Тарасова О.О.

Донецький державний інститут штучного інтелекту

ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ РЕГІОН. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

І. Вступ. Поняття регіон є родовим для великої кількості наук: географії, економіки, регіонолістики, та інших, які пов’язані із просторовим і територіальним аспектом досліджень. Цим поняттям в різні часи займалися як відомі історики та мислителі древнього світу, такі як Геродот, Полибий, Парменид, Аристотель, Платон, Цицерон та ін., пізніше продовжили його дослідження Ж. Боден, Монтеск’є, Й.Г. Герде, К. Ріхтер. Велику увагу впливу природних і географічних факторів на особливості господарського й політичного розвитку Росії та її окремих регіонів приділяли В.І. Вернадський, М.М. Кармазин, В.М. Татищев, Б.М. Чичерин, С.М. Соловйов, Л.І. Мечніков, А.П. Щапов й інши. Але всі ці дослідження так і не дали повного визначення щодо поняття регіон, територія. Тому це питання є актуальнім і в наші часи.

ІІ. Постановка задачі. Враховуючі зазначене постає потреба визначити поняття регіон, його роль і місце в країні, її соціально-економічному розвитку, конкретизувати цілі регіонального управління, визначити його соціально-економічний потенціал.

ІІІ. Результати. Найважливішим, а точніше найбільш масовим територіальним утворенням є "район", що, на думку А.Б. Алаєва, "являє собою локалізовану територію, що володіє єдністю, взаємозв'язком складових елементів" [1, с.50]

Термін "регіон" з'явився пізніше, ніж термін "район". Слово регіон походить від латинського слова region — територія, місцевість, область, район. Він зв'язаний, насамперед, з новим напрямком в економічній науці - регіональною економікою, визначення якої дав академік М.М. Некрасов у 1975 році. Відповідно до його трактування "під регіоном розуміється велика територія країни з більш-менш однорідними природними умовами і характерною спрямованістю розвитку продуктивних сил на основі сполучення комплексу природних ресурсів і матеріально-технічною базою, виробничою і соціальною інфраструктурою". [2, с.8].

Згодом термін "регіон" придбав зайву багатозначність. В публікаціях, з регіональних досліджень, термін "регіон" використовується авторами по-різному. Його вживають і як синонім терміна "район", і як союзну республіку, і як винятково Далекий Схід [2, с.9]. Всі подібні трактування поняття "регіон" засновані на територіальному, географічному його розумінні. Але маються й інші підходи до визначення регіону.

На думку О.І. Добриніна, під регіоном варто розуміти "територіально спеціалізовану частину народного господарства країни, що характеризується єдністю і цілісністю відтворювального процесу". [2, с.9]. Тобто, в основі приведеного визначення поняття "регіон" вже закладено економічну ознаку. Але які-небудь територіальні ознаки при цьому фактично відсутні, що робить поняття "регіон" неповною категорією.

У нашому розумінні, регіон — це територія, що представляє собою народне господарство як екологічно і соціально-економічно збалансовану систему, що за сукупністю своїх елементів відрізняється від інших територій та характеризується єдністю, взаємопов'язаністю складових і цілісністю. Термін "регіон" у такому формулюванні є синонімом терміну "район". Найважливіша характеристика регіону - його цілісність, що має певну спільну (схожу) характеристику природно - географічних, соціально - економічних, демографічних, національно - культурних, історичних та інших ознак.

Регіон представляє собою єдність природного, матеріального (створеного людиною) та соціального середовища. Регіональна цілісність передбачає територіальну (просторову) цілісність, неподільність їх складових, збалансованість, що є закономірною основною раціонального розвитку даної території.

Ще один важливий аспект має місце в економічній теорії. Існують два підходи до поняття "регіон": регіон як економічна система і регіон як соціально-економічна система. [2, с.13]

Обличчя кожного регіону визначається не формами власності, а способами управління економікою, соціально-економічними відносинами, раціональним використанням регіональних переваг, пошуком методів сполучення державних і регіональних соціально-економічних інтересів, що можуть знаходитися в протиріччі.[3, с. 289]

Інтегральна характеристика регіону визначається його соціально-економічним потенціалом (СЕП). При цьому його основою вважається економічний потенціал, який характеризується величиною національного багатства, сукупного та кінцевого продукту, національного доходу, вартості основних фондів, абсолютними розмірами виробництва життєво важливих видів продукції. Він визначає загальні можливості регіону чи країни в цілому, їхню економічну спроможність.

