Матвєєва В.Ю.

ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського

Місце економічної інтеграції в процесі інтернаціоналізації господарського життя

Прискорення розвитку міжнародних економічних відносин наприкінці ХХ ст., взаємозалежними учасниками яких стали всі країни світу, привели до утворення численних міждержавних об'єднань, котрі сприяли появі нових форм як співпраці, так і протистояння. На сучасному етапі одним з основних процесів, що характеризуються розвиток міжнародних відносин, поруч із інтернаціоналізацією та глобалізацією, є інтеграція. Але й досі тривають суперечки щодо тлумачення терміну "економічна інтеграція" та щодо місця інтеграційного процесу у сучасній системі міжнародних економічних відносин.

Зокрема, М. М. Максимова вважає економічну інтеграцію якісно новим рівнем інтернаціоналізації виробництва та капіталу, застерігаючи при цьому від вузького визначення інтеграції як процесу, що веде до все більшої відкритості національних кордонів [1]. Ю. В. Шишков доходить висновку, що інтеграція є найвищим ступенем розвитку інтернаціоналізації вглиб, у той час як глобалізація – це гранично можливий ступінь розвитку інтернаціоналізації вшир [2]. А І.Г. Владимирова, навпаки, бачить економічну інтеграцію як попередній до глобалізації етап розвитку міжнародних економічних відносин [3]. Л.Є. Стровський та Е.В. Серьогін розуміють інтернаціоналізацію, інтеграцію та глобалізацію як різні аспекти поступового розвитку світової економічної системи, котрі доповнюють одне одного, але не є послідовними ланками певного процесу [4].

На нашу думку, взаємозв'язок економічної інтеграції з процесами інтернаціоналізації господарського життя та глобалізації світової економіки можна відобразити так, як подано на рис. 1.

Наведена схема, незважаючи на її певну абстрактність, дозволяє віднайти місце економічної інтеграції серед інших процесів, притаманних сучасній світовій економіці, та відокремити поняття економічної інтеграції від понять інтернаціоналізації та глобалізації.

Рис. 1. – Етапи інтернаціоналізації господарської діяльності

Найзагальнішим поняттям у цій схемі є інтернаціоналізація господарського життя. Її можна трактувати як посилення взаємозв'язку та взаємозалежності економік окремих країн, вплив міжнародних економічних відносин на національні економіки, участь країн у світовому господарстві.

Міжнародний розподіл праці, котрий став першим ступенем інтернаціоналізації, призвів до розвитку міжнародної торгівлі, що спричинило пожвавлення міжнародного руху капіталу. Таке встановлення стійких господарських зв'язків між країнами та народами, вихід процесу відтворення за межі національних кордонів стало головно головною ознакою міжнародної економічної співпраці, або інтернаціоналізації виробництва та капіталу.

Наступним етапом інтернаціоналізації господарського життя стала економічна інтеграція, розвиток якої спричинило багато факторів, серед яких найважливішими стали економічні (поглиблення міжнародного розподілу праці, інтернаціоналізація капіталу, підвищення ступеню відкритості національних економік та свободи торгівлі) та науково-технологічні (розвиток транспортних та інформаційно-телекомунікаційних мереж, глобальність науково-технічного прогресу). Вагоме значення мають також політичні, соціокультурні та глобальні (демографічні, ресурсні, екологічні) фактори.

При цьому економічна інтеграція набула низку характерних властивостей, котрі відрізняють її від інших форм економічної взаємодії країн:

1) лібералізація руху товарів, а потім і факторів виробництва;

2) поглиблення взаємозв'язків національних процесів виробництва внаслідок міжнародної спеціалізації та кооперації та структурні зміни в економіці країн, що інтегруються;

3) гармонізація законодавства та економічної політики, що усуває перешкоди інтеграції на мікрорівні;

4) цілеспрямоване регулювання інтеграційного процесу за допомогою створення міждержавних та наддержавних органів управління.

Інтеграційні процеси відбуваються як у регіональному, так і у глобальному масштабах. Проте характерною рисою сучасної економічної інтеграції є саме її регіональність. А в ході глобалізації формується така система економічних відносин, котра охоплює всі без винятку сторони господарського життя усіх країн світу. Окремі ж глобалізаційні процеси можуть розвиватися як внаслідок виходу на якісно новий рівень міжнародного економічного співробітництва, так і внаслідок розповсюдження процесів економічної інтеграції з регіонального на міжнародний рівень з подальшим виходом за межі суто економічної сфери та поширення на усі процеси у суспільстві.

В цілому процес інтернаціоналізації господарського життя має поступовий незворотній характер, однак на окремих етапах він може йти начебто по спіралі, прикладом чого можуть бути коливання прихильності світової спільноти від всеохоплюючого глобалізму до регіоналізації (котра є одним з проявів економічної інтеграції) і навпаки. При цьому економічна інтеграція водночас виступає і як форма інтернаціоналізації господарського життя, і як його стадія.

Таким чином, економічна інтеграція є усвідомленим та цілеспрямованим процесом зближення, взаємопристосування та зрощування національних господарських систем шляхом зміцнення взаємовигідного економічного співробітництва на засадах укладених міждержавних угод, вільного руху товарів та факторів виробництва і координації політики.

Література:

1. Максимова М.М., Свободова-Клусакова З., Соукулова Д. и др. Западноевропейская интеграция и мировая экономика. – М.: Высшая школа, 1979. – 258 с.

2. Шишков Ю.В. Интеграционные процессы на пороге ХХІ века. Почему не интегрируются страны СНГ. – М.: ІІІ тысячелетие, 2001. – 112 с.

3. Владимирова И.Г. Глобализация мировой экономики: проблемы и последствия // Менеджмент в России и за рубежом. – 2001. - №3.

4. Стровский Л.Е., Серегин Э.В. Интеграция как высшая форма развития международных экономических отношений // Экономические науки. – 2005. - №2. – с. 35-39.