Волошина О.А.

Полтавський національний технічний університет імені Ю. Кондратюка      

Міжбюджетні відносини в сфері формування місцевих бюджетів

З часу здобуття незалежності в Україні оптимізуються різні сфери як суспільного, так і економічного життя. Дуже складною й важливою для держави є сфера міжбюджетних відносин, оскільки у цих відносинах відображаються інтереси усіх учасників бюджетного процесу.

Однак проблема збалансування потреб у фінансових ресурсах органів влади різних рівнів і можливостей їх повернення за рахунок перерозподілу лишається актуальною.

Тому  саме місцевим  бюджетам  належить  особливе   місце в бюджетній системі нашої держави, що є головним фінансовим фондом місцевих органів влади, а також важливим і складним елементом бюджетної системи України.

 Важлива роль в розвитку бюджетної системи належить регулюванню міжбюджетних відносин. Це пов’язано з тим, що кожен з бюджетів повинен мати достатньо фінансових ресурсів з метою забезпечення функцій відповідних органів державного управління.

 В основі міжбюджетних відносин лежить чітка оцінка дохідних і видаткових повноважень бюджетів різних рівнів. Основою яких є розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи, проведене відповідно до розподілу повноважень органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.

 Однак розмежування доходів, проведене на єдиних засадах для бюджетів відповідного рівня, не дає змоги збалансувати абсолютно всі бюджети. Причиною цього є значні відмінності у формуванні доходів та у складі й обсягах видатків бюджетів територіальних утворень, зумовлених багатьма чинниками. Остаточне збалансування бюджетів одного рівня досягається за допомогою перерозподільних процесів у межах бюджетної системи наданням коштів “бідним” і вилученням коштів у порівняно “багатих” у фінансовому розумінні територій.

  Тому на сучасному етапі розвитку національної економіки формується чітке усвідомлення необхідності удосконалення системи бюджетування на місцевому рівні та існуючих міжбюджетних відносин, а  особливо актуальною є проблема  вироблення дїєвого механізму, який би визначив нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади, а звідси – видатків кожного виду бюджету, і що саме головне – доходів між різними ланками бюджетної системи. Саме ця обставина і зумовлює потребу у вивченні процесу формування доходів та видатків бюджетів органів місцевої влади на місцевому рівні.

 Міжбюджетні відносини повинні бути побудовані таким чином, щоб створювати для місцевих органів влади стимул збирати податки і наповнювати бюджет, а також забезпечувати максимальну ефективність використання місцевих ресурсів, тобто сприяти підвищенню якості й обсягів надання соціальних послуг, забезпечувати розвиток приватного сектора та сприяти поліпшенню інвестиційного клімату в регіонах.

 Створення умов для залучення інвестицій та розвитку підприємництва належить до важливих функцій органів місцевого самоврядування. Неефективне (у багатьох випадках) її виконання пояснюється, зокрема, умовами формування місцевих бюджетів: трансферти надаються незалежно від того, в чому причина нижчого (порівняно з іншими регіонами) рівня податкових надходжень.

 Більш того, діючий порядок фінансування видатків місцевих бюджетів фактично є антистимулом розширення податкової бази. Збільшення податкових надходжень в економічно слабших регіонах (у результаті успішної економічної політики) приводить до зменшення трансфертів із держбюджету.

 Деякі регіони, місцевим бюджетам яких надаються значні трансферти з державного бюджету, мають не тільки низький показник валової доданої вартості, а й низький рівень податкових надходжень у розрахунку на одиницю виробленої в регіоні валової доданої вартості. У 2004 році в середньому по областях України було зібрано 14 коп. податків у розрахунку на 1 грн. виробленої валової доданої вартості (по податках, що контролюються Державною податковою адміністрацією України).

  Для розвитку економіки країни важливо, щоб можливості збільшення витрат місцевих бюджетів залежали від збільшення їхніх власних доходів. Але цього можна досягти тільки в тому випадку, коли розміри територіальних громад відповідають обов’язкам, покладеним на відповідні органи місцевого самоврядування. Просторова доступність благ та територія проживання тих осіб, які фінансують їх надання, повинні максимально збігатися (принцип територіальної відповідності), щоб не виникало бажання перекласти витрати фінансування благ на третіх осіб.

 Необхідність досягнення фінансової стабілізації в Україні є основним завданням бюджетної системи, зокрема в такій важливій сфері, як міжбюджетні відносини. Отже, система міжбюджетних відносин повинна бути орієнтована на досягнення: економічної ефективності, соціальної справедливості, політичної стабільності. А щоб відповідала цим критеріям, потрібно зміцнювати  дохідну базу місцевих бюджетів, сформувати стабільну законодавчу базу організації міжбюджетних відносин, забезпечити дотримання єдиних критеріїв у процесі визначення обсягів дотацій і субвенцій.

 

Література:

1.                    Європейська Хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року // Віче. – 1993. - № 6;

2.                    Бюджетний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 37-38. – 189с (із змінами і доповненнями);

3.                    Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”