Судакова О.І.

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

ОСОБЛИВОСТІ БЮДЖЕТУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

На сьогоднішній день однією з головних і складних проблем в економіці України є незадовільний економічний та фінансовий стан вітчизняних підприємств. Зазначена ситуація пояснюється перш за все тим, що практично повністю вичерпали себе екстенсивні чинники економічного зростання – нарощування економіки за рахунок завантаження вільних виробничих потужностей, використання наслідків глибокої девальвації гривні. Інтенсивні чинники – підвищення ефективності виробництва, за рахунок яких, перш за все, повинна розвиватися економіка, зараз використовуються не повною мірою. Загальний стан господарських суб’єктів свідчить про низьку платоспроможність підприємств, відсутність заходів з фінансового оздоровлення та неможливість забезпечення ефективного розвитку підприємницької діяльності.

Для вирішення вказаних проблем необхідні інші підходи щодо управління підприємствами, зокрема повинен здійснюватися цілеспрямований фінансовий менеджмент як мистецтво управління фінансами підприємств. Як відомо, фінансовий менеджмент представляє собою систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства [1]. Ефективний фінансовий менеджмент дозволяє сформувати потенціал росту ефективності виробництва, а звідси – потенціал високих темпів приросту виробничої діяльності господарської структури, власного капіталу, конкурентоспроможності і вартості підприємства.

Одним з елементів управлінського обліку, який зараз усе частіше впроваджується в роботу вітчизняних підприємств, є бюджетування.

Бюджетування, як сучасна управлінська технологія, що передбачає розроблення, реалізацію й аналіз виконання бюджетів в організації і допомагає оптимізувати ресурсні потоки, забезпечити економію, удосконалити управління грошовими ресурсами, зміцнити фінансову дисципліну, підвищити рівень інвестиційної привабливості й конкурентоспроможності підприємства викликає неабияке зацікавлення не лише у науковців та дослідників, а й у менеджерів, фахівців відповідного спрямування, підприємців тощо. Бюджетування – це процес планування виробничо-господарської діяльності підприємства, процес розробки, виконання, контролю та аналізу фінансового плану, який охоплює всі сторони діяльності господарської структури, що дозволяє зіставити всі витрати і отримані результати на наступний період.

Питанням теорії і практики бюджетування діяльності підприємств присвячено багато робіт вітчизняних і закордонних вчених: В.Є.Хруцький, Т.В.Сизова, В.В.Гамаюнов, К.В.Щиборщ, В.Н.Самочкин, В.В.Ковалев, Р.Л.Акофф, И.Т.Балабанов, Т.Г. Бень, С.Б.Довбня, М.Д. Білик, С.А. Білобловський, К. Друри, И. Мейтленд, С.В. Онищенко, В.П.Савчук, Р.С.Каплан, Р. Речлін, В.Н. Самочкин, О.О.Терещенко, Д.К. Шим та ін.

Запозичені із західної теорії і практики та адаптовані до умов функціонування українських суб’єктів господарювання методики бюджетування не відповідають деяким вимогам, зокрема щодо підвищення ефективності діяльності підприємств. Тобто запропоновані бюджети не націлюють персонал підприємства на економне використання ресурсів та здійснення витрат. Таким чином, метою статті буде дослідження питань організаційно-економічного забезпечення процесу бюджетування діяльності підприємств та цільової функції цього процесу.

Об’єктом бюджетування є підприємство, яке представляє собою складну соціально-економічну систему, а тому і процес бюджетування як моделювання та відображення господарської діяльності підприємства [6] повинен відбуватися на основі системного підходу. Системний підхід, як вказують фахівці [4], представляє собою форму застосування теорії пізнання і діалектики до дослідження процесів, що відбуваються в природі, суспільстві. Його суть полягає в реалізації вимог загальної теорії систем, згідно якої кожен об’єкт в процесі його дослідження розглядається як велика і складна система, і одночасно, як елемент ще більшої системи.

Системний підхід у бюджетуванні означає, що об'єкт бюджетування (підприємство) виступає як цілісна модель, що складається з обмеженого числа параметрів (бюджетних показників). Таким чином, складання зведеного бюджету на поточний період є не що інше, як моделювання, де в якості вихідних беруться параметри стану підприємства на початок бюджетного періоду.

