Пилипенко А.А.
Харківський національний економічний університет
Розробка стратегії розвитку групи
підприємств
Інтеграція підприємств й
створення дієвих структур корпоративного типу стає однією з найпоширеніших
тенденцій розвитку сучасної світової економіки. З’являються різноманітні типи
інтеграції фірм, що розрізняються в залежності від цілей співробітництва, типу
господарських відносин між їхніми учасниками, ступеня самостійності підприємств,
які входять до об'єднання. Об’єктивні інтеграційні процеси також
характерні й для вітчизняної економіки.
Означені тенденції змінюють
особливості ведення виробничо-господарської
діяльності як окремим підприємством, так і групою
підприємств в цілому. Така зміна процесів функціонування вимагає відповідного
перегляду й підходів до розробки стратегічних альтернатив розвитку підприємств
та їх об’єднань.
Питанням розробки й управління реалізацією стратегії
присвячено багато досліджень. Проте більшість з них орієнтоване або на окреме
підприємство, або на велику корпоративну структуру холдингового типу. При цьому
аспекти розробки стратегії групи підприємств між якими відсутні відношення
підпорядкування залишаються недостатньо розробленими в науково-практичному
плані. В наявних розробках подано лише окремі аспекти управління групою
підприємств, такі як визначення різних видів й способів взаємодії з іншими
підприємствами, гармонізація відповідності елементів системи, покрашення
координації в процесі взаємодії та
управління взаєминами з постачальниками й клієнтами.
У зв’язку з цим головною метою стратегічного
управління стає саме управління цінністю групової мережі та покращення основних
її характеристик, які можна об’єднати в два агреговані елементи: показники ефективності
й синергії функціонування та показники структурна організація системи
управління групою підприємств. Структурну організацію пропонується визначати
щільністю групи, ступенем централізації групи, її однорідності, замкнутості,
тіснотою та силою ділових зв’язків, стійкість мережі тощо. Цінність
мережі буде складатися з цінності її вузлів (підприємств в складі групи) з
огляду реалізації встановлених стратегічних альтернатив та цінності з’єднань
між вузлами.
Умови кластеризації
економіки призводять до поступового скорочення кількості задач, обумовлених
факторами внутрішнього середовища підприємств, в інтересах найбільш повного
задоволення потреб клієнтів. Саме тому розробка стратегії повинна бути в
більшому ступені зорієнтована на зміну середовища групи, ніж на внутрішні особливості
кожного окремого підприємства.
З цієї точки зору розробка стратегії розвитку полягатиме в переконфігурації та зміні складу підприємств групи за
для виборі найкращого варіанту, який відповідає обраним
стратегічним цілям та забезпечує виживання системи. В кожний заданий момент
часу вся множина ринкових контрагентів ділиться на дві групи: група агентів в
вільному стані та група агентів, що знаходяться в зв’язаному стані у вигляді
множини організацій. Стратегічне управління буде спрямоване на переведення
множини соціально-економічних агентів з вільного стану в певну упорядковану
інституціональну структуру, яка складається з агентів й зв’язків між ними.
Найбільш повне використання можливостей
групового об’єднання підприємств вимагає розглядати взаємодію лише тих структур
які підтримують ключові компетенції й формують нові можливості для створення
додаткової вартості. Створення ключових компетенцій вимагає акумуляції й
інтеграції навичок, що знаходяться як усередині, так і поза групою. Це можливо
шляхом залучення підприємства до участі у мережі пересічних альянсів. Отже,
саме структура групи визначатиме особливості позиціювання, ціноутворення,
розрахунку собівартості продукції по відношенню до аналогічної продукції
конкуруючих підприємств.
З метою завоювання або втримання сильної ринкової
позиції будь-яка інтегрована структура змушена постійно розвиватися й
змінюватися. Найважливішими аспектами процесу стратегічного управління кожного
підприємства стає визначення різних видів й способів взаємодії з іншими
підприємствами, спрямоване на формування різних типів об’єднань та альянсів.
При цьому суб’єкти, що розробляють стратегію групи, не завжди встигає за
логікою цих змін, що викликає проблеми зв'язку стратегії групи й оперативного
управління.
Отже, з оглядом на необхідність підвищення
ефективності діяльності та постійної адаптації стратегії основними задачами при
розробці стратегії буде як переведення функціонування групи підприємств з поточної
структурної організації в перспективну, так і вдосконалення наявних
бізнес-процесів разом з інтегрованим розвитком усього комплексу внутрішніх й
зовнішніх ключових компетенцій. Виникаючи при цьому варіанти переконфігурації
групи можна поєднати у такі різновиди: інтеграційна стратегія (створення, об'єднання), інтеграційно-дезінтеграційна стратегія (рекомбінація, перетворення) та
дезінтеграційна стратегія (розподіл, роз'єднання, ліквідація). Кожна з стратегічних
трансформацій групи повинна призводити до зростання цінності мережі.
Для забезпечення досягнення цілей слід визначити
зміст групової стратегії та виділити окремо: наявне становище системи, яке
відображає поточну ситуацію, особливості реалізації минулих стратегій й
визначає напрямки подальшого розвитку; вищій управлінський персонал підприємств
групи, осіб які приймають стратегічні рішення та їхні уявлення про перспективи
групової взаємодії; стратегічні рішення, спрямовані на перехід з одного стану
до іншого та на реалізацію задач групи; контрольні параметри, які визначають
масштаб, спрямування й темпу трансформації структури групи.
Означена декомпозиція змісту групової стратегії
обумовлює наявність у кожного підприємства члена групи власне бачення напрямків
розвитку групи в цілому й власні стратегічні альтернативи й поточні цілі
пов’язані як з поточною структурною організацією так і з перспективною.
Зрозуміло, що за деякими параметрами власне бачення співпраці в групі не завжди
буде співпадати з розробленою стратегією спільної діяльності. Саме тому під час
як розробки спільної стратегії розвитку групи, так і забезпечення її реалізації
й моніторингу внутрішніх процесів необхідно орієнтуватися на стратегічні
альтернативи, встановлені окремо кожним підприємством членом групи узгоджені з
точки зору загально групових пріоритетів. Забезпечити ефективність груповій
стратегії можливо лише шляхом безперервної підтримки й забезпечення
максимального ступеню відповідності стратегічних альтернатив обраних кожним
членом групи один одному та узгодження кожної окремої альтернативи з загальною
стратегією.