Економічні науки/6.
Маркетинг і менеджмент
Одосій С. М.
Вінницький технічний коледж, Україна
Інформаційне забезпечення систем оперативного
менеджменту
Інформація займає важливе місце в управлінні,
однак її роль неоднакова для різних етапів і стадій процесу управління. На
одних стадіях управління важливий обсяг інформації, її види, можливості
одержання нової, допоміжної інформації, на других – її рух, на третіх –
можливість її переробки.
Так, при визначенні мети управління важливий
обсяг інформації, її новизна, цінність і повнота.
Створення і досвід експлуатації перших систем
операційного управління підприємством (СОУП)
дозволили удосконалювати роботу по інформаційному забезпеченню системи
управління (СУ), оптимізації складу підсистем і вирішуваних задач. Через великі
технічні можливості і високу адаптивність СОУП, ці системи дозволяють
ужитися в традиційні методи управління або корінним чином змінити їх і бізнес-процеси в цілому, одночасно посилюючи
інтелектуальні і потенційні
можливості учасників бізнес-процесу та управління.
З урахуванням можливостей
нових інформаційних технологій були сформульовані вимоги до
інформаційного забезпечення СОУП і системи оперативного менеджменту (СОМ) [3].
1. Адекватність
структури підприємства і структури інформації, що використовується для управління.
Для визначення комплексу задач, що вирішуються в системі,
виділення головної і забезпечуючи підсистем
і задач аналізується ряд чинників і
моделей, що відображають функціонування соціально-економічного об'єкту і
зовнішнього середовища; розглядати в одній моделі всі аспекти не тільки
не потрібно (оскільки це
неефективно), але і неможливо.
В результаті такого
аналізу була отримана структурно-інформаційна модель системи управління
підприємством, що адекватно відображає
структуру і визначаюча інформаційну технологію управління.
З основних взаємозв'язаних аспектів
діяльності підприємства - планування, МТО, виробництво, маркетинг і збут, кадри – найважливішими і як найменше
дослідженими є «виробництво» і «маркетинг і збут», бо вони найскладніші і
багатопланові. Тому такими ж складними і багатоплановими є задачі управління цими блоками, особливо на перехідних
режимах.
Характерною особливістю ринкової економіки є
те, що кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу підприємства: в якісь моменти воно може не
одержувати прибутку, зазнає збитки. Це короткострокові, епізодичні ситуації,
які не змінюють призначення підприємства як виробника прибутку. Вони
можуть бути усунені за допомогою оперативних заходів. Якщо ж підприємство
неефективно в цілому, економічна криза набуває затяжного характеру і може
закінчитися процедурою його ліквідації, продажі майна для розрахунків з кредиторами яка називається банкрутством підприємства.
Для запобігання цього необхідно вчасно
зрозуміти причини нестабільності
функціонування підприємства, розробити відповідні заходи по їх усуненню і не
допустити кризи.
Всю сукупність чинників, які здатні привести
підприємство до нестабільності і економічної кризи, можна розділити на дві
групи:
1) зовнішні
по відношенню до підприємства, на які воно не в змозі впливати або його
вплив обмежений;
2) внутрішні,
виникаючі в результаті діяльності самого підприємства. Причинами кризового
стану українських підприємств є несприятливі зовнішні умови: порушення
традиційних господарських зв'язків, спад попиту, різкі, важко прогнозовані
зміни економічної політики уряду, інфляція розбалансованість
ринку, політична нестабільність.
Серед політичних чинників, здатних створити
нестабільність і спровокувати кризовий стан підприємства, можна виділити відношення
держави до підприємницької діяльності заборонного або обмежувального характеру;
політичну нестабільність діяльності уряду; націоналізацію власності і т.д. Все
це погіршує інвестиційний клімат, сприяє вивозу капіталу з країни.
Правові чинники,
такі як недостатнє антимонопольне регулювання,
нерозвиненість законодавчої бази з питань підприємництва можуть сприяти настанню економічної кризи діяльності підприємств.
Соціокультурні
чинники, в числі яких переважають установки,
життєві цінності і традиції, також впливають на підприємство.
Додаткові соціальні чинники, сприяючі виникненню
і розвитку кризи економічної діяльності підприємства
- злочинність і корупція, на жаль, набувають в сучасному світі все
більшої ваги і стають для багатьох підприємств непереборним бар'єром в бізнесі.
Технологічні
нововведення впливають на ефективність, з якою продукти можна
виготовляти і продавати, на швидкість застарівання продукту, на те, якомога збирати, берегти і
розподіляти інформацію, а також на те, якого роду послуги і нові продукти
чекають споживачі від виробників.
Низькі витрати держави на науку і
техніку ведуть до технологічного
застою; підприємства для виробництва товарів і послуг використовують
застарілу технологію; незадовільний патентний захист також не сприяє придбанню
новітніх технологій. Все це знижує
конкурентоспроможність продукції і веде підприємство до економічної
кризи.
При розгляді зовнішніх чинників,
здатних привести
підприємство до економічної кризи,
слід зазначити, що підприємство може робити певний вплив і запобігти
виникненню деяких з них. Ці чинники пов'язані з конкурентним середовищем підприємства і визначають
форми конкуренції. Серед
них: високий рівень
цін на продукцію, що виробляється, низький
рівень вживаних технологій, незадовільна якість продукції. Зміни в технології виробництва, вироблювані підприємством в цілях забезпечення
конкурентних переваг, вимагають значних капіталовкладень і
можуть протягом відносно
тривалого періоду часу негативно відобразитися на прибутковості
підприємства, у тому числі і унаслідок невдач при упровадженні нової
технології.