З вищенаведеного цікавим є момент визначення цільової функції процесу бюджетування. Фахівці вважають, що нею можуть бути кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, а саме, відносний (чистий прибуток / власні кошти), та абсолютний (величина чистого прибутку за бюджетний період). Це твердження є спірним, оскільки першочерговим, визначальним моментом в діяльності підприємства є його операційна, виробнича діяльність, а фінансова діяльність носить підпорядкований характер. І не зважаючи на те, що окремі види фінансової діяльності можуть на окремих етапах бюджетного періоду приносити більший прибуток, головною стратегічною задачею підприємства є розвиток і диверсифікація саме операційної, виробничої діяльності. Ця обставина може передбачати, що в деяких періодах не буде відбуватися максимізація кінцевих фінансових результатів, а діяльність підприємства і цільова функція бюджетування тому має бути спрямована на забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів у виробничому процесі і подальше її зростання. Тобто, прибуток на вітчизняних підприємствах потрібен отримуватися не будь-якою ціною, а з мінімальними коштами, вкладеними у основні засоби та обігові кошти, з мінімальною чисельністю виробничо-промислового персоналу та з мінімальними поточними витратами в кожній гривні прибутку.

Таким чином роль бюджетування в діяльності підприємства насамперед полягає в тому, що воно сприяє росту ефективності використання ресурсів та витрат. Це твердження, цей напрямок, ця задача бюджетування є першочерговою перш за все для наших підприємств, оскільки ефективність їх діяльності, використання ресурсі та витрат знаходиться на дуже низькому рівні. Загально відомо, що коли йдеться про економію, ефективне використання ресурсів та витрат підприємства, відбувається їх порівняння із досягнутим результатом. Ефективність матеріального виробництва полягає в тому, яка віддача від витрат праці (живої праці) і матеріальних ресурсів, а також від використаних у виробництві ресурсів (уречевленої праці). Якщо перший варіант відображення ефективності характеризує рівень витрат виробництва на одиницю продукції, то другий варіант показує реалізацію потенціальних можливостей збільшення обсягів виробництва чи отримання максимального результату при наявності даної кількості виробничих ресурсів. Ефективність завжди повинна проявлятися в співставленні, порівнянні кінцевих результатів та витрачених ресурсів. Це завжди відносна, а не абсолютна величина [5].

В самому широкому розумінні ефективність виробництва визначається як спроможність даної кількості і якості ресурсів та витрат забезпечити досягнення мети виробництва.

При оцінці ефективності використання фінансових ресурсів співставлення результату повинно бути не з витратами на його досягнення, а з усім обсягом ресурсів, які можуть бути використані для досягнення цього результату. Лише в цьому випадку визначається реальна картина ефективності використання ресурсів. Досягнення максимальної ефективності можливо лише тоді, коли всі ресурси будуть повністю використані у виробничому процесі. Це відправний момент у визначенні ролі процесу бюджетування перш за все для вітчизняних підприємств.

Тобто, роль бюджетування в діяльності вітчизняних підприємств полягає перш за все у визначенні як, де і коли необхідно використовувати ресурси, щоб забезпечити зростання ефективності діяльності підприємства. Це і буде головною ідеологічною установкою подальшого дослідження питань методичного та організаційного забезпечення процесу проведення бюджетування діяльності підприємства.

Не існує критерію, який би був спроможний оцінити чи спрямований розроблений бюджет на прибуткову та ефективну діяльність підприємства. Вважається, що профіцитний бюджет є успішним. Але необхідно визначити не тільки на скільки доходи перевищують витрати, а чим оправдане це перевищування і наскільки наступний бюджет є більш ефективним ніж попередній, на скільки запропоновані заходи підвищують ефективність використання ресурсів та витрат підприємства.

У практичній діяльності підприємств, коли критерієм виступає лише перевищення доходів над витратами, досить часто виникає ситуація, коли цілком успішний на перший погляд бюджет не забезпечує підвищення рентабельності та ефективності виробничої сфери.

Таким чином, необхідно ввести у практику бюджетування критерій, який би давав змогу оцінити спроможність бюджету підвищувати ефективність виробництва перш ніж він почне працювати.

