и направления деятельности практического психолога образования. – Одесса, 2001. – 65 с.

7. Титаренко Т.М., Лєпіхова Л.А. Психологічна профілактика стресових перевантажень серед шкільної молоді: науково-методичний посібник. – К.: Міленіум, 2006. – 204 с.