Економічні науки/6.  Маркетинг і менеджмент

 

Одосій С. М.

Вінницький технічний коледж, Україна

Інформаційне забезпечення систем оперативного менеджменту

Інформація займає важливе місце в управлінні, однак її роль неоднакова для різних етапів і стадій процесу управління. На одних стадіях управління важливий обсяг інформації, її види, можливості одержання нової, допоміжної інформації, на других – її рух, на третіх – можливість її переробки.

Так, при визначенні мети управління важливий обсяг інформації, її новизна, цінність і повнота.

Створення і досвід експлуатації перших систем операційного управління підприємством (СОУП) дозволили удосконалювати роботу по інформаційному забезпеченню системи управління (СУ), оптимізації складу підсистем і вирішуваних задач. Через великі технічні можливості і високу адаптивність СОУП, ці системи дозволяють ужитися в традиційні методи управління або корінним чином змінити їх і бізнес-процеси в цілому, одночасно посилюючи інтелектуальні і потенційні можливості учасників бізнес-процесу та управління.

З урахуванням можливостей нових інформаційних технологій були сформульовані вимоги до інформаційного забезпечення СОУП  і системи оперативного менеджменту (СОМ) [3].

1. Адекватність структури підприємства і структури інформації, що використовується для управління.

Для визначення комплексу задач, що вирішуються в системі, виділення головної і забезпечуючи підсистем і задач аналізується ряд чинників і моделей, що відображають функціонування соціально-економічного об'єкту і зовнішнього середовища; розглядати в одній моделі всі аспекти не тільки    не потрібно  (оскільки  це  неефективно),   але і   неможливо.   В результаті такого  аналізу була отримана структурно-інформаційна модель   системи   управління   підприємством,   що адекватно   відображає  структуру і визначаюча інформаційну технологію управління.

З основних взаємозв'язаних аспектів діяльності підприємства - планування,  МТО,   виробництво,   маркетинг  і збут, кадри – найважливішими і як найменше дослідженими є «виробництво» і «маркетинг і збут», бо вони найскладніші і багатопланові. Тому такими ж складними і багатоплановими є задачі управління цими блоками, особливо на перехідних режимах.

Характерною особливістю ринкової економіки є те, що кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу підприємства: в якісь моменти воно може не одержувати прибутку, зазнає збитки. Це короткострокові, епізодичні ситуації, які не змінюють призначення підприємства як виробника прибутку. Вони можуть бути усунені за допомогою оперативних заходів. Якщо ж підприємство неефективно в цілому, економічна криза набуває затяжного характеру і може закінчитися процедурою його ліквідації, продажі майна для розрахунків з кредиторами яка називається банкрутством підприємства. Для запобігання цього необхідно вчасно зрозуміти причини нестабільності функціонування підприємства, розробити відповідні заходи по їх усуненню і не допустити кризи.

Всю сукупність чинників, які здатні привести підприємство до нестабільності і економічної кризи, можна розділити на дві групи:

1)  зовнішні по відношенню до підприємства, на які воно не в змозі впливати або його вплив обмежений;

2)   внутрішні, виникаючі в результаті діяльності самого підприємства. Причинами кризового стану українських підприємств є несприятливі зовнішні умови: порушення традиційних господарських зв'язків, спад попиту, різкі, важко прогнозовані зміни економічної політики уряду, інфляція розбалансованість ринку, політична нестабільність.

Серед політичних чинників, здатних створити нестабільність і спровокувати кризовий стан підприємства, можна виділити відношення держави до підприємницької діяльності заборонного або обмежувального характеру; політичну нестабільність діяльності уряду; націоналізацію власності і т.д. Все це погіршує інвестиційний клімат, сприяє вивозу капіталу з країни.

Правові чинники, такі як недостатнє антимонопольне регулювання, нерозвиненість законодавчої бази з питань підприємництва можуть сприяти настанню економічної кризи діяльності підприємств.

Соціокультурні чинники, в числі яких переважають установки, життєві цінності і традиції, також впливають на підприємство.

Додаткові соціальні чинники, сприяючі виникненню і розвитку кризи економічної діяльності підприємства - злочинність і корупція, на жаль, набувають в сучасному світі все більшої ваги і стають для багатьох підприємств непереборним бар'єром в бізнесі.

Технологічні нововведення впливають на ефективність, з якою продукти можна виготовляти і продавати, на швидкість застарівання продукту, на те, якомога збирати, берегти і розподіляти інформацію, а також на те, якого роду послуги і нові продукти чекають споживачі від виробників. Низькі витрати держави  на науку і техніку ведуть до технологічного застою; підприємства для виробництва товарів і послуг використовують застарілу технологію; незадовільний патентний захист також не сприяє придбанню новітніх технологій. Все це знижує конкурентоспроможність продукції і веде підприємство до економічної кризи.

При    розгляді    зовнішніх    чинників,    здатних    привести підприємство    до    економічної    кризи,    слід зазначити, що підприємство може робити певний вплив і запобігти виникненню деяких з них. Ці чинники пов'язані з конкурентним середовищем   підприємства   і   визначають   форми   конкуренції.   Серед   них: високий   рівень   цін   на     продукцію, що  виробляється,   низький   рівень вживаних   технологій,   незадовільна   якість   продукції.  Зміни    в технології     виробництва,     вироблювані     підприємством     в цілях забезпечення     конкурентних     переваг,     вимагають     значних капіталовкладень  і  можуть протягом відносно  тривалого періоду часу негативно відобразитися на прибутковості підприємства, у тому числі і унаслідок невдач при упровадженні нової технології.