Сутність СЕП на регіональному рівні випливає з єдності економічної та соціальної політики. Серед основних компонентів регіональної економіки особливо виділяється природа, людина та виробництво, рівень, структура і динаміка якого визначають соціально-економічні можливості. Тому для оцінки СЕП регіону важливе значення має визначення питомої ваги пріоритетних галузей промисловості, якісних параметрів та структури основних виробничих фондів, здатності адаптації виробничих систем до використання досягнень науково-технічного прогресу.

За нашою думкою, перехід до соціально орієнтованого ринку в конкретному районі потрібно здійснювати в контексті загальних напрямків формування державного, регіонального, обласного ринкового простору. У цій політиці важливими ланками стають прогнозування і регулювання. В останньому зростає роль економічних методів. Вони повинні застосовуватися в сукупності з адміністративними, тобто це є умова регулювання процесу комплексного розвитку району. Розробка моделі механізму регулювання змін у підсистемах регіону з урахуванням нових підходів також є актуальною науковою задачею. На основі встановлених цілей, стратегії і прогнозних даних вона повинна забезпечувати пріоритетний напрямок використання ресурсів:

· по-перше, на створення умов для підвищення рівня і якості життя населення району;

· по-друге, на відновлення природної рівноваги і природних відтворювальних процесів у навколишньому середовищі.

Становлення регіону як суб'єкта конкурентних відносин означає формування в його економічній системі нових властивостей і стандартів якості. Такою новою властивістю стає конкурентоспроможність регіону (КСР), що відбиває потребу у збереженні й розвитку регіону, функціонуючого у конкурентному середовищі. В умовах нової економіки конкурентоспроможність регіону стає одним з пріоритетних факторів його соціального й економічного розвитку й, одночасно, предметом фундаментального економічного аналізу. Цю думку можна формалізувати наступним чином:

де КСП_і – конкурентоспроможність підприємств регіону; В_осв – рівень витрат на всі форми освіти; В_НДР – рівень витрат на науково-дослідні та проектно-конструкторські розробки.

Максимізація цієї функції стає консолідованою метою всіх рівнів влади регіону.

IV. Висновки. Формування ринкових умов господарювання, зміна надходження обмежених для розвитку регіонів ресурсів поставили перед регіонами проблему самовизначення в загальній економічній системі. Насамперед змінюються підходи до формування регіональних цілей розвитку. Конкретизація цілей виступає у формі інтересів на місцях, доступних для регіонального управління, якими є:

· дотримання збалансованості економічного, соціального і екологічного розвитку регіонів;

· досягнення відповідності рівня життя населення, його окремих прошарків, світовим стандартам;

· вдосконалення структури і форм територіальної організації з урахуванням подальшого розвитку суспільного і територіального поділу та інтеграції праці;

· розвиток господарських комплексів як самовідтворюючих соціально-економічних та екологічних систем;

· розвиток бюджетно-фінансових та інших економічних засобів регулювання регіональної економіки;

· забезпечення стабільності соціально-політичної та національно-етнічної системи на місцях.

Література:

1. Алаев А. Б. Социально - экономическая география: понятийно-терминологический словарь. - М.: 1983. – 348 с

2. Гутман Г. В., Мироедов А. А., Федин С. В. Управление региональной экономикой. - М.: Финансы и статистика, 2001. – 176 с

3. Любимов Л. Л., Раннева Н. А. Основы экономических знаний: Учебник. - М.: Вита-Пресс, 2002. – 496 с

4. Хвесик М. А., Горбач Л. М., Вишневська Н. В., Хвесик Ю. М. Стратегія соціально-економічного розвитку регіону ( на приладі Волинської області): Монографія. – К.: Кондор, 2004. – 376 с