Цей критерій побудовано на взаємозалежності ресурсомісткісті та витратомісткісті кінцевих результатів діяльності підприємства у базовому і розрахунковому періодах:

де РВМt – ресурсомісткість та витратомісткість кінцевих результатів діяльності підприємства у базовому періоді, у момент часу t, грн./грн.;

РВМt+1 – ресурсомісткість та витратомісткість кінцевих результатів діяльності підприємства у розрахунковому періоді, у момент часу t+1, грн./грн.;

КРt+1 – кінцеві результати виробництва (обсяг товарної, реалізованої продукції, вартість виконаних робіт чи наданих послуг) у момент часу t+1, грн.;

Кt+1,i – коефіцієнти ефективності використання відповідних ресурсів та витрат i у момент часу t+1.

Зазначений критерій може приймати значення більше, менше або дорівнювати нулю. Правила оцінки результатів розрахунків такі. Якщо Е>0, то отримана в результаті розрахунків величина означає резерви ефективності використання ресурсів та витрат підприємства. Це - умовне вивільнення ресурсів та витрат за рахунок скорочення ресурсомісткості і витратомісткості кінцевих результатів виробництва. Підприємству, так би мовити, не потрібно додатково залучати ресурси для забезпечення зростання обсягів виробництва. Одночасно сама величина (Е>0) свідчить про кількісне зростання ефективності виробництва. За таких умов в бюджет підприємства закладається зростання ефективності виробництва і він відповідає встановленим параметрам. Якщо Е≤0, отримана величина показує саме кількісну величину ресурсів та витрат підприємства, що належить ліквідувати з складу виробничих активів підприємства. В плановому періоді буде не оправдано, без зростання обсягів виробництва, залучено ресурси та здійснено витрати. Поняття “ліквідувати” та ліквідність, тут слід розуміти в прямому та відносному значенні. Якщо розуміти поняття ліквідності в прямому значенні, то це буде означати дії підприємства по позбавленню від непотрібних активів за допомогою здачі їх в оренду, лізингу, продажу та ін. Ліквідність у відносному значенні означає “ліквідацію” ресурсів підприємства внаслідок підвищення ефективності діяльності, коли величина ресурсів розподіляється на більший об’єм виробництва, тобто за допомогою такої ж кількості ресурсів виробляється більше продукції. При отриманні таких результатів бюджет необхідно корегувати з метою досягнення поставленої мети – зростання ефективності виробництва.

За економічним змістом критерій побудовано на основі закону росту ефективності виробництва, коли у часі має відбуватися неодмінне зниження питомої ваги ресурсів та витрат у кожній одиниці кінцевих результатів (а це відображають показники ресурсомісткості та витратомісткості кінцевих результатів). Тобто критерій у динаміці відображає зміни в ефективності виробництва і спроможний виявляти в процесі розробки бюджетів усіх рівнів зниження ефективності і не допускати цього явища. Це дозволить підприємствам перейти від реактивного типу управління (коли ефективність визначається постфактум), до активного типу, коли вже на етапі планування закладається підвищення ефективності використання ресурсів та витрат.

Також необхідно запропонувати таку організацію бюджетного процесу, щоб бюджети складались одночасно по кожному структурному підрозділу, якомога частіше за часом, за максимально розширеною номенклатурою ресурсів, витрат, та контроль за дотримуванням бюджету було покладено не тільки на бюджетний комітет підприємства, а і на безпосередньо тих робітників, які виконують цей бюджет.

ВИСНОВОК. Бюджетування необхідно для подальшого економічного розвитку підприємства. На першому етапі реалізації бюджетування - бюджетному плануванні - важливу роль відіграє вибір відповідних методів розроблення бюджетів з урахуванням впливу системи чинників як запорука формування реалістичних, ринково адекватних і об'єктивних бюджетів у організації. Продуктивна діяльність системи бюджетування, яка забезпечує ефективне функціонування підприємства, залежить від максимальної деталізації бюджетів та їх оцінки через відповідний критерій.

Література:

1. Білик М.Д. Бюджетування у системі фінансового планування. // Фінанси України, 2004, №3. – С.97-109;

2. Бочаров В.В. Коммерческое бюджетирование. – СПб:Питер, 2003;

3. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002.

4. Филиппова С.В., Ковтуненко К.В. Формирование механизма управления производственной системой на основе системного подхода // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Випуск 8. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – С. 28 – 31.

5. Финансовое положение предприятия (оценка, анализ, планирование): Научно-методическое издание / Под ред. д.э.н., профессора А.В. Чуписа. – Сумы: Издательство «Университетская книга», 1999. – 332 с.

6. Щиборщ К.В. Бюджетирование деятельности промышленных предприятий России. – М.: Издательство «Дело и Сервис», 2001. – 544 с.