Не менше важливі серед зовнішніх чинників і взаємовідношення з покупцями і постачальниками. Уповільнення темпів зростання виручки, або її абсолютне зниження спостерігається при тому, що росте неповерненість платежів за відвантажену продукцію, коли підприємство працює з неналежним покупцем або не вільно в його виборі. Затримки поставок сировини і матеріалів, або їх низька якість можуть понизити об'єм виробництва і якість готової продукції.

Зовнішні умови однакові для всіх підприємств, проте, як показує досвід останніх років, далеко не всі вітчизняні підприємства здатні успішно конкурувати в умовах ринку. Навіть володіння конкурентноздатною продукцією не дозволяє багатьом з них ефективно реалізовувати цю перевагу, що неминуче веде до нестабільності і кризи.

Отже, причини нестабільності і економічної кризи підприємств багато в чому криються в них самих; саме внутрішні чинники збільшують дію зовнішніх.

Пошук шляхів  виходу  з  кризи  пов'язаний   з  усуненням   причин, сприяючих   його   виникненню,   а   процес   планування   цього виходу можна розділити на дві основні стадії:

розробка   антикризової   стратегії   діяльності   фірми  (антикризове  стратегічне планування);

визначення тактики реалізації вибраної стратегії (оперативне управління).

Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з кризи можуть бути захисними (скорочення витрат, закриття підрозділів скорочення персоналу, зменшення об'ємів виробництва та реалізації) і наступальними (активні маркетингові дослідження, оптимальні ціни на продукцію, використання внутрішніх резервів, модернізація вдосконалення управління). Оперативні заходи щодо виходу з кризи полягають у встановленні і усуненні поточних збитків, виявленні внутрішніх резервів, залученні фахівців, кадрових змін, отриманні кредитів, зміцненні дисципліни і т.п.

В процесі антикризового стратегічного планування розробляються   стратегії   виходу   організації   з   економічної кризи. Функціонування підприємства в зоні операційного оточення (рис. 1) породжує необхідність вироблення операційної стратегії, яка визначає «способи управління» ключовими організаційними ланками (заводами, відділами продажів, центрами розподілу), а також рішення стратегічно важливих оперативних задач (покупка матеріалів, управління запасами, ремонт, транспортування, реклама).

2. Єдність інформаційної бази і забезпечення її багатоцільового використовування.     Кожний     запис     повинен     бути     єдиним     в інформаційній базі.

3. Наявність гнучких і мобільних інформаційних зв'язків між підрозділами системи, відповідних ритму виробництва і управління.

4. Облік соціальних чинників в процесах інформаційної технології управління. Спотворення інформації, що відбуваються з вини конкретних осіб, повинні відображатися на їх матеріальній зацікавленості. Використання активних форм навчання, різних видів позитивного і негативного стимулювання, проведення виховної роботи і т.д., - цим, у результаті, добиваються підвищення достовірності інформації. Локальні інтереси окремих осіб і навіть окремих колективів можуть не співпадати з глобальною метою підприємства. Тому, разом з операторськими помилками можуть з'являтися навмисні спотворення інформації, що передається з нижнього рівня на верхній. В реальних умовах це пов'язано з виконанням завдань, планів, із збереженням матеріальних цінностей і т.д.

5. Можливість здійснення попереджувального керування (ПК) для вирішення відповідних задач. Не всі задачі, що вирішуються в системі управління, вимагають режиму оперативного управління, а тим більше попереджуючого управління.

6. Відкритість і розвиток СУ здійснюється шляхом послідовної оптимізації спектру функціональних задач, практично необхідних для поліпшення функціонування і розвитку підприємства.

Таким чином, особлива роль в СУ реального часу відводиться інформаційній базі, що забезпечує необхідними початковими даними у будь-який момент часу задачі управління. Інформаційна база повинна містити все необхідні відомості про діяльність підприємства в даний момент часу, забезпечувати швидкий і зручний доступ до цих даних, бути компактною і економічною з погляду витрат на функціонування. Крім того, система інформації повинна забезпечувати високу достовірність і оперативність даних і повинна бути вільною від непотрібного дублювання.

Розвиток сучасних СУ і пов'язана з цим інтенсифікація автоматизованої обробки даних приводять до розширення контингенту користувачів - від професійного програміста до менеджерів різних рангів і напрямків. При роботі з базою даних її користувачі орієнтуються на інформаційний зміст даних. Основними поняттями при цьому служать незалежність даних, рівень і природність мови [4].

Природність мови виявляється в зручності його для користувача, легкості навчання мові. Для обробки управлінської інформації природною є мова табличних документів. Тому мова користувача повинна давати можливість моделювати зміст і форми табличних документів.

Оптимальна конструкція вхідних і вихідних документів, форм довідок, відеограм і т.д., найбільш адекватно що відображають специфіку задач, вирішуваних в СУ. Це є вихідним матеріалом для розробки математичного і технічного забезпечення.

Література:

1.     В.А. Стец, І.І. Стец, М.Ю. Костюмчик. Менеджмент персоналу. – Тернопіль: Лілея, 1996.

2.     Н.Н. Пилипенко, Е.Л. Татарський. Основы менеджмента. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2002.

3.     Винокуров С. Г., Доробный А.В., Макарова И.В. системы оперативного менеджмента. – Новосибирск: Московская академия финансов и права (Новосибирскмй филиал), 1998.

4.     Дейт К. Введение в системы баз данных. – М.: Наука,1980.