Не менше важливі серед зовнішніх чинників і
взаємовідношення з покупцями і постачальниками.
Уповільнення темпів зростання виручки, або її абсолютне
зниження спостерігається при тому, що росте неповерненість
платежів за відвантажену продукцію, коли підприємство працює з неналежним покупцем або не
вільно в його виборі. Затримки поставок сировини і матеріалів, або їх низька
якість можуть понизити об'єм виробництва і якість готової продукції.
Зовнішні умови однакові для всіх
підприємств, проте, як показує досвід останніх років, далеко не
всі вітчизняні підприємства здатні успішно конкурувати в умовах ринку. Навіть
володіння конкурентноздатною продукцією не дозволяє
багатьом з них ефективно реалізовувати цю перевагу, що неминуче веде до
нестабільності і кризи.
Отже, причини
нестабільності і економічної кризи підприємств багато в чому
криються в них самих; саме внутрішні чинники збільшують дію зовнішніх.
Пошук шляхів виходу
з кризи пов'язаний
з усуненням причин, сприяючих його
виникненню, а процес
планування цього виходу можна розділити на дві основні стадії:
розробка антикризової стратегії
діяльності фірми (антикризове
стратегічне планування);
визначення тактики
реалізації вибраної стратегії (оперативне управління).
Тактичні
(оперативні) заходи щодо виходу з кризи можуть бути захисними
(скорочення витрат, закриття підрозділів скорочення
персоналу, зменшення об'ємів виробництва та реалізації) і наступальними
(активні маркетингові дослідження, оптимальні ціни
на продукцію, використання внутрішніх резервів, модернізація вдосконалення
управління). Оперативні заходи щодо виходу з кризи
полягають у встановленні і усуненні поточних збитків, виявленні внутрішніх резервів, залученні фахівців, кадрових
змін, отриманні кредитів, зміцненні дисципліни і т.п.
В процесі антикризового стратегічного планування
розробляються стратегії виходу
організації з економічної кризи. Функціонування
підприємства в зоні операційного оточення (рис. 1) породжує необхідність
вироблення операційної стратегії, яка визначає «способи управління» ключовими
організаційними ланками (заводами, відділами продажів, центрами розподілу), а
також рішення стратегічно важливих оперативних задач (покупка матеріалів,
управління запасами, ремонт, транспортування, реклама).
2. Єдність інформаційної бази і забезпечення її
багатоцільового використовування.
Кожний запис повинен
бути єдиним в інформаційній базі.
3. Наявність гнучких і мобільних інформаційних зв'язків між підрозділами системи, відповідних ритму виробництва і управління.
4. Облік соціальних
чинників в процесах інформаційної технології
управління. Спотворення
інформації, що відбуваються з вини конкретних осіб, повинні
відображатися на їх матеріальній зацікавленості.
Використання активних форм навчання, різних видів позитивного і
негативного стимулювання, проведення виховної роботи і т.д., - цим, у
результаті, добиваються підвищення достовірності
інформації. Локальні інтереси окремих осіб і навіть окремих колективів можуть
не співпадати з глобальною метою підприємства. Тому, разом з операторськими
помилками можуть з'являтися навмисні спотворення інформації, що передається з
нижнього рівня на верхній. В реальних умовах це пов'язано з виконанням завдань,
планів, із збереженням матеріальних цінностей і т.д.
5.
Можливість здійснення попереджувального керування (ПК) для вирішення
відповідних задач. Не всі задачі, що
вирішуються в системі управління, вимагають режиму оперативного управління, а
тим більше попереджуючого управління.
6.
Відкритість і розвиток СУ здійснюється шляхом послідовної
оптимізації спектру функціональних задач, практично
необхідних для поліпшення функціонування і розвитку підприємства.
Таким чином, особлива роль в
СУ реального часу відводиться інформаційній базі, що забезпечує необхідними
початковими даними у будь-який момент часу задачі управління. Інформаційна база
повинна містити все необхідні відомості про діяльність підприємства в даний
момент часу, забезпечувати швидкий і зручний
доступ до цих даних, бути компактною
і економічною з погляду витрат на функціонування. Крім того, система інформації повинна забезпечувати високу
достовірність і оперативність даних і повинна бути вільною від
непотрібного дублювання.
Розвиток сучасних СУ і
пов'язана з цим інтенсифікація автоматизованої обробки даних приводять до
розширення контингенту користувачів - від професійного програміста до
менеджерів різних рангів і напрямків. При роботі з базою даних її користувачі орієнтуються на інформаційний зміст
даних. Основними поняттями при цьому служать незалежність даних, рівень і
природність мови [4].
Природність мови виявляється
в зручності його для користувача, легкості навчання мові. Для обробки
управлінської інформації природною є мова табличних документів. Тому мова
користувача повинна давати можливість моделювати зміст і форми табличних
документів.
Оптимальна конструкція вхідних і вихідних
документів, форм довідок, відеограм і т.д., найбільш адекватно що відображають
специфіку задач, вирішуваних в СУ. Це є вихідним
матеріалом для розробки математичного і технічного забезпечення.
Література:
1.
В.А. Стец, І.І. Стец, М.Ю. Костюмчик.
Менеджмент персоналу. – Тернопіль: Лілея, 1996.
2.
Н.Н. Пилипенко, Е.Л.
Татарський. Основы менеджмента. – М.: Издательско-торговая
корпорация «Дашков и К», 2002.
3.
Винокуров С. Г., Доробный
А.В., Макарова И.В. системы оперативного менеджмента. – Новосибирск: Московская
академия финансов и права (Новосибирскмй филиал),
1998.
4.
Дейт К.
Введение в системы баз данных. – М.: Наука,